Максим Кибал добровольцем долучився до війська у перший день повномасштабного російського вторгнення. У складі 120-ї окремої територіальної оборони захищав вільну та незалежну Україну на бахмутському та харківському напрямках. Був старшим солдатом роти вогневої підтримки. Свій останній бій воїн прийняв 23 травня 2024 біля села Стариця Чугуївського району. Йому було 33 роки.
Про це інформує Вінницька міська рада.
«Ми до останнього плекали надію побачити Максима живим. Не могли повірити у його загибель навіть побратими. Кажуть, що з будь-якої ситуації, він міг знайти вихід. За таке вміння. розум та спритність називали тигром, дуже любили та поважали», – розповідає дружина полеглого воїна Тетяна.
Народився Максим Кибал 30 березня 1991 року у селі Парпурівці Луки-Мелешківської громади Вінницького району. Після навчання у школі закінчив у Вінниці професійно-технічне училище. Працював монтером колій на залізниці. Разом із дружиною виховував донечку, якій наразі 9 років.
«Максим мав осяйну усмішку, яка практично не сходила з його обличчя. Він з радістю йшов на роботу та повертався з неї, а на дозвіллі любив повудити рибку та поганяти у футбол із друзями. Втім на першому місці в нього завжди була сім’я: ми з донечкою та батьки з молодшим братом», – каже жінка.
Церемонія прощання з Максимом Кибалом розпочнеться сьогодні об 11:00 у селі Парпурівці за адресою: вул. Котляревського, 4-А. Рідні просять вінничан зустріти та провести траурний кортеж живим коридором, який з 10:00 рухатиметься центральними вулицями міста.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Герою!
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook