Микола Цибрій понад чотири десятиліття керує тролейбусом у рідній Вінниці. Його історія – це не лише про професію, а про любов до міста, людей і справи, яка стала способом життя. Від юнацького рішення після школи до майстерності, якою тепер надихає молодих водіїв. У професії він знайшов не тільки стабільність і спокій, а й справжню команду, яку називає другою родиною.
Про це повідомляє Вінницька міська рада, інформує Місто.
«Вже й не уявляю себе без тролейбуса. Це не просто робота – це частина мого життя», – з усмішкою каже водій із понад сорокарічним стажем у Вінницькій транспортній компанії Микола Цибрій.
Його історія почалася ще зі шкільної лави. Тоді, прочитавши в газеті оголошення про набір студентів до училища, що готувало водіїв громадського транспорту, Микола не вагався. 6 груп по 25 охочих –майбутніх водіїв трамваїв і стільки ж тролейбусів. З того моменту пройшли десятиліття, та кермо громадського транспорту стало для нього стабільною відданістю справі.
«Пройшов навчання, і з відтоді не змінюю професію. Зараз, коли дивлюсь назад, розумію: обрав правильно. Це не просто праця, а шлях, яким я йшов із молодості», – ділиться він.
За роки праці Микола не лише возив пасажирів. Вінничанин допомагав зростати новим поколінням водіїв, адже багато хто проходив у нього стажування. Досвід, терпіння, спокій – це якості, які в цій професії особливо цінні. І навіть зараз він не здає позицій, продовжуючи працювати з тією ж віддачею, як і десятиліття тому.
«Був у мене постійний маршрут з Вишеньки на Київську. З роками ти запам’ятовуєш пасажирів, дізнаєшся їхні історії без слів. Бачиш, як ростуть діти, як змінюється життя – ніби сам частинка цих змін», – згадує водій.
Особливо запам’ятались тролейбуси львівського виробництва, на яких Микола працював понад 15 років. Їх привезли до Вінниці у 2006 році, і вони, на той час, стали справжньою гордістю міста.
«Пам’ятаю, як батьки спеціально вивозили дітей вечорами покататися, така то була радість. Тепер уже звикли до сучасних «Богданів», «Солярісів», наших «VinLine». Техніка росте – й ми разом з нею», – усміхається водій.
А коли є вихідні, Микола відпочиває душею на природі у батьківській хаті в Гайсинському районі.
«Є ставок, ліс, ходимо на риболовлю, гуляємо. Там відновлюєшся, там душа відпочиває. Але, зізнаюсь, іноді, навіть лежачи вдома, ловлю себе на думці – щось не так, чогось не вистачає. А то просто тролейбуса немає під рукою», – жартує Микола.
Про свою роботу говорить з любов’ю. І головним «магнітом» називає колектив.
«Тут не просто колеги, тут справжні друзі. Спілкування, підтримка, розуміння – ми як одна команда. Знаєш, що тебе не залишать, допоможуть, якщо щось трапиться. Це багато чого варте», – підсумував чоловік.
Вінницька транспортна компанія запрошує водіїв до своєї великої родини. Ті, хто шукають стабільну роботу, хорошу команду та можливість працювати на благо рідного міста, можуть наслідувати приклад Миколи. У Вінницькій транспортній компанії є вакансії водіїв тролейбуса та автобуса: навіть без досвіду.
Детальніше дізнатися про умови та записатися на співбесіду можна у відділі кадрів за адресою: Хмельницьке шосе, 29, або за телефоном: +38 (067) 587 07 80.
Читайте також: У Вінниці консультаційний центр для родин полонених призупинить роботу на один день
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook