Реклама

Інсулінорезистентність – це стан, за якого жирові, м’язові тканини та печінка втрачають належну чутливість до інсуліну.  

Варто підкреслити, що цей стан не є самостійним діагнозом, а лише відображає зниження сприйняття клітинами інсуліну.

Інсулін — це гормон, який виробляється підшлунковою залозою, а саме її бета-клітинами в острівцях Лангерганса. Він відіграє ключову роль у регуляції обміну речовин, зокрема обміну глюкози. Основна функція інсуліну полягає у зниженні рівня глюкози в крові шляхом сприяння її проникненню в клітини організму, де вона використовується як джерело енергії або зберігається у вигляді глікогену в печінці та м’язах.

Основні функції інсуліну:

• Регуляція рівня цукру в крові: інсулін допомагає підтримувати нормальний рівень глюкози, запобігаючи його надмірному підвищенню (гіперглікемії) або зниженню (гіпоглікемії).
• Стимуляція зберігання енергії: сприяє перетворенню надлишку глюкози на глікоген.
• Вплив на обмін жирів і білків: стимулює синтез жирів і білків, а також пригнічує їх розщеплення.

Одні з перших причин, чому виникає інсулінорезистентність.

• Надмірна вага та ожиріння: Особливо небезпечний абдомінальний жир (жир навколо живота), який спричиняє вивільнення запальних цитокінів, що знижують чутливість клітин до інсуліну.
• Нездоровий спосіб життя: Малорухливість: недостатня фізична активність уповільнює метаболізм і погіршує чутливість тканин до інсуліну.
• Неправильне харчування: надмірне споживання простих вуглеводів, трансжирів, висококалорійної їжі.
• Гормональні зміни: Хронічний стрес: підвищення рівня кортизолу може погіршувати дію інсуліну. Гормональні порушення, як, наприклад, синдром полікістозу яєчників (СПКЯ).
• Генетична схильність: Наявність родичів із цукровим діабетом 2 типу або іншими метаболічними розладами підвищує ризик розвитку інсулінорезистентності.
• Хронічні запальні процеси: Вони можуть бути наслідком інфекцій, аутоімунних захворювань або навіть ожиріння.
• Деякі захворювання та стани: Неалкогольна жирова хвороба печінки (НЖХП). Гіпертонія. Обструктивне апное сну.
• Вживання деяких ліків: Кортикостероїди, антипсихотичні засоби або деякі протизапальні препарати.
• Старіння: З віком чутливість тканин до інсуліну знижується природним чином.
• Токсичні впливи: Зловживання алкоголем, куріння, вплив забруднюючих речовин.

Симптоми інсулінорезистентності  

– постійна слабкість, втома та відсутність енергії;  

– надмірний апетит і часте бажання їсти;  

– порушення менструального циклу, а також ріст волосся за чоловічим типом у жінок;  

– збільшення ваги, особливо в області талії;  

– темні плями на шкірі, які часто з’являються в складках (на шиї, під пахвами);  

– перепади настрою та емоційна нестабільність;  

– проблеми з обміном ліпідів;  

– сухість у роті та постійна спрага;  

– труднощі з концентрацією уваги та розсіяність;  

– відчуття постійного голоду;  

– головний біль;  

– підвищена тяга до солодкого;  

– високий артеріальний тиск і рівень цукру в крові.  

Як виявити у себе інсулінорезистентність?  

Якщо ви помітили подібні симптоми чи належите до групи ризику, варто звернутися до лікаря-ендокринолога. Під час консультації спеціаліст:  

1. Збере анамнез та проведе огляд.  

2. Призначить додаткові аналізи (зокрема рівень глюкози, інсуліну) й обстеження для уточнення стану та підтвердження діагнозу.  

Вчасне звернення до лікаря допоможе запобігти ускладненням та розробити ефективний план лікування.

Як подолати інсулінорезистентність?  

Для зменшення проявів інсулінорезистентності та покращення загального стану організму важливо дотримуватись таких рекомендацій:  

• Контролюйте харчування:

   – Слідкуйте за якістю їжі, уникайте надмірних порцій.  

   – За потреби зверніться до дієтолога з медичною освітою для розробки індивідуального раціону.  

• Регулюйте фізичну активність:

   – Додавайте легкі щоденні навантаження, такі як піші прогулянки чи їзда на велосипеді.  

• Управляйте стресом:  

   – Перегляньте аспекти свого життя, які сприяють хронічному стресу, та працюйте над їх усуненням.  

• Покращуйте якість сну:

   – Дотримуйтесь режиму: лягайте спати не пізніше 23:00 та забезпечуйте сон тривалістю 6–7 годин.  

• Отримуйте професійне лікування:  

   – Якщо це необхідно, зверніться до лікаря-ендокринолога для отримання медикаментозного лікування.  

Чому це важливо?  

Змінивши спосіб життя, впровадивши регулярну фізичну активність, здорове харчування та контроль ваги, ви можете значно покращити чутливість клітин до інсуліну. Це допоможе уникнути діабету та серйозних ускладнень.  

Як лікувати інсулінорезистентність?

Лікування інсулінорезистентності потребує комплексного підходу та активної участі як пацієнта, так і лікарів. Якщо за результатами аналізів виявлені порушення, необхідно проконсультуватися з ендокринологом, а для жінок — також з гінекологом. Виявлення порушень на ранніх стадіях дає можливість для корекції та ефективного лікування при злагодженій співпраці.

Основні етапи лікування включають:  

• Корекція харчування;
• Медикаментозне лікування;
•  Контроль стану здоров’я;
• Лікування супутніх захворювань;
• Регулярні контрольні візити до лікаря.

Не відкладайте візит до фахівця — лікарська консультація допоможе знайти найкраще рішення саме для вас. Пам’ятайте, якість вашого життя залежить від рішень, які ви приймаєте щодня. Багато що у ваших руках!

Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook