На Стрілецькій мають провести шурфування ґрунту, аби з’ясувати, чи є там імовірні поховання вояків Галицької армії

У Вінниці на території будівництво по вулиці Стрілецькій,23 спеціалісти мають провести пошуки ймовірних захоронень. 21 травня виконком міської ради ухвалив рішення, яке зобов’язує організацію, що здійснює будівництво провести шурфування ґрунту та, у разі необхідності, виконати пошуково-ексгумаційні роботи. Для фахового виконання цієї роботи мають залучити спеціалізовану меморіально-пошукову організація та спеціалістів КП «Центр історії Вінниці».

Йдеться про земельну ділянку, яка належить Міністерству оборони України. Наразі там розпочалось будівництво багатоповерхового житлового будинку. За словами власника землі, воно відбувається на місці господарських будівель колишнього військового шпиталю. Водночас на думку істориків майбутні інженерні комунікації можуть пролягти через земельну ділянку ймовірних захоронень вояків Галицької Армії 1919-1920 років. Тому і необхідно на таких територіях провести шурфування ґрунту та, у разі необхідності, виконати пошуково-ексгумаційні роботи. Ця процедура дасть змогу підтвердити або спростувати факт існування на певній ділянці захоронень, і вже за результатами цієї експертизи проводити будівництво далі.

Три будинки для військових має звести забудовник «Особняк Центр». Будівництво першого уже почалося. І військові не розуміють, чому тему захоронення підняли тільки зараз, коли вже почалося будівництво.

– Забудовник, що виграв тендер, отримує під будівництво лише півтора гектара, розраховується квартирами і будує для усього майбутнього комплексу необхідну комунальну інфраструктуру, – розповідає речник Командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат. – Окрім трьох будинків «Особняк-Центру», на цих 7-ми гектарах, вже за кошти Міноборони планується звести ще чотири багатоквартирні будинки для сотень сімей військовослужбовців. Ділянка, де ймовірно було масове захоронення розташована щонайменше за 150 метрів від діючого будівництва.

Частину приміщень колишнього шпиталю уже давно переобладнали під квартири. І невдоволення будівництвом пов’язують, зокрема і тим, що хтось не хоче мати нових сусідів та інший вид із вікна.

– Так, тут справді були курені бійців УГА. На жаль, їх безжально косив тиф у 1920-му. Мабуть тому вулиця Червоноармійська й отримала свою історичну назву – Стрілецька… Втім, точних даних й документів про те, в якому місці поховані бійці УГА нині немає. Точно відомо лиш те, що саме на місці тих трьох будинків новобудови були руїни споруд як мінімум 100-річної давнини, і там аж ніяк не могло бути масових поховань бійців УГА, – каже речник Командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат.

Досліджувати землю на наявність аномалій (ущільнень ґрунту) приїжджала фірма з Івано-Франківська, також робилась експертиза ґрунту на наявність зараження.

Директор комунального підприємства «Центр історії Вінниці» Олександр Федоришен каже, наразі ідеться про локалізацію імовірних поховань і розуміння масштабів. Адже краще зараз з’ясувати ці питання, аніж потім мати справу з наслідками.

– Безумовно, вони (командування – авт.) праві у тому, що не є правильним стверджувати, що на ділянці забудови теперішнього будинку є цвинтар. Іде мова про те, на тій земельній ділянці, що використовується забудовником, за архівними джерелами імовірно ми можемо говорити про існування поховань. Тут навіть з’являється юридична казуїстика, адже з юридичної точки зору цвинтаря не існує і тому умовно застосовувати до нього правила, пов’язані зі цвинтарями не можна. Ми можемо говорити про локалізацію масових поховань доби Української революції у тому квадраті, – каже Олександр Федоришен. – Але для її локалізації, для розуміння масштабів, для розуміння, наскільки ця ділянка залишилася на цій території, а яку її частина поглинуло будівництво 45-го заводу – це треба розуміти. Це без дискусій і слід прийняти той факт, що частина промзони 45-го заводу дуже активно забудовувалася на ділянці цього цвинтаря. Про це багато спогадів ветеранів заводу. Так, вони не називають знайдені кістки вояками Галицької армії, але дня них беззаперечно те, що тут було якесь масове поховання, на яке вони перманентно натикалися.

На переконання Олександра Федоришена, виходом з цієї ситуації може стати шурфування і, за потреби, ексгумація і перепоховання. Звісно, якщо останки вояків виявлять пошуковці.

– Я не можу тут коментувати як фахівець з точки зору поховальної справи, чи епідеміології. Як історик я можу навести аналоги. Зазвичай в такому форматі ідуть шляхом ексгумації і перепоховання, шляхом створення спеціалізованої зони, – каже він. – Мені здається, що слід дуже добре подумати про подальший алгоритм, що з цим робити далі. Думаю, що не найгіршим варіантом було б перепоховання на території якогось окремого меморіалу чи створення цього окремого меморіалу на іншій зоні. Будемо відверті по людськи цих людей тоді взимку 19-20 року ніхто не ховав. І було б логічно по-людськи поставитися до цих останків вояків. Але про це можна буде говорити лише після того, коли поховання будуть: а)знайдені б) локалізовані. Не виключено, що локалізація цвинтаря повністю прив’язана до промзони 45-го заводу, і та зона, де йдеться про ймовірну зону поховання, взагалі чиста. Але впевнитися в цьому зараз, а не під час будівництва – це набагато ліпше.

У вівторок до Вінниці прибули представники меморіально-пошукового підприємства «Доля». За інформацією «Міста», приїзд до Вінниці їм оплатив забудовник. І забудовник, і військові діалог підтримують. Зі свого боку Олександр Федоришен обіцяє надати усі наявні у нього документи, аби сприяти пошуковим роботам.

Житло для військових

Черга на житло у вінницькому гарнізоні – понад 2800 людей. Забудовник мав розрахуватися 10% квадратних метрів від зданого житла. А також зобов’язання підвести необхідні комунікації: воду, каналізацію, газ, електроенергію, спорудити підстанції, а також дороги, газони та ін.

• Автор Ірина ЖУК