У пам'ять про загиблого воїна Сергія Зулінського організували футбольний матч

У пам'ять про загиблого воїна Сергія Зулінського організували футбольний матч

До війни Сергій Зулінський був футбольним фаном. Тож згадати про нього у Вінниці вирішили за його улюбленим заняттям. Символічно, що гра відбулась на вулиці імені Сергія Зулінського (колишня Тарногродського. - Авт.). Саме тут герой народився, ходив до школи, займався спортом.
Організували товариський турнір чотирьох місцевих команд Валентин Кухарський і Дмитро Павлов, сусід і друг загиблого Сергія Зулінського. І зовсім неважливо, хто цього разу здобув перемогу на футбольному полі. Важливо інше, що пам'ять про героя залишається не лише у назві вулиці.
Була на спортивному матчі й особлива гостя - маленька Злата, донька Сергія. Ця дівчинка бачитиме свого батька лише на фото. У військовій формі, щасливого, усміхненого… 
27-річний Сергій Зулінський - кавалер ордена "За мужність". Він загинув чотири роки тому в останньому бою за Донецький аеропорт. Хлопці потрапили під обстріл, коли їхали забирати поранених.

- Чоловік воював на найнебезпечніших ділянках фронту, а я тим часом сивіла з новинами і мріяла про той день, коли закінчиться війна і він повернеться, - ділиться спогадами Катерина, дружина Сергія. - Востаннє я чула його 19 січня 2015-го, випадково додзвонилася на кілька хвилин. Чоловік попросив не хвилюватись, якщо зв'язку не буде, пообіцяв, що усе буде добре, сказав, що любить нас.

Зв'язок зник вже наступного дня, 20-го січня. Катя все сподівалась, що чоловік просто загубив телефон.

- У новинах вперто говорили, що шансів вижити в Донецькому аеропорту практично немає. Бійців, які були там, усі називали кіборгами. Але ж Сергій не робот, він - людина, і запасного життя у нього, на жаль, немає. Тож 20 січня не витримала і вирішила набрати його номер. На диво пішли гудки. Я ще й розізлилась. Як це так! Я хвилююсь, а він мені не дзвонить. Хтось взяв трубку, почав говорити. Я одразу зрозуміла, що це не Сергій. Зв'язок був вкрай поганий, розібрати, що говорять на тому кінці, було практично нереально. Я встигла тільки почути: "Он больше не вернется". Обдзвонила рідних бійців, які були разом з її чоловіком. Зв'язку з жодним не було, телефони були вимкненими… Ось так трохи більше ніж за рік я отримала три свідоцтва: про одруження, про народження донечки та про смерть коханого... 

P.S. Організатори товариського турніру запевнили, що обов'язково проведуть футбольний матч і наступного року. Захід нагадує нам, що триває війна і, на жаль, не всі повертаються живими. 
 


Анастасія Олехнович



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

46

Міфічна загроза чи реальна перспектива Через подорожчання електроенергії для підприємств на 25% з першого липня деякі галузі опинилися ...

44

Подати документи для призначення пенсії тепр можна не виходячи Із серпня вінничани можуть подавати заяву на пенсійні нарахування не ...

43

День Державного Прапору, який українці відзначатимуть 23 серпня, традиційно розпочнеться з урочистого підняття прапора на Майдані ...

42

У с. Мигія (Миколаївської обл.) відбувся чемпіонат України з веслувального слалому серед юніорів. Вихованці міської дитячо-юнацької ...

40

Експертна група конкурсу "Бюджет громадських ініціатив Вінницької міської ОТГ" 15 серпня визнaчила 36 проєктів, зa які містяни зможуть ...