Віталій Кузьмишин не уявляє життя у квартирі

Віталій Кузьмишин не уявляє життя у квартирі

Сьомого жовтня Віталій Кузьмишин обраний на посаду судді Вінницького апеляційного адміністративного суду. А донедавна він очолював Вінницький окружний адміністративний суд.
Незважаючи на те, що у дитинстві мріяв стати вчителем, він все-таки обрав юридичну сферу, про що жодного дня не пошкодував.
- У дитинстві я мріяв бути вчителем історії – вона завжди мені подобалася, я  багато читав... Але батько переконав обрати правознавство. Професія юриста на той час уже набувала популярності. Крім того, я дуже захоплювався детективними фільмами. І сам часто уявляв, як розкриваю злочини. Правда згодом, уже на практиці, зрозумів, що кіно від реальності дуже відрізняється.
- Які труднощі виникають у роботі?
- У роботі виникає чимало труднощів. Адміністративна юстиція, виконуючи роль арбітра між особою та державою, стикається із розв’язанням численних проблем організаційного характеру. Ми працюємо у постійній боротьбі за належне фінансування та кадрове забезпечення. Крім того, на жаль, доводиться констатувати факт недосконалості нашого законодавства. Через відсутність чітких приписів щодо належного виконання судових рішень, значна кількість рішень залишаються без виконання, а це тягне за собою ще ряд проблем. Також слід зазначити, що до суду надходить велика кількість позовних заяв, тому існує проблема перенавантаження суддів. Зокрема, до судів надходить чимало соціальних спорів, які за належного фінансування могли б вирішуватись на центральному рівні. Але попри усі труднощі, які виникають, ми повинні брати до уваги слова Цицерона «Ми є рабами законів, щоб бути вільними».
- Може нам варто застосувати досвід інших країн?
- За час роботи у суді довелося побувати за кордоном, я стажувався, вивчаючи судову систему багатьох країн. Бував і в Америці, і в Індії, і в Китаї, побачив усю Європу. Та зрозумів, що насправді не можна в якесь середовище приносити щось чуже – воно тут не приживеться.
- Що подобається у роботі?
- Сьогодні суддя по суті виховує правову культуру не тільки у суб’єктів владних повноважень, а й у населення. Підправляє чинне законодавство, впливає на його формування. Суддя відіграє одну з основних ролей у дотриманні чинного законодавства. Я вважаю, що на сьогодні Вінницький окружний адміністративний суд повністю виконує свою роль. І кожен з 25 суддів, приймаючи рішення, справді формує правову культуру.
- Зараз ваша робота пов’язана з великою відповідальністю. Чи не сумуєте за більш „спокійним” періодом?
- Кожен день усім нам щось приносить і ми весь час вчимося, починаємо розуміти щось по-новому, робимо переоцінку цінностей. На сьогодні маю певну думку про побудову судової, правоохоронної системи та органів державної влади.  Усі висновки роблю саме завдяки своєму досвіду у силу прожитих років. Ніколи не жалкував, що працюю у цій сфері.
- Чи бувають моменти у житті, коли хочеться щось змінити?
- Звичайно, хотілося б і подорожувати, як і кожна нормальна людина, адже відволікатися від роботи потрібно. Інакше не витримаєш ані фізичного, ані психологічного навантаження.
- А Ви як відпочиваєте?
- Дуже подобається гірськолижний спорт. Уперше спробував у 2002 році і донині щороку їжджу на курорти. В основному це Буковель – і не так далеко, і ціни невисокі. Влітку дуже люблю їздити на велосипеді. Уже років зо три катаємося усією сім’єю. Маршрут обираємо різноманітний – поближче до природи, полів, біля Бугу... Найдальший виїзд був за Селище, бо діти поки що не можуть швидко їздити.
- Найменша, п’ятирічна донечка, теж із вами їздить?
- Так, але поки що на багажнику. Зате вона уже спокійно катається на лижах. А сина, до речі, я поставив на них вже у чотирирічному віці. І тепер він їздить навіть там, де не їжджу я.
- Пам’ятаєте, як заробили перші гроші?
- Це було, коли ми з іншими старшокласниками на полі ходили за комбайном і збирали горох. Куди витратив заробіток, не пригадую. Але пам’ятаю, що коли рідні дарували на свята гроші, я їх збирав, а потім купив собі хорошого футбольного м’яча. А пізніше - бігові лижі „Тиса” і велосипед „Мінськ” з нікельованими крилами.
- Захоплення літературою з дитинства збереглося й дотепер?
- Так. Знаєте, чомусь ніколи раніше не читав Хемінгуея, а зараз дуже захопився. Наразі читаю „Свято, яке завжди з тобою”. Ще дуже подобається „Старий і море”. Усі твори письменника із глибоким змістом. Також із задоволенням читаю Макіавеллі. Віддаю перевагу електронній літературі – це дуже зручно.
- Як гадаєте, що треба людині для досягнення мети?
- Нещодавно ми проводили конкурс на кращий кабінет. Звертали увагу не тільки на оформлення і чистоту, а й на те, як люди організовують свій день, спілкуються між собою – як на роботі, так і поза офісом. Для нагородження переможців ми зробили табличку із висловом: „Мети досягає той, хто її прагне”. Це цілком реально, тільки треба її правильно визначити.
- А Ви своєї мети уже досягли?
- Не знаю, скільки маю прожити, але коли через роки проаналізую своє життя – тоді й знатиму це напевне. У роботі на даний момент найбільшим досягненням вважаю те, що Вінницький окружний адміністративний суд є найкращим судом першої інстанції в системі адміністративної юстиції України. І тут злагоджено і дружньо працюють гарні й професійні люди. Крім того, на сьогодні я суддя Вінницького апеляційного адміністративного суду, а для юриста це знакова подія. Щодо особистого життя, головне моє досягнення – це гарна сім’я, гарні діти. Я щасливий від того, що бачу їх і маю можливість виховувати.
- Ваша дружина теж у сфері права працює?
- Так, вона юрист – практикуючий адвокат. А ще працює викладачем у „МАУПі”.
- Пам’ятаєте, як ви познайомилися?
- Вона працювала державним виконавцем у Ленінському районному відділі виконавчої служби, я працював суддею – так і познайомилися. До весілля зустрічалися недовго – менше року. Я одразу зрозумів, що Алла – моя половинка.
- Чи вмієте ви готувати?
- Можу приготувати практично усе. Коли приходять гості, завжди сам готую стейки, смажу шашлик. Це дуже зручно, бо живемо у приватному будинку, у  Бохониках.
- Ви самі будували власний дім?
- Так, ще батько допомагав фінансово. Проект розроблявся індивідуальний, не стандартний. Там ми живемо з 2002 року.
- Яке  Ваше улюблене місце у домі?
- Це хол. Там є камін, про який я мріяв з дитинства. Коли ми жили в селі Тернівка, у батьків він теж був. Дуже люблю при вимкненому світлі дивитися, як горять і тріскотять дрова...
- Господарство маєте біля дому?
- І садок, і город у нас є, тому маємо все своє: огірки, помідори, фрукти, ягоди... Повністю займаюся усім двором, слідкую за газоном. Дружина більше – біля квітів і городу. У нас немає чіткого розподілу праці – усе робимо разом. Знаєте, я не уявляю собі життя у квартирі – коли був такий період, мені дуже було важко, не знав, куди подітися: не міг прийти і просто сісти перед телевізором. Набагато краще покосити траву, двір підмести, машину помити, з сином пограти у дворі у футбол...
- Але якщо все ж дивитеся телевізор, то чому віддаєте перевагу?
- Класичним художнім фільмам, без насилля. Бойовиків не люблю, більше детективи подобаються. Дітей теж намагаюся відгородити від негативу, який заполонив телебачення. Вони навіть мультфільми дивляться радянські – „Ну, постривай”, „Червона шапочка”, „Мауглі”.
- Якими головними якостями, на Вашу думку, має володіти справжня людина?
- Це порядність, принциповість і людяність.

Досьє:
Віталій Миколайович Кузьмишин - суддя Вінницького апеляційного адміністративного суду.
З 1999 р. - суддя Ленінського районного суду; з січня 2002 р. - заступник голови Ленінського районного суду; з 2006 р. і донедавна – голова Вінницького окружного адміністративного суду.
Вік – 37 років.
Народився у с. Лісниче Бершадського р-ну Вінницької обл.
Освіта: Донецький державний університет ім. Т.Г. Шевченка, спеціальність „правознавство”.
Сімейний стан: одружений, має трьох дітей: 13-річна донька Анастасія, шестирічний син Владислав і п’ятирічна донька Софія.
Улюблена страва: „Засипана капуста” – її не знайдете у жодному меню. Найкраще її готувала моя бабуся. Мама її теж завжди готує, коли ми приїжджаємо у гості. Особливість рецепту у тому, що все робиться поетапно, і не один день. До складу входить квашена капуста, пшоно, кисле молоко...
Улюблений ресторан: „Спорт-Тайм”, „Буржуй”, „Фазенда”.
Автомобіль: „Мерседес”.
Улюблена тварина: собака.


Ірина КУПЕЦЬКА



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

224

Стартова ціна - понад 33 мільйони гривень Вінницька міськрада продає один із найвідоміших міських об'єктів - готель "Південний Буг". ...

190

Реально відкрити земельний ринок в Україні можна буде через два-три роки після ухвалення закону про обіг земель Перед Новим роком ...

148

Томос, який проголосив автокефалію Православної Церкви України і який підписав Вселенський Патріарх Варфоломій, 6 січня вручили ...

140

Прокуратура не погодилась із таким рішенням, готується касаційна скарга Вінницький апеляційний суд, розглянувши 9 січня апеляційну ...

140

Новорічно-різдвяні свята у місті офіційно завершилися. 13 січня відбулося закриття головної ялинки Вінниці. Зі свята троє містян пішли з ...