7 липня в селі Уладівка на Вінниччині мешканці зібралися, щоб зустріти свого односельця — воїна Юрія Дячинського, який після російського полону повернувся додому.
Про це інформує Місто, посилаючись на видання Калинівка.city.
Юрій Дячинський у ворожому полоні перебував два роки і два місяці, з березня 2023 року. У травні нинішнього року у рамках обміну «1000 на 1000» Юрій разом із іншими українськими військовими повернувся додому.
«Моя донька навчається в одному класі із племінником Юрія і ми з нею зробили цей плакат, щоб привітати ним нашого воїна на рідній землі», – каже Інна Янкова.
«Ми добре пам’ятаємо, як Юра у лютому 2022 року разом із товаришем прийшов у старостинський округ, худенький, із рюкзачком за плечима, і сказав, що хоче йти захищати Україну, – пригадує працівниця старостинського округу Віра Білоус. – Дуже раді, що тепер Юра повертається додому»
«А мені пам’ятні навчально-польові збори, які ми проводили навесні 2013 року. На тих зборах я добре запам’ятав Юрка. Там були хлопці набагато кремезніші, вищі, потужніші за Юрка, але ніхто з них не метав гранату дальше, ніж він.
Ми не фіксуємо рекорди школи, але я переконаний, що ні до, ні після Юрка ніхто далі гранати далі у нас не метав. Сподіваюся, йому це стало в пригоді, хоча тоді ніхто не думав, що це може пригодиться на війні», – пригадує директор місцевого ліцею Олександр Масний.
«Якими були ці два роки, словами не переказати.
Ми чекали, вірили, молилися. Слава Богу, що дочекалися. Син живий, не зовсім здоровий, але надзвичайно раді, що Юра нарешті вдома», – каже мама Юрія Тетяна Дячинська.
Третього липня Юрію виповнилося двадцять дев’ять років. Тепер він матиме нагоду відсвяткувати день народження у колі рідних, які так чекали його повернення. Мама воїна каже, що приготувала для Юрія український борщ з м’ясом, щоб син сповна відчув, що він уже вдома.
Тільки Юрій вийшов із машини, як уладівчани, утворивши живий коридор, почали радісно вітати воїна.
Рідні, друзі, знайомі один за одним підходили до Юрія і вітали з поверненням – обіймали його, дарували квіти, дякували за його мужність і терпіння. Квітів було стільки, що Юрію із пошкодженою лівою рукою було важко їх тримати.
«Звісно, я не очікував на такий теплий прийом. Дуже зворушений. Емоцій стільки, що мову як відрізало, і я навіть від хвилювання нічого не зміг сказати землякам. Дякую усім», – розповідає воїн.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook