Для Вінниччини традиційними є дуби, дубово-грабові ліси, липи та ясені. Але через зміну клімату вони починають сохнути ще у середині літа. Натомість, у Вінниці збільшується кількість рослин і дерев, які ми сприймаємо як екзотичні. І поява більш теплолюбних рослин у нашому місті також є наслідком зміни клімату.
— Як відомо, середньорічна температура України (порівняно з тим, що було 50 років тому) збільшилась на 2,7 градуса. Це дуже багато. Катастрофічні зміни очікувалися після того, як ця позначка перетне відмітку в 1,5 градуса. Середня температура по Землі так і підіймається десь на 1 градус, але в межах України, де клімат континентальний і є добре прогрівання сонцем, вона змінилась досить суттєво, — розповідає Олена Яворська, старша викладачки кафедри ботаніки та екології Донецького національно університету ім.В.Стуса. — Молодше покоління не так це розуміє, скажімо, не розуміє, чому місяць називається «липень», а липа починає цвісти на початку червня. Ми бачимо, що сама сума активних температур, необхідних для цвітіння липи, набирається на 2-3 тижні, а то й місяць раніше, ніж це було до початку глобальних змін.
Ми прогулялись Вінницею у пошуках теплолюбних дерев.
Коли йдеться про екзотичні дерева, то багатьом на думку першою спадає сакура — один із найвідоміших символів японської культури. Японські вишні з’явились на Європейській площі у 2015 році, як пам’ять про загиблих українських військових. Зараз сакури ростуть у Вінниці неподалік міської ради, на вулиці Порика, проспекті Космонавтів і біля пам’ятника жертвам Чорнобильської трагедії.
Олена Яворська пояснила, чому сакура стала такою популярною у Вінниці.
— Уявлення про теплолюбність сакур дещо перебільшені. Власне, і Японія — не країна суцільного субтропічного клімату. Сакури — досить «пластичні» рослини. У нас росте махрова сакура, яка не розмножується природним шляхом, її щеплюють. Завдяки цьому сакуру можна нащепити на якусь більш місцеву основу і її здатність витримувати наші погодні умови збільшиться, — каже вона.
Водночас, це дерево потребує великої вологості повітря.
— У нас їм найбільше шкодить недостатня зволоженість повітря, вони не люблять такої сухості, — додала Олена Яворська.
Нетиповими для Вінниці є ще одні дерева, родом зі Східної Азії. Це магнолії — символ любові, весни, цнотливості та жіночої краси. Вінничани полюбили це східне дерево за особливо красиве цвітіння і приємний квітковий аромат.
Олена Яворська зазначила, що у Вінниці магнолії почувають себе не дуже добре і можуть досягти висоти лише 5-6 м, тоді як у Японії сягають 20-30 м.
— Як і сакури, магнолії потребують вологи. До того ж, вони сильно «відчувають» забруднення повітря. Разом з тим, у місті їм набагато комфортніше, ніж десь в області, бо в межах міста температура завжди трохи вища, — розповіла про таку особливість магнолій Олена Яворська.
Насолодитись білим або рожевим цвітом магнолій можна на площі Небесної сотні, на Майдані Незалежності, неподалік «Книжки», а також на вулицях Академіка Янгеля і Стрілецькій.
Справжньою цікавинкою Вінниці є агава. Щоправда, вона не у широкому доступі, а росте на території літературно-меморіального музею Михайла Коцюбинського. Агава належить до сукулентних рослин, вона світлолюбна, вимоглива до води і квітне лише один раз за життя.
Директорка Вінницького літературно-меморіального музею М. М. Коцюбинського Лариса Кравченко розповіла, що письменник був настільки вражений, коли вперше побачив агаву в Італії на острові Капрі, що навіть присвятив їй свій останній твір «На острові».
— Агава боїться зими, тому після 14 жовтня ми забираємо її в приміщення, а щовесни, коли стає тепло, знову висаджуємо у ґрунт. Саме під час цих висаджувань рослина дає росточки і саме таким чином розмножується на нашій території. Ті агави, які ростуть зараз у нас — це все з ростків найстарішої агави, яку Коцюбинський привіз в Україну, — зазначила директорка музею.
Також у музеї-садибі Михайла Коцюбинського росте тендітна пустельна рослина тамариск. Письменник привіз її з Криму у Чернігів, а його молодший брат Хома, перший директор музею, — у Вінницю.
— На території нашого музею росте найстаріший кущ з династії письменника, він досі на тому місці, де його посадив Хома Коцюбинський, — сказала Лариса Кравченко.
Всього на території музею знаходиться три тамарискові кущі. Особливо красиво виглядає цвітіння тамариску, коли на тоненьких пагонах з’являються дрібні квіти білого і рожевого кольору.
— Тут йому вистачає вологи. Тамариск походить з пустель помірного клімату, тому у нас просто розкошує, — пояснює Олена Яворська, чому рослина так добре прижилась у Вінниці.
Ще одне незвичне дерево на вулицях Вінниці — катальпа. Вона має велике листя і цікаві зелені стручки, які нагадують квасолю.
— На людину, яка немає ботанічних знань, яка просто дивиться на незвичайні екзотичні речі, катальпа завжди справить незабутнє враження. Це високодекоративна рослина і досить невибаглива, яка приживається відносно легко, — пояснює Олена Яворська.
Кілька катальп можна знайти у Центральному парку, у скверику навпроти центрального автовокзалу, а також на вулиці Магістратській.
Багато, хто чув про платани, дерева з Південної Європи, які влітку скидають кору і оголюють свій стовбур. Платани відносно часто зустрічаються на вінницьких вулицях, а найвідомішим місцем їх зростання є проспект Космонавтів.
— Платанова алея на бульварі Космонавтів, з’явилась завдяки ініціативі Вінницької обласної організації українського товариства охорони природи на початку 60-х років, — каже Олена Яворська і додає, що саме платани можна вважати більш екзотичними для Вінниці, ніж сакури і магнолії. — Платани дійсно теплолюбні, наприклад, в Одесі вони почувають себе взагалі дуже добре. А у нас — знаходяться на північній межі поширення, тобто на межі виживання.
Між тим, у центрі Вінниці біля театру Садовського – росте величезний платан.
Викликає цікавість і сумах, або як його ще називають, оцтове дерево. Традиційно, це дерево поширене у субтропічних та помірних регіонах світу.
До себе сумах привертає увагу маленькими червонуватими квітами і листям, розташованим по спіралі.
— Оцтове дерево легко поновлюється і може прорости самосівом. Відповідно, за такими рослинами потрібно спостерігати чи не поширюються вони в природу, – Олена Яворська попереджає, що з цією рослиною потрібно бути обережними. — У нас є багато прикладів, коли завезли сюди рослину, бачачи її корисні властивості, а потім ці рослини перетворюються, певною мірою, на екологічне лихо.
Олена Яворська каже, що поява такої великої кількості екзотичних дерев у Вінниці — данина моді.
— Як на мене, це наслідок недостатньої екологізації мислення у тих, хто сьогодні приймає управлінські рішення. Процес глобалізації, тобто, поява невластивих для нашої території видів, не робить Вінницю особливо унікальною, — розмірковує вона.
Між тим, вінничанам екзотичні дерева припали до душі. Містяни із задоволенням їх розглядають і роблять чимало селфі.
До речі, чому каштани цвітуть двічі
Вінничани не раз звертали увагу, що каштани у місті цвітуть двічі – у сезон цвітіння і уже восени. Чому так, пояснила біологиня Ольга Кичак.
— Коли ми говоримо про вінницькі каштани, то маємо на увазі окремий вид – кінський каштан. Цей каштан страждає від мінуючої молі. Вперше в Україні цю міль помітили на початку 2000-х років на Закарпатті, а потім вона перебралась у Вінницю. Проблема в тому, що мінуюча міль має високу плодючість, вона захищена від несприятливих умов і природних ворогів. Міль «захоплює» значну частину листка, що призводить до їх інтенсивного опадання. А через літнє опадання листя, каштани починають цвісти повторно у вересні, це знесилює дерева, вони починають сохнути і гинути, — розповіла біологиня.
А от палити листя з каштана, навіть у боротьбі з міллю, – погана ідея.
— Це не рятує дерева, та ще й забруднює навколишнє середовище. Використовують спеціальні феромонні пастки, які відлякують самців. Але найбільш ефективним способом боротьби з міллю є обробка дерев пестицидами. Такі ін’єкції є досить дорогим задоволенням, — пояснила Ольга Кичак.
Авторка – Дарина ДІДИК
Нагадаємо, у Вінниці рятувальники прибирали з дороги повалене вітром дерево
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook