Олег Мерзлий та Віктор Гусляков боронили Україну на різних напрямках, але однаково відважно та самовіддано. Вони залишили по собі добру пам’ять, яка житиме вічно.

Про це пише Місто з посиланням на сайт Вінницької міської ради.

Мерзлий Олег Станіславович (позивний «Кубік») став до військового строю восени 2024 року. Після навчання у Великій Британії він служив оператором радіоелектронної боротьби у лавах 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка. Оборонець виконував завдання на важкому Покровському напрямку. Після бою 16 листопада 2024 року поблизу села Пустинка Донецької області зв’язок із ним обірвався. Відтоді Захисник вважався зниклим безвісти, аж поки не надійшла трагічна звістка про його загибель. Олегу назавжди залишилося 26 років.

Майже 2 роки очікування на інформацію про долю воїна стали для його рідних неймовірно важкими. «Увесь цей час батько й я сподівалися, надіялися та вірили, – розповідає сестра полеглого Героя Оксана. – Щосуботи з молитвою я долучалася до акцій пам’яті у рідному місті, їздила на подібні заходи й до Києва. На жаль, підтвердилося найстрашніше… Звістка про загибель Олега розбила нам серце. Але попри невимовний біль, сьогодні ми нарешті зможемо спокійно та з усіма почестями поховати брата вдома…»

Олег Мерзлий народився 29 вересня 1998 року у Вінниці. Тут навчався у школі №5, після закінчення якої продовжив освіту у Вищому художньому професійно-технічному училищі №5. Там юнак здобув кілька затребуваних професій: штукатура, лицювальника-плиточника та майстра монтажних систем утеплення будівель. Майже три роки свого молодого життя Олег присвятив роботі на заводі у Польщі, та у 2020-му повернувся на Батьківщину. До мобілізації у лави Збройних Сил України хлопець працював у відділі логістики в одній із відомих торговельних мереж.

«Дуже рано нас спіткало велике горе: кілька років тому пішла у засвіти наша мама. Попри важку втрату, Олег залишався світлою, веселою та життєрадісною людиною. Завжди усміхнений і позитивний, він із глибокою повагою ставився до старших і з щирою любов’ю – до друзів та однолітків. У студентські роки його захоплювали українські народні танці, де він став надійною опорою та партнером для дівчат, – згадує сестра Захисника. – Брат мав великі плани на майбутнє. Проте він ні на мить не замислювався над тим, щоб уникнути служби. Олег не боявся, не тікав і був відданим Батьківщині до останнього подиху…»

Церемонія прощання з Олегом Мерзлим розпочнеться о 10:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.

Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Гусляков Віктор Порфирович (позивний «Цой») мобілізувався до лав Збройних Сил України взимку 2026 року. У складі 65-ї окремої механізованої бригади «Великий Луг» він відбивав ворожі штурми на Оріхівському напрямку, виконуючи завдання на посаді спорядника наземних дронів. Воїн загинув 6 серпня 2026 року поблизу селища Новотаврійське Запорізької області. Його життя обірвалося у віці 45 років.

Побратими згадують Віктора як безстрашного й вірного воїна, який завжди впевнено йшов уперед. Тієї трагічної ночі його група виїхала на чергове бойове завдання, як раптом потрапила під масований ворожий обстріл. Віктор першим помітив FPV-дрон і встиг попередити побратимів, завдяки чому троє членів екіпажу залишилися живими. На знак шани та пам’яті про цей подвиг вони присвятили йому вірш із такими рядками:

«Цой – позивний, що знав увесь підрозділ,

Де РБНС тримав свій бойовий рубіж.

Ти не лишав ніколи друзів в горі.

Завжди йшов першим крізь буревій і ніж…»

Віктор Гусляков народився у Вінниці 5 листопада 1980 року. Базову освіту він здобув у загальноосвітній школі №27, а далі навчався у Центрі професійно-технічної освіти №1, де опанував спеціальність автослюсаря. Після проходження строкової служби в армії Віктор розпочав свій трудовий шлях. Тривалий час працював на науково-виробничому підприємстві «Гамма», а згодом – на одному з місцевих ринків будматеріалів. На цьому підприємстві чоловік сумлінно працював до моменту мобілізації до лав ЗСУ.

«На війні брат часто слухав хіт свого зіркового тезки Віктора Цоя про те, що війна – справа молодих і найкращі ліки від зморшок, – ділиться сестра полеглого Героя Світлана. – Він був моїм молодшим братом. Тим, хто приносив звідусіль котиків та виходжував їх. Тим, хто не терпів корисливих людей та завжди до всього ставився з гумором. Наприклад, коли я поскаржилася на повітряні тривоги, він відповів: “Дивно, а у нас на передовій тихо…” Тим, хто був найкращим дядьком і другом для моїх дітей та дідусем для моєї першої онуки… Віктор понад усе мріяв, щоб якнайшвидше закінчилась війна і діти жили під мирним небом».

Церемонія прощання з Віктором Гусляковим розпочнеться об 11:00 за адресою: вул. Л. Лук’яненка, 33 та о 12:00 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.

Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Висловлюємо співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!

Читайте також:

Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook