Чим жила Вінниця цього тижня
Автор: Ігор Савчук
Цього тижня Вінниця жила як справжнє обласне серіальне містечко — трішки криміналу, трохи судового сюрреалізму, трохи університетської перипетії.
Похмурий початок: крадіжка з могили Героя
Почнемо з темного, у прямому й переносному сенсі слова. На могилі загиблого військового Назарія Гринцевича виявили зникнення особистих речей. Поліція спрацювала оперативно — винних знайшли швидше, ніж деякі служби відповідають на листи.
Комунальне підприємство «Комбінат комунальних підприємств» одразу вирішило: міняємо керівника кладовища. Швидко. Жорстко та без компромісів, щоб забезпечити кращу охорону та запобігти подібним ситуаціям у майбутньому. Також, буде більше камер спостереження та чергування муніципальної варти, для розуміння там більшість це колишні військові, то гадаю їх реакція на будь-які порушення буде миттєва!
Судовий трилер тижня: пані Янчак, «ТЦК-style»
Вибачте, але ця історія — уже не просто гучна, вона феєрична.
Оксана Янчак, заступниця керівника міського ТЦК, за версією слідства, била, душила й залякувала чоловіка, який прийшов до них із повісткою. Бронь у нього була? Була. Але хто ж зупиниться перед дрібницями, коли перед тобою — ще одна «одиниця» у військовій звітності?
Заявник стверджує: його били в кабінеті, вимагали відмовитись від броні, а після — ще й забрали телефон. Виглядає як сцена з фільму про гопників, а не з кабінету військкомату. І все це — за підтримки іншого військовослужбовця. Комбо.
Суд першої інстанції був доволі жорстким — СІЗО без права на заставу. І тут починається найцікавіше: апеляційний суд дивиться на все це й каже: «Та ні, нехай вносить заставу. Мільйон гривень — і гуляй, пані Оксано!»
І тут починається магія. Застава в майже 910 тисяч гривень знаходиться менше ніж за добу. Ну правда ж, типовий бюджет держслужбовця. Може, з картки «єПідтримка» трохи залишилось?
Цікаво, чи внесла вона ці гроші із зарплати за перевиконання плану мобілізації?
А взагалі, питання не в грошах. Питання — у відчутті повної безкарності. В тому, як легко деякі представники ТЦК втрачають контакт з реальністю. І як важко простим громадянам — довести свою правоту.
Скандал у стінах Дону: знову про домагання
На завершення — про ще одну історію, яка потрапила до низки національних медіа. У Донецькому національному університеті імені Василя Стуса, що базується у Вінниці, знову зашуміло довкола викладача Сергія Штовби.
Про звинувачення в сексуальних домаганнях до студенток повідомили одразу кілька дівчат. І не вперше. Ще торік викладача на деякий час відсторонили, а тепер — повернули до викладання.
Серед висунутих обвинувачень — запрошення студенток сісти на коліна, роздягнутись у кабінеті під час оцінювання, а також «оцінки» в темному кабінеті. Прямо якась репетиція кастингу, а не навчання.
Комісія з академічної доброчесності підтвердила факти сексистських висловлювань і сексуалізованої поведінки, але не змогла юридично довести саме домагання через брак свідчень.
Медіа, які писали про скандал:
Штовба, як завжди, все заперечує. Називає це «зведенням рахунків». Бо що ще можна сказати, коли хвиля свідчень йде не перший місяць, а ти — хочеш стати завкафедрою?
Що ж. Судячи з усього, у деяких людей — своє уявлення про межі пристойності. І не завжди ці межі збігаються з законами.
Висновок? Вінниця — не лише місто фонтанів і кав’ярень. Це ще й місто, де під личиною буденності вирує справжня драма. Але ми тут не для того, щоб лише дивитись — ми тут, щоб знати, аналізувати й не забувати. І доречі зацвіла сакура, позитивно.
До зустрічі наступного тижня. Сподіваюсь, новини будуть… менш трешові.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook