Під вибухами снарядів і ракет у селищі Велика Писарівка, що на Сумщині виходила місцева газета – бойовий листок «Ворскла». Друкували на принтері, на листках А4. І роздавали місцевим жителям разом з хлібом. Довгий час бойовий листок був єдиним джерелом інформації для села, яке знаходиться в 6 км від російського кордону.
МІСЦЕВІ ЖИТЕЛІ ПЕРШИМИ ПОБАЧИЛИ ВІЙНУ
Великописарівський район розташований просто на кордоні з Росією. У деяких місцях, цей кордон проходить мало не по городах місцевих жителів. 24 лютого 2022 року через територію громади в Україну увійшла ворожа армія, але спочатку окупанти вели обстріли вздовж кордону. Тому головний редактор газети «Ворскла» Олексій Васюга побачив війну на кілька хвилин раніше офіційного порушення кордону росіянами.
Але навіть під час окупації у Великій Писарівці виходила газета “Ворскла”. Вона була єдиним джерелом інформації для місцевих жителів – відрізаних від великої землі і людей.
Олексій Пасюга розповів, як випускав бойовий листок, коли вулицями селища їздили ворожі танки. А також про те, як виживає газета зараз. Адже з моменту початку повномасштабної війни і досі села Великописарівської громади щодня обстрілюються з ворожої території.
– Ми були в справжній сірій зоні, відрізаній від великого світу, не знали, що твориться в Україні, – згадує Олексій Пасюга. – На час від традиційної газети довелося відмовитись. Написати могли, але як її надрукувати, коли і до друкарень не доїдеш, і вони й не працюють?
На той час вже по селам не було електроенергії та інтернету. Але в редакції був проводовий інтернет. Зберігся, бо закопаний під землю. Тут був навіть такий собі переговорний пункт: вежі мобільного зв’язку не працювали, то в одному кутку редакції, на другому поверсі, коли залізеш на дробині під саму стелю, ловив сигнал із Богодухівського району. Приходили люди на переговори, кричали в тому кутку по телефону.
ПРИЙНЯВ РІШЕННЯ – ВИПУСКАТИ БОЙОВИЙ ЛИСТОК
– Це відбулося спонтанно, – згадує головний редактор. – Приходить чоловік з сусідньої Лукашівки, це село на кордоні, і питає, чому не виходить газета, ми там живемо без всякої інформації. Росіяни по телевізору, по радіо розповідають, що Харків взято, скоро Київ візьмуть, а ми не знаємо нічого. Я заплатив за газету, принесіть мені її… Так і вирішили випускати бойовий листок.
Про що писали під обстрілами журналісти? Ось заголовки того часу: «Шановні земляки, будьте обережними! Продовжимо тримати оборону проти російського окупанту. Виплачуємо пенсії за березень. Новини селищної ради. Разом до перемоги. Про нашу екстрену допомогу. Фіксуйте пошкодження майна». І навіть знайшлося місце для привітання з 55-річчям Олексія Івановича Старков з Пожні.
Місцеві жителі згадують, що лише завдяки бойовому листку на папері А4 вони дізнавались актуальні новини
– Було дуже страшно, і розум не міг зрозуміти що це відбувається, – ділиться своїми спогадами місцева жителька 74-річна Віра Середа. – Ми не знали нічого до того, поки отримали малесенький ось оцей бойовий листочок газети «Ворскла». Якось стало легше на душі, що редактор про нас не забув… Мій чоловік якось заходить в хату: «Дивись, що я приніс. «Ворскла». Ми скоренько прочитали все. І потім декілька разів перечитували ті рядочки. Потім сусідка прибігла, як я сказала, що газета прийшла. Вона забрала і так той листочок пішов по люди. Бо їх всього випускали на район 500 штук.
РОСІЙСЬКІ КАНАЛИ ЧУТИ КРАЩЕ ЗА УКРАЇНСЬКІ
У Великій Писарівці навіть сигнал українського радіо ледь достає, зате чути з усіх усюд «руський мір»: радіо Маруся, Голос Білогор’я, Маяк Для російського ефіру цих 10 км не завада. Тому газета стала єдиним джерелом інформації.
Бойовий листок отримували й жителі навколишніх сіл. Розвозив її разом з хлібом працівник редакції Юрій Гуцал.
– Я привозив у магазин хліб і разом – випуск газети, – розповідає Юрій Миколайович, – клав у магазин стопку, коли людина приходила за хлібом, то вона брала цю газету.
НОВА ГАЗЕТА – НА ВЕЛИКДЕНЬ
Газета, яка має 93-річну історію, почала повноцінно виходити якраз на Великдень, 16 квітня 2022 року
– Люди чекали справжньої газети, яку хотілося полистати і отримати шматочок спогадів про довоєнне життя, про надійність сьогодення. І от ми зробили все, щоб перший повноцінний номер вийшов на Великдень. З того часу ми не пропустили жодного номера. Виходимо щотижня на восьми сторінках. Якщо до війни ми виходили двічі на тиждень, зараз змушені програти в оперативності. Тому що пошта все одно не розносить через обстріли.
Звичайно, працювати у прикордонні дуже непросто, навіть не беручи до уваги обстріли. Коли ти вже майже зробив газету, треба відправляти зараз її на друк, а тут раптом вимикають світла. Електроенергії немає, інтернету немає, доводилося бігти кудись шукати, де є електроенергії. Але ми маємо залишатися тут і приносити людям добрі вісти, – каже редактор.
ОБСТРІЛИ ТРИВАЮТЬ ДОСІ
Обстріли у Великій Писарівці йдуть постійно, щодня. Останнім часом все частіше, і місцеві вже не вирізняють, коли було важче, тому що кожен новий обстріл – це новий жах, нова смерть.
Будівля редакції страждала декілька разів. В перші дні були прильоти, все повибивало, документи в бухгалтерії спалило. Осколок пробив монітор комп’ютера, де працювала бухгалтер. Добре, що працівниці почули обстріл і спустилися в укриття.
– В нас є, де ховатися, – переконує Олексій Борисович. – Але це можна укритись після 2-3 пострілу. Іноді нам кажуть, по всій Сумській області волає тривога, а ви сидите і нікуди не тікаєте. Я кажу, навряд чи на нас будуть переводити ракету, а від артилерійського снаряда, що там за 4 кілометри на гору заїде танк чи гармата і сюди вистрілить – від нього ніяк не врятує сирена. Люди раніше чують прильоти мін, снарядів, чим спрацює тривога.
В минулому році літом почали повертатися люди.
– Все повернеться, – впевнений редактор. – Газета буде жити, її буде кому читати. Ми будемо розвиватись. Дарма, що вони знищують усе. Але знаю, що життя повернеться. Ми будемо жити і будемо розвиватись. Обов’язково все буде, відбудуємося…
Ірина Ярошинська, журналістка, ГО «Вінницький прес-клуб»
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook