Майже десять років в Україні активно діє Український Жіночий Конгрес – унікальний національний майданчик для просування політики рівності в Україні. Саме завдяки діяльності Конгресу в Україні було, зокрема, скасовано заборону на 450 «чоловічих» професій для жінок, ухвалено гендерну квоту на виборах, жінки отримали доступ до вищої військової освіти та дозвіл обіймати бойові офіцерські посади. Український Жіночий Конгрес щорічно проводить подію у Києві та серію спеціальних заходів у регіонах України.
Днями Український Жіночий Конгрес відбувся у Вінниці. Захід зібрав понад 50 спікерок, більше 300 гостей та понад тисячу учасників і учасниць онлайн. Конгрес отримав назву «Сила жінок. Вінничина» і був присвячений аспектам формування жіночого лідерства.
Учасники та учасниці з Вінниччини, Хмельниччини та Житомирщини розповіли про власні історії та досвід, які сформували не лише їх особисті лідерські якості та активну громадську позицію, але і допомагають сьогодні громадам залишатися стійкими та розвиватися навіть в умовах війни. Захід об’єднав представниць влади, громадського сектору, бізнесу, військових і волонтерок — тих, хто сьогодні формує нову реальність України.
Про це пише «Місто».
Співзасновниця Конгресу, віцеспікерка парламенту Олена Кондратюк звернулась до учасників та учасниць заходу з вітальним словом та у своєму виступі наголосила на важливості ролі жінки у суспільстві та державі:
«Ми знаємо, що понад десятки тисяч жінок сьогодні служать у силах оборони, тисячі — на передовій. Але є й інша, не менш важлива сміливість — сміливість у тилу. Не зламатися від стресу, від невизначеності, а жити далі: працювати, навчати, планувати, народжувати і виховувати. Саме ця сміливість народила стійкість. А стійкість — усвідомлення власної сили. І сьогодні це формула українських жінок: сміливість, стійкість і сила».
Під час виступу Олена Кондратюк нагадала про чотири ключові завдання Конгресу: зробити жіночі історії видимими, показати їхній досвід як основу стійкості держави, напрацювати рішення для розвитку громад і допомогти жінкам усвідомити власну силу та роль.
Як приклад, навела досвід вінничанки, волонтерки з 2014 року Юлії Вотчер. У своїх 70 років вона продовжує їздити на фронт та доправляє критично необхідно допомогу захисникам – автомобілі (понад 200 одиниць з 2022 року), медицину, спецодяг та спорядження, домашні смаколики тощо.
«Проводячи Конгреси, особливо в регіонах, ми хочемо зробити історії жінок видимими і почутими. Бо видимість дає нам інструменти і вплив. Ми хочемо показати, як регіональні практики формують державну стійкість. А почувши різні досвіди – напрацювати підходи, важливі для майбутнього розвитку громад», – зазначила Олена Кондратюк.
Програма Конгресу «Сила жінок. Вінниччина» складалась з трьох дискусійних платформ – особиста самореалізація, прийняття управлінських рішень та розбудова територій. Також зі спеціальними темами виступили представники ЄС та міжнародних організацій, які допомагають Україні із відновленням.
«Наш рух до Європейського Союзу починається не тільки в кабінетах, а скоріше в громадах. Саме тут міжнародні проєкти стають реальними змінами для людей. І саме тут жіноче лідерство відіграє ключову роль, бо жінки швидше адаптуються, беруть на себе відповідальність і запускають нові процеси», – заявила на Конгресі співзасновниця УЖК, народна депутатка Марія Іонова.
Серед ключових партнерів події – фонд «МХП-Громаді». Голова Ради розвитку громад БФ «МХП – Громаді» Тетяна Волочай під час виступу зазначила:
«Ми бачимо, що жінки сьогодні є драйвером змін. Понад 60% заявок на відкриття бізнесу подають жінки. Близько 80% соціальних ініціатив також очолюють жінки. Це означає, що жінки не просто хочуть змін — вони їх створюють. Вони роблять громади комфортнішими, сильнішими, самозарадними».
Голова наглядової ради фонду «МХП – Громаді», ексміністр Юрій Мельник представив успішні кейси взаємодії соціально відповідального бізнесу та громад.
«Фонд вже втретє виступає партнером Українського Жіночого Конгресу. Це і є приклад соціально-відповідального бізнесу. Водночас, сьогодні бізнес — це не лише про економіку, це про людей. І в першу чергу — про підтримку тих, хто тримає громади. Жінка сьогодні в центрі всього: сім’ї, громади, бізнесу, управління. І наше завдання — створити умови, щоб вона могла реалізувати себе і відчувати підтримку. Саме так і ми робимо в «МХП». Ми бачимо, що жінки сьогодні виконують усі ролі. Немає сфери, де б вони не були присутні — вони лідирують, працюють, надихають. В Україні понад 70 тисяч жінок служать у Збройних силах. Частина з них уже має бойовий досвід. І водночас дуже важливо пам’ятати: сила жінки починається з внутрішнього дозволу — дозволу жити, відчувати, іноді бути щасливою навіть у складні часи. Саме з цього народжується ресурс для дій», – зазначив Юрій Мельник.
Начальниця Вінницької обласної військової адміністрації Наталя Заболотна привітала команду Конгресу з подією та наголосила, що поділяє їх світогляд, адже має власний життєвий шлях, сповнений випробувань та викликів, які доводиться долати жінкам на шляху до успіху.
«Жінка-лідерка. Хто вона? Відповідь – в кожній українці, яка не боїться змінювати світ навколо себе. Жіноче лідерство формує вплив, який виходить за межі ролей і очікувань. Піти у військо. Зайнятися виробництвом засобів евакуації. Організувати волонтерський проєкт з пошиття адаптивного одягу для військових. Формувати культуру пам’яті про загиблих воїнів. Створити онлайн-платформу для військових і ветеранів. Керувати проєктами, бути голосом тисяч людей, допомагати бізнесу й розвивати громади. Нашим жінкам під силу все!
І вони, поєднуючи рішучість із турботою, емпатію – з незламністю, є тією потужною силою, яка допомагає країні вистояти й веде вперед! Дякую Українському Жіночому Конгресу за цей важливий майданчик для комунікації, натхнення і формування спільних ініціатив!» – наголосила Наталя Заболотна.
Мотивуючими словами про роль жінок звернулись Катаріна Матернова, Надзвичайна і Повноважна Посолка Європейського Союзу в Україні, та Наталія Калмикова, Міністерка у справах ветеранів України, Європейська комісарка з питань розширення ЄС Марта Кос.
«Жінки сьогодні виконують усі ролі. Немає сфери, де б вони не були присутні — вони лідирують, працюють, надихають. В Україні понад 70 тисяч жінок служать у Збройних силах. Частина з них уже має бойовий досвід. І водночас дуже важливо пам’ятати: сила жінки починається з внутрішнього дозволу — дозволу жити, відчувати, іноді бути щасливою навіть у складні часи. Саме з цього народжується ресурс для дій» – акцентувала увагу на масштабі участі жінок у війні Міністерка у справах ветеранів Наталія Калмикова.
Далі, згідно програми Конгресу «Сила жінок. Вінниччина» розпочались панельні дискусії. Своїм досвідом лідерства поділились військовослужбовиці, підприємиці, громадські діячки, представниці державного сектору й міжнародних організацій. Відкрито говорили про особисті втрати, досвід війни, нові реалії, що стали поштовхом до дії та точкою зростання.
Підприємиця Ірина Коваль: креслення отримувала « з окопу»
До повномасштабної війни компанія Ірини Коваль займалася будівництвом та виробництвом металоконструкцій. Однак повномасштабна війна все змінила докорінно.
« Більшість моїх співробітників – чоловіки. Значна їх частина стали на захист Батьківщини вже у лютому. Саме вони і підказали: металоконструкції життєво потрібні і на фронті. Потрібно було не лише формувати команду знову, але і почати роботу у маловідомій для мене ніші. Почали з того, що хлопці мали критичну потребу у засобах евакуації поранених. Якщо врахувати їх вагу та амуніцію, то це понад 100 кг, тому необхідно було винайти засіб, здатний полегшити ношу. Ідеї, пропозиції та креслення, колишні співробітники, надсилали фактично з окопу, враховуючи отриманий ними перший досвід бойових дій. Так поступово я і переорієнтувала компанію на виробництво засобів для евакуації,» – розповіла Ірина Коваль.
Завдяки візкам з підприємства Ірини Коваль було врятовано щонайменше 150 тисяч життів. До візків додалися спеціальні ноші волокуші, інженерні візки для будівництва бліндажів, евакуаційні причіп для НРК та інші інновації.
«Немає вже жіночих і чоловічих професій. Є професії, які додають стійкості фронту і громадам. Я ділюся своєю історією і закликаю інших жінок не боятися змін», – зазначила Ірина Коваль.
Підприємиця Юлія Гаврилюк: з Криму до Вінниччини
Підприємиця Юлія Гаврилюк — корінна кримчанка, волонтерка й підприємиця, а також дружина загиблого українського захисника Володимира Гаврилюка, позивний «Джміль». Після окупації Криму у 2014 році переїхала з чоловіком у село Степанівка на Вінниччині. У Криму Юлія залишила успішний бізнес, пов’язаний з косметикою.
Маючи досвід АТО, чоловік Юлії повернувся у військо одразу, як тільки ворог розпочав повномасштабний наступ.
«Сидіти і просто чекати я не могла. Вже з першого тижня разом із сином почали просто вдома робити перші тушкованки. Протягом тижня зібрались місцеві жінки допомагати. Потім нам виділили місце в приміщенні школи. Так з’явилися «Степанівські бджілки». Тепер це повноцінний волонтерський осередок», – розповіла Юлія Гаврилюк.
У грудні 2022 року Володимир Гаврилюк пропав безвісти. Протягом 17 днів Юлія намагалась знайти чоловіка. Паралельно вона організовувала допомогу, шукала інформацію, запускала волонтерські ініціативи. А потім дзвінок з моргу. Синові 14, доньці — чотири, треба жити далі…
З того часу з командою виготовили понад 25 тисяч реторт-пакетів (герметична упаковка, яка замінює скляну та металеву тару) з їжею, відкрила пекарню та три кав’ярні – дві у Вінниці та одну у Вороновиці. Робить десятки видів продукції — випічку, десерти, реторти, консервацію. Потім взяла участь в курсі з кавового бізнесу і долучалася до ветеранських програм та грантів. Один із них дозволив закупити обладнання, інший — встановити сонячну станцію. Сьогодні, коли є світло, пекарня працює фактично автономно.
«Кошти з кав’ярень майже повністю йдуть на волонтерку, — каже вона. – Крім того, у кожному закладі діє ініціатива «підвішений обід для військового». Через QR-код можна задонатити на волонтерські потреби. Сировину, оплату праці, комунальні платежі — всі процеси я закриваю сама. Бізнес став тим, що підсилює наше волонтерство.»
На перші роковини надрукувала книгу про Володимира. У ній вона розповіла про Героя, про їхнє кохання. Там же є її вірші.
Засновниця підрозділу «Швейної роти» Юлія Гнатюк: волонтерство, бізнес і нові можливості
Всеукраїнська благодійна організація «Швейна рота» створює унікальний адаптивний одяг для поранених Захисників і Захисниць України, а також цивільних, які постраждали внаслідок російської агресії.
Вінницький підрозділ організації ініціювала активістка та волонтерка Юлія Гнатюк разом із командою однодумців. Сьогодні команда опікується п’ятьма міськими лікарнями Вінниці.
Юлія почала з того, що сама шила вдома. Її досвід показує, як невеликі ініціативи можуть перетворюватися на системну допомогу, а жіноче лідерство проявляється у практичних діях на користь громади.
Також Юлія Гнатюк описала ініціативу «торбинка турботи» – набори базових засобів гігієни, які передають у лікарні. За її словами, поранені військові часто потрапляють у медзаклади без особистих речей, тому такі набори є критично важливими у перші дні.
Окремо вона пояснила, для чого потрібні спеціальні подушки. Як зазначає Юлія, вони допомагають уникати пролежнів. За її словами, це прості, але дуже необхідні речі, які значно полегшують стан пацієнтів.
Ветеран Дмитро Яковець: відкрив приватний дитячий садок заради донечки
Ветеран Дмитро Яковець поділився власною історією: після поранення і служби він відкрив приватний дитячий садок «Страусятко» у Гайсині – затишний і сучасний простір для найменших жителів громади. До Гайсина він переїхав у 2024 році після одруження. За фахом – професійний військовий: командував взводом, ротою та батальйоном.
«Після народження довгоочікуваної донечки пройшло лише пару років і треба було віддати її у садочок. Я пішов і побачив переповнені групи. Тоді зрозумів, скільки уваги як я, ніхто не дасть, а дитинство минає швидко. Тому звернувся у центр зайнятості, де мені допомогли отримати грант. Коли створював «Страусятко», то думав насамперед про донечку. Щоб це було безпечне, тепле й комфортне середовище для розвитку. Я впевнений, що таких садочків буде більше, не раз мої побратими кажуть, що це і їх мрія була такою» – розповів ветеран Дмитро Яковець.
Заступниця міністра у справах ветеранів Юлія Кіріллова навела приклади ветеранського бізнесу. Вона розповіла історію про ветерана Дмитра Остапенко і його дружину Ульяну. Подружжя створило зоомагазин і грумінг-салон. За її словами, ці люди раніше не мали досвіду у цій сфері, але змогли реалізувати себе, повіривши у власні сили. Вона підкреслила, що такі підприємства не лише працюють як бізнес, а й підтримують інших – зокрема продають продукцію українських виробників, у тому числі створену ветеранами та внутрішньо переміщеними особами.
Жіночі кейси та практичний досвід стали центральними темами під час другої частини дискусійної платформи «Сила жінок: від самореалізації до стійкості громади» в межах Українського Жіночого Конгресу «Сила жінок. Вінниччина».
Підприємиця, засновниця проєкту відновлення села Наталя Пушкарьова поділилася досвідом відновлення життя у сільській місцевості після вимушеного переїзду із Запоріжжя. Нині на Вінниччині у селі Потоки вона розвиває зелене господарство.
“Свою діяльність я розпочала ще в Запоріжжі. Але з початку повномасштабної війни все довелось залишити. Ми переїхали в село на Вінниччині і одразу, що я зробила, поселившись у старій хаті, де не було навіть води – це посадила квіти. Зараз на базі цієї хати я розвиваю навчальний розсадник та впроваджую два нових стартапи: гідролат та ефірні олії з лікарських рослин, а також я почала варити з гострого перцю соуси та гостре варення. Планую відкрити цех і найняти людей”, – розповіла Наталя Пушкарьова.
Засновниця засновниця інтернет-проєкту з підтримки ветеранів і військових «Башта» Наталя Петренко розповіла про створення комплексного сервісу допомоги для тих, хто повертається до цивільного життя. Те, що в Україні немає програм, які б допомагали повертатися людям до цивільного життя після служби у війську, Наталя усвідомила на прикладі свого сина, який з третього курсу університету приєднався до лав «Азову», а згодом, приїхавши у 2021 році у відпустку, захотів налагодити цивільне життя. З початком повномасштабного вторгнення він став захисником «Азовсталі», потім був вихід у полон і страшна загибель в Оленівській колонії.
“Спочатку у нас була ідея зробити «військовий простір», куди можуть приходити люди. Але згодом ми вирішили створити онлайн-платформу “Башта”, яка надаватиме комплексну допомогу ветеранам і ветеранкам. Передусім, медичні послуги, потім додали реабілітаційні, юридичні психологічні та адаптаційний спорт. Останнє, що ми зробили – додаємо ветеранські бізнеси, щоб про них дізналося і цими послугами користувалися якомога більше людей”, – зазначила Наталя Петренко.
Перша заступниця Міністра розвитку громад та територій України Альона Шкрум наголосила, що відомство тримає в центрі своєї уваги передусім людину у контексті відновлення країни та досягнення сталого розвитку.
Вона розповіла, як спільно з ЄС, ООНівськими організаціями та Світовим банком раз на рік Міністерство готує RDNA – це швидка оцінка завданої шкоди та потреб на відновлення. Світовий банк робив подібні оцінки для всіх країн у війнах і конфліктах – для Ізраїлю, Сектору Газа, Боснії і Герцеговини, колишньої Югославії, Іраку. Альона Шкрум додала, що це документ, який підраховує збитки, завдану шкоду в сфері культури, бізнесу, інфраструктури, житла, транспорту.
“Нещодавно відбувся уже 5-й звіт – потреба у відбудові України на зараз понад 587 мільярдів доларів. Це в 10 разів більше ніж були потреби у Югославії. Це втричі більше, ніж у Секторі Газа. Працюючи над цим документом, я весь час думала, що неможливо порахувати в грошах кількість страждань, болю, травм, втрачених можливостей. Тут непропорційний цей вплив є на жінок і дітей. Ми, до речі, також рахуємо втрати житла. На зараз пошкоджено 3 мільйона юнітів житла (приватних будинків, квартир) – це більше ніж усе житло в усій Данії. Саме втрата житла втрата доходів, втрата соціальних допомог, втрата роботи непропорційно сильно лягає на жінок”, – наголосила Альона Шкрум.
За її словами, на сьогодні в Україні зареєстровано 4,6 мільйона ВПО, понад 60% – жінки і діти. Гендерний розрив в оплаті праці у нас мінімум 40%, за статистикою ООН, а війна ще більше посилила цей розрив і посилила тиск неоплачуваної праці й нестабільну зайнятість для жінок.
“Та кількість руйнувань і травм, яка зараз в Україні, майже не співмірна з жодним іншим великим RDNA в інших країнах. Наша стійкість – стійкість жінок, регіонів, населення – тримається не завдяки великій підтримці, а попри все. І звичайно, ця стійкість не вічна. Ми дуже багато втратили і економічно, і морально,” – визнала Альона Шкрум.
Про важливість доглядової праці та концепцію «економіки турботи» говорив керівник програми розвитку регіонів ПРООН Мустафа Саіт-Аметов. Він відзначив посилення ролі жінок у житті країни, відтак зростає необхідність підтримувати їх на усіх етапах.
Керівник програми розвитку регіонів Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні Мустафа Саіт-Аметов сьогодні працює з проєктами, які допомагають громадам відновлювати економіку, розвивати місцеве підприємництво та впроваджувати сучасні підходи до управління.
UNDP Ukraine / ПРООН в Україні разом із міжнародними партнерами підтримує громади у створенні інфраструктури, навчанні управлінців та розвитку місцевих ініціатив, щоб регіони могли ефективно відновлюватися і розвиватися навіть у кризових умовах.
На Українському Жіночому Конгресі «Сила жінок. Вінниччина» Мустафа Саіт-Аметов розповів:
«Економічна нерівність між чоловіками і жінками призводить до величезних втрат у світовій економіці. Понад 160 трильйонів доларів щороку втрачається через нерівність у доходах саме людського капіталу, а завдяки тому, що частина праці є неоплачуваною – щороку втрачається понад десять трильйонів доларів в світовому вимірі. Саме тому ПРООН запровадило нову глобальну ініціативу – «Екваномікс». Вона спрямована на переосмислення економіки через призму гендерної рівності. Україна, починаючи з цього року, також долучається до її реалізації».
Директорка фонду «Подільська громада» Олена Данілова розповіла про те, як змінилася робота організації з початком повномасштабної війни. За її словами, громада сама почала формувати запит на допомогу, і це стало ключовим орієнтиром у діяльності фонду.
« У перші дні війни фонд став своєрідним координаційним центром: сюди надходили ресурси від бізнесу, донорів, благодійників, а завданням команди було швидко і ефективно розподіляти їх відповідно до потреб. Водночас фонд активно працює над розвитком нових ініціатив – допомагає створювати громадські організації, підтримує освітні та культурні проєкти. Я вважаю, що ключовий фактор успішної роботи Фонду – це партнерство із місцевою владою, бізнесом і громадським сектором. Під час війни одна з головних задач – дати людям віру в себе, особливо жінкам, які часто стикаються зі стереотипами і сумнівами щодо власних можливостей».
Жіноче лідерство – це стійкість, довіра і реальні результати
Підсумовуючи виступи запрошених, співзасновниця Конгресу Світлана Войцеховська наголосила, що головне завдання Українського Жіночого Конгресу – зробити жінок видимими.
« Через призму конкретних історій жінок формується натхнення для інших – тих, хто лише шукає свій шлях або сумнівається у власних силах. Учасниці, які виступили на заході є не просто спікерками, а рольовими моделями, які демонструють, як можна впливати на громади, приймати рішення і змінювати середовище навколо себе,» – наголосила Світлана Войцеховська.
«Жіноче лідерство – це не “доповнення” чи виняток. Це ресурс, на якому тримаються громади. Там, де жінки беруть участь, зростає стійкість, довіра і реальні результати для людей. Завдання – щоб ці історії стали нормою, а не винятком. Щоб громади, де жінки впливають на рішення, були стандартом, а не рідкістю», – зазначила співзсновниця і директорка Українського Жіночого Конгресу, народна депутатка (2014-2019) Світлана Войцеховська.
Український Жіночий Конгрес «Сила жінок. Вінниччина» організовано громадською організацією «Український Жіночий Конгрес».
Генеральним партнером Конгресу є Благодійний Фонд «МХП-Громаді».
Захід організовано за технічної підтримки структури ООН Жінки в Україні та фінансової підтримки уряду Данії.
Український Жіночий Конгрес «Сила жінок. Вінниччина» реалізується за підтримки проєкту «Фенікс: Сила спільнот», що виконується Фондом Східна Європа коштом Європейського Союзу.
Захід відбувається за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні, а також Національного Демократичного Інституту (НДІ).
Партнер Конгресу – Кондитерська корпорація «ROSHEN».
Інформаційними партнерами Конгресу є медіакомпанія Starlight Media, телеканали Прямий та 5 канал, онлайн-видання “Українська правда” і Telegraf.ua.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook