У Вінниці допомагають навчити спілкуванню жінку, яка не чує, не говорить і втратила зір перед війною

Тотально незряча вінничанка Ірина Костюник другий рік працює інструктором із реабілітації обласного комплексного центру надання соціальних послуг. Вона опікується проблемами вінничан із вадами зору. Зокрема, навчає їх шрифту Брайля. Ірина вже допомогла опанувати його близько десятка незрячих. Також інструктор з реабілітації вчить людей із вадами зору орієнтуватися на місцевості, користуватися сенсорним телефоном, вирішувати різні проблеми. Днями Ірині Костюник довелося стикнутися із унікальною ситуацією попросили допомогти навчити спілкуванню глухоніму жінку, яка втратила зір перед війною.

Про це повідомили в пресслужбі Вінницької обласної організації УТОС, де Ірина очолює первинну виробничу профспілкову організацію.

На вінницьке підприємство незрячих завітали друзі і помічники жінки передпенсійного віку Олени з Літинщини. Вони попросили навчити їх азбуці Брайля. Коли опанують її, збираються навчати цьому шрифту незрячу і нечуючу Олену. Зрозуміло, це дуже непроста задача.

«Справа в тому, що незрячою Олена стала лише перед війною. Вона вчасно не почала лікуватися (мала глаукому), через що втратила зір. До цього глухоніма жінка бачила і тому володіє мовою жестів. Вона може відчувати жести пальцями і таким чином знайомі навчатимуть її шрифту Брайля. Таким чином Олена зможе щось записувати і занотувати. Серед друзів жінки один добре знає мову жестів. Тому для вирішення унікальної проблеми треба поєднати ці два способи спілкування людей з особливими потребами», – пояснила Ірина Костюник.

За словами пані Ірини, сліпа і водночас глухоніма людина – це дуже рідкісний випадок. Вона пригадує лише Олену Скороходову із Москви, яка стала відомою у 70-х роках минулого сторіччя. Із нею також знаходили можливості для комунікації.

Скільки часу треба на вивчення азбуки Брайля, залежить від здібностей людини. На це може йти тиждень, кілька місяців або навіть більше. Є певні складнощі для тих, хто навчається шрифту Брайля із нуля. Бо, приміром. незрячі пишуть справа-наліво.

«Зрозуміло, незрячі можуть спілкуватися між собою телефоном. Але азбукою Брайля все ж варто записувати певні нотатки, важливу інформацію», – пояснила Ірина Костюник.

Варто додати, що на базі вінницького підприємства УТОС діє найбільша в області спеціалізована бібліотека для незрячих. Там чимало книжок зі шрифтом Брайля.


Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook