У Вінниці відбулась відкрита зустріч з бійцями полку «Азов» – захисниками Маріуполя. Хлопці мають різні ступені поранень, ампутації кінцівок. Але нині у них єдине бажання – аби врятували їх побратимів з розбомбленого Маріуполя. Хлопці кажуть, що військово деблокада зараз неможлива, єдиний шанс – це політичні домовленості, тому всіх українців просять підписувати петицію.
«Ми зібралися, аби привернути увагу до ситуації, що зараз відбувається на заводі «Азовсталь» і попросити світове суспільство якось вирішити питання евакуації.
Зараз в сирому, холодному сховищі заводу перебуває 500 поранених бійців. Це не лише наші азовці, а бійці ЗСУ, правоохоронці, прикордонники. Всі на межі виживання: без їжі, без медикаментів. Немає знеболювальних, немає звичайних засобів для існування. Військово деблокада зараз неможлива, залишається єдиний шанс – це політичні домовленості. А саме, уже є електронна петиція, яка має на меті зібрати найбільше голосів. І застосувати до заблокованих у Маріуполі процедуру екстракшен за прикладом Дюнкеркської операції часів Другої Світової війни. Сподіваємось, це зробить Туреччина. Наші бійці складають зброю, до них припливає корабель і евакуйовує морем всіх поранених. Інакше вони загинуть», – говорить азовець з позивним Сонце.
За час війни бійці «Азову» продемонстрували усій країні та світу свою сталеву витримку. Їх професіоналізм кований у важких боях. Свої душевні хвилювання вони маскують за усмішкою та жартами. Боєць з позивним Пачка розповідає свою історію поранення.
«Це був прямий постріл з танку. Першу медичну допомогу я надав собі сам, адже в нас в полку всі бійці проходять курс молодого бійця і в тому числі тактичну медицину. Моя нога була перебита. В кожного на бронежилеті є аптечка укомплектована за натівським стандартом. Коли я лежав, розумів, що біля мене нікого немає, я просто взяв турнікет і наклав сам собі на ногу і очікував допомогу. Йшли бої, через 2 години мене знайшов хлопець з тероборони і на своїй машині транспортував до зводу Азовсталь. Там були мої побратими, вони перевірили мій турнікет і через шість годин приїхали медики і забрали в місцевий шпиталь. А вранці цей шпиталь обстріляли, де були не лише військові поранені, а й цивільні. Ті хто був на хірургічних столах через обстріл, стали 200 – тими. Нам довелося евакуюватись в сховища Азовсталі. Медики зробили все можливе, щоб нас врятувати. Вже 8 квітня ми діждались евакуації. Це була остання евакуація бійців. Це був невеликий повітряний коридор. Зараз я очікую на реабілітацію. Мені будуть ставити ендопротез і чим швидше я стану на ноги, тим швидше повернусь в стрій до побратимів», – розповідає воїн.
Ткож з ампутованою ногою на милицях пересувається 19-річний боєць із позивним Буйвол. «Сталевого» бійця найбільше хвилює доля побратимів, які досі залишились в Маріуполі, і доля цивільних людей.
«Я отримав поранення в результаті обстрілів, коли виконував бойове завдання, -розповідає герой полку Азов. Наша група вела бої на бульварі Шевченка. Ми були в оточені, ворог зовсім не шкодував мирне населення. З 6-ї ранку починався обстріл, різних калібрів, починаючи з мілких 82 – х, закінчуючи – найбільшими. Летіли корабельні ракети, авіаційні бомбами вагою в 300 кілограм – 500 кілограм. Обстріли були через кожні 5 – 10 хвилин. Наші бійці їли раз в день, ділились із продуктами із жінками, дітьми, які були в сховищах. Ми робили все аби врятувати мирних людей».
Бійці полку Азов перебуватимуть у Вінниці ще деякий час. Вони просять усіх містян, і небайдужих підписати необхідну петицію і сколихнути світову спільноту аби врятувати життя своїх побратимів.
«Лік іде не на дні, а на години. Ми не втрачаємо надії», – говорить Сонце, боєць полку Азов.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook