Різдво завжди асоціюється з певними стравами, які різняться залежно від країни, міста та родини. Завдяки глобалізації ми знаємо, як смакує Різдво за кордоном, і намагаємося доповнити власні традиції новими.
Кутя
Це головна ритуальна страва до Різдва на українському столі. Традиційно кутю готують із пшениці, додавши до неї мед, мак, волоські горіхи та родзинки. Однак її приготування також різниться залежно від регіону.
“На Лівобережній Україні її робили з пшениці, а на Правобережній робили ячну. З жита ніколи не робили кутю, тому що це ритуальна страва, яка призначена не лише для нас, а й для представників того — паралельного — світу. У пізні радянські часи кутю навіть робили з рису, «знайти пшеницю, особливо в містах, було дуже важко»”, — розповідала фольклористка Олена Чебанюк.
За її словами, на Закарпатті не було куті, а найголовнішою стравою на Різдво там є карачун — це хліб із “пупцем”, куди насипають сіль чи зерно або ставлять колоски.
Смажені каштани
Протягом XVIII–XIX століть каштани були одними з найпопулярніших інгредієнтів у американських стравах. Традиція смажити каштани на відкритому вогні, найімовірніше, спершу з’явилася до святкування Дня святого Мартина, що у листопаді, а надалі перенеслася до різдвяних свят.
Свіжі каштани містять щонайменше 50 % води, що робить їх м’якими й приємними для жування, а також придатними для смаження. Смажені каштани стали частиною вуличної їжі у Сполучених Штатах та країнах Європи, їх також можна запікати вдома у духовці або відварювати. Крім того, страви з каштана є частиною новорічного меню в Японії: наприклад, kuri kinton — це зацукровані каштани із солодкою картоплею, що символізують багатство і удачу.
Глінтвейн
Глінтвейн — традиційний гарячий зимовий напій у країнах Європи. Він є популярним частуванням на різдвяних ярмарках просто неба. Перші рецепти напою відомі ще з часів Стародавнього Риму, а більшої популярності глінтвейн набув у Середньовіччі.
Зазвичай глінтвейн готують із червоного вина (але є варіанти і з білим вином) та з додаванням прянощів, цукру чи меду — усе це слід підігріти.
Імбирні пряники
Імбирні пряники були популярними товарами ще на середньовічних ярмарках у Європі. Ці солодощі, зокрема, дуже поширені у Великій Британії: попри назву перші імбирні пряники у там не містили імбиру.
У Середньовіччі пряники були певним способом показати своє багатство — адже у приготуванні потрібно використовувати тоді надзвичайно дорогі прянощі, наприклад корицю. Також пряники подавали на завершення бенкетів — тоді вірили, що імбир допомагає травленню.
Хоч інгредієнти пряників стали доступнішими для багатьох людей, вони все одно вважалися частуванням для особливих нагод, як-от на Різдво.
Штолен
Штолен — це німецький різдвяний хліб із сухофруктами, цукатами, горішками та прянощами, посипаний цукровою пудрою. Ця випічка символізує новонародженого Ісуса, загорнутого в пелюшки.
Достеменно невідомо, хто першим приготував штолен — перша документальна згадка про страву стосується Саксонії 1329 року. Однак зараз найвідоміший дрезденський штолен. Спершу церква не дозволяла для приготування використовувати масло, лише воду, овес та ріпакову олію, оскільки передріздвяний період — це час посту. Пізніше від Папи Римського отримали дозвіл додати трохи вершкового масла.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook