У Вінниці переселенці відкрили єдине в Україні релаксосховище

Майже півроку у Вінниці працює релаксосховище «Без хвиль» – сухий басейн, наповнений 30 тисячами білосніжних кульок. Його заснували переселенці з Києва – Єлизавета і Сергій Бойки.

Про це повідомили в департаменті маркетингу міста та туризму Вінницької міської ради.

Сергій – уродженець Вінниці, але вже понад 10 років жив у Києві. Ліза родом з Дніпра, але теж дуже давно у столиці. Вона – піарниця, яка працювала з великими компаніями в агенції. Він працює в IT. До Вінниці подружжя переїхало 24-го лютого, а вже за чотири місяці заснувало тут свій перший бізнес. Для туристичного сайту міста Ліза і Сергій Бойко розповіли про переїзд до Вінниці, власну справу і те, яким може бути дозвілля.

«Без хвиль»

Приміщення задумувалося як простір винятково для дорослих. Натомість стало місцем, де вік не має значення (хіба що зріст, бо максимальна глибина басейну з кульками – 1 метр). Малеча приходить сюди на дні народження і тік-ток паті, а дорослі – на побачення, дівич-вечори, корпоративи, чи навіть відпочити від онуків.

У «Без хвиль» є великий басейн, наповнений 30 тисячами кульок, LED-освітлення, настільні ігри, іграшки-антистрес, баскетбольне кільце. Поряд із сухим басейном облаштована чіл-зона зі столиками, м’якими сидіннями і кріслами-подушками. А під час оренди всього залу можна використовувати ще й триметровий проєктор і приставку Sega Mega Drive. Релаксосховище розташоване у підвальному приміщенні за двома стінами, тож там можна безпечно перебувати під час повітряних тривог.

Про переїзд до Вінниці

Вранці 24-го лютого, коли росія почала повномасштабний наступ, Ліза і Сергій були одними з перших, хто виїжджав зі столиці.

«Напередодні ми не спали, читали новини, і вони все гірші і гірші ставали. Ми якраз на околиці жили і встигли одними з перших виїхати. Коли під’їжджали до Вінниці, то вже починалися затори. Тоді було дуже «стрьомно». Ми взяли речей на тиждень, а в результаті прожили в моїх батьків кілька місяців. З часом просто вирішили, що у Вінниці зараз комфортніше і безпечніше. Все-таки я вже освоївся в Києві, і з поверненням у Вінницю часто приємно здивований якимось класними закладами, тим, що тут є де погуляти. Доволі прогресивне в багатьох відношеннях стало місто», – каже Сергій.

Про ідею створити сухий басейн

«У 2018 році я шукала, як відсвяткувати день народження, і побачила у Лондоні виставку, де було багато кульок. Подумала, що відсвяткувала б у такому місці. І у мене з’явилася мрія – відкрити колись в Україні сухий басейн для дорослих».

Потім ми приїхали у Вінницю. Тут дали прихисток десь понад 10 нашим друзям. Всі жили в приватному будинку і ходили під час повітряних тривог в підвал. По-перше, було дуже некомфортно по ночах ходити, а по-друге, там холодно, незручно, тривожно. Я якраз звільнилася з роботи, і ми згадали про ідею сухого басейну, і що можна її поєднати з теперішніми реаліями. Тобто, зробити таке підвальне приміщення, в якому було б комфортно перечікувати повітряні тривоги, і в якому можна розслабитися», – каже Ліза.

Сергій розповідає, що першу партію кульок засипали у ванну, аби спробувати, які це відчуття.

«Була ціла фотосесія і друзям теж сподобалося. Але в нас було багато сумнівів: чи варто взагалі робити, чи зараз воно потрібне під час війни… Це наш перший досвід. Але ми прорахували, і вирішили, що будемо робити. Побачили це приміщення, з дизайнером обмалювали, як тут все можна спланувати, і вирішили його орендувати. З 20 червня наше релаксосховище «Без хвиль» запрацювало. По суті ми створили ще одне укриття. До нас навіть приходять мешканці будинку, просто перечекати повітряні тривоги», – додає Сергій.

Про заходи і відвідувачів

«До нас приходять вчителі англійської і роблять тут уроки для своїх груп. Нещодавно був корпоратив на День вчителя. Ще в нас влаштовували дівич-вечір і дуже сміялися, що в таке місце без дітей прийшли. А було, що прийшли дві подружки, десь по 50 років, відпочити від онуків. І вони тут теж досить активно бавилися – дуже активні жінки», – розповідає Ліза.

Також власники релаксосховища додають, що регулярно влаштовують тік-ток вечірки для дітей.

«Спочатку цей формат був знайдений разом з нашою аніматоркою в рамках святкування дня народження. Дні народження в нас теж дуже популярні. І ми подумали, а що, якщо об’єднати різних дітей більш-менш одного віку на базі ось такої тік-ток вечірки. Це ідеальний формат, коли ти можеш прийти, познайомитися з іншими, пограти у настільні ігри…».

Сухий басейн – це також популярний формат побачень.

«Ще була цікава штука: жінка зробила сюрприз своєму чоловікові на річницю (12 років). Вона прийшла у фаті, йому дала краватку, і вони так святкували втрьох з дитиною. Потім ми цю краватку знайшли в басейні під час прибирання», – додає Ліза.

Під час прибирання знаходять багато цікавих речей.

«Ми багато чого цікавого знаходимо. Найпопулярніше це резиночки різноманітні. Але було, що чоловік загубив обручку, фітнес-браслет губили, браслет Пандора… Потім все знайшли. Прибирання – то певно найпопулярніша тема в нашому тік-тоці. А зараз це відбувається з використанням спеціальної машинки. Вона як пилосос всмоктує кульки, там їх миє, кварцує і вже висушені викидає», – каже Сергій.

Про концепцію і філософію закладу

«Ми трансформували своє бачення. Спочатку в нас було так: до 10 років щоб не було нікого – тільки дорослі. Бо суто для дітей є подібні місця, а для дорослих, щоб їм розслабитися, відкрити внутрішню дитину трішки, такого немає. А потім ми помітили, що коли приходять сім’ями, це чудовий момент об’єднання. Якщо навіть взяти дитячі центри, то там ніби невидимий бар’єр між дорослими і дітьми. А тут глибини і розміру басейну достатньо. І він універсальний: ти можеш просто лягти і відпочити (кульки мають масажний ефект), а можеш і активно провести час. І ще діти в захваті, коли дорослі входять в один контекст з ними. Просто бачити, що батьки заходять і кидаються кульками… Це для них нереальний кайф», – розповідає Сергій.

Ще одна з цінностей простору – це підтримка переселенців. В релаксосховищі був місяць безкоштовних годин для переселенців у липні. Також у просторі можна придбати макаруни, які виробляє сім’я з Ірпеня. А аніматорка, з якою співпрацюють, переїхала з Миколаєва.