Напередодні світлого свята Великодня Андрій Опанасюк вирушив у напрямку Сумщини, щоб передати українським захисникам не просто продукти й речі — а частинку дому, тепла й віри. Він особисто завіз на передову до 67-ї окремої механізованої бригади великодні набори, до яких увійшли паски, домашня ковбаса, хрін, продукти тривалого зберігання, побутові речі та інші необхідні матеріали.
“Хлопці не просять багато. Але вони дуже цінують, коли ми не забуваємо. Цей Великдень — не про гучні застілля. Він про вдячність. І мені хотілося, щоб вони відчули, що ми поруч. Що за ними стоїть країна, яка вірить, бореться й чекає на кожного живим,” — говорить Андрій Опанасюк.
Разом із командою волонтерів він доставив усе необхідне — і залишився поспілкуватися з бійцями. Говорили не лише про фронт, а й про родини, про мрії після перемоги, про прості речі, яких усім сьогодні не вистачає.
“Було дуже щиро. Без пафосу. Просто хороша розмова між людьми, які знають ціну життю, ціну свободі й рідній землі,” — згадує Андрій.
“Найбільше тішить не паска. А те, що не забули.”
Бійці 67-ї бригади зустріли гостей тепло. Попри втому і будні фронту, багато хто підходив потиснути руку, подякувати особисто.
“Найбільше тішить не паска. А те, що не забули. Бо тут день на день не схожий. І коли хтось знаходить час приїхати — це багато чого варте,” — каже військовий з позивним “Сокіл”.
Хлопці не приховували: навіть невеличкі речі, які нагадують про дім, допомагають триматися. Хрін, домашня ковбаска, запах паски — це не просто продукти. Це — емоції. Це те, що повертає в нормальне життя, хоча б на мить.
“Якщо маєш змогу — їдь. Якщо можеш — допомагай.”
Це вже не перша подібна ініціатива від Андрія Опанасюка. Проте він наголошує: головне — не системність, а щирість.
“Якщо маєш змогу — їдь. Якщо можеш — допомагай. Сьогодні це наш фронт тут — не забути тих, хто на справжньому фронті. І дякувати за кожен новий день під мирним небом,” — підсумовує Андрій.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook