У пам'ять про загиблого воїна Сергія Зулінського організували футбольний матч

У пам'ять про загиблого воїна Сергія Зулінського організували футбольний матч

До війни Сергій Зулінський був футбольним фаном. Тож згадати про нього у Вінниці вирішили за його улюбленим заняттям. Символічно, що гра відбулась на вулиці імені Сергія Зулінського (колишня Тарногродського. - Авт.). Саме тут герой народився, ходив до школи, займався спортом.
Організували товариський турнір чотирьох місцевих команд Валентин Кухарський і Дмитро Павлов, сусід і друг загиблого Сергія Зулінського. І зовсім неважливо, хто цього разу здобув перемогу на футбольному полі. Важливо інше, що пам'ять про героя залишається не лише у назві вулиці.
Була на спортивному матчі й особлива гостя - маленька Злата, донька Сергія. Ця дівчинка бачитиме свого батька лише на фото. У військовій формі, щасливого, усміхненого… 
27-річний Сергій Зулінський - кавалер ордена "За мужність". Він загинув чотири роки тому в останньому бою за Донецький аеропорт. Хлопці потрапили під обстріл, коли їхали забирати поранених.

- Чоловік воював на найнебезпечніших ділянках фронту, а я тим часом сивіла з новинами і мріяла про той день, коли закінчиться війна і він повернеться, - ділиться спогадами Катерина, дружина Сергія. - Востаннє я чула його 19 січня 2015-го, випадково додзвонилася на кілька хвилин. Чоловік попросив не хвилюватись, якщо зв'язку не буде, пообіцяв, що усе буде добре, сказав, що любить нас.

Зв'язок зник вже наступного дня, 20-го січня. Катя все сподівалась, що чоловік просто загубив телефон.

- У новинах вперто говорили, що шансів вижити в Донецькому аеропорту практично немає. Бійців, які були там, усі називали кіборгами. Але ж Сергій не робот, він - людина, і запасного життя у нього, на жаль, немає. Тож 20 січня не витримала і вирішила набрати його номер. На диво пішли гудки. Я ще й розізлилась. Як це так! Я хвилююсь, а він мені не дзвонить. Хтось взяв трубку, почав говорити. Я одразу зрозуміла, що це не Сергій. Зв'язок був вкрай поганий, розібрати, що говорять на тому кінці, було практично нереально. Я встигла тільки почути: "Он больше не вернется". Обдзвонила рідних бійців, які були разом з її чоловіком. Зв'язку з жодним не було, телефони були вимкненими… Ось так трохи більше ніж за рік я отримала три свідоцтва: про одруження, про народження донечки та про смерть коханого... 

P.S. Організатори товариського турніру запевнили, що обов'язково проведуть футбольний матч і наступного року. Захід нагадує нам, що триває війна і, на жаль, не всі повертаються живими. 
 


Анастасія Олехнович



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

731

У Гайсині 14 жовтня сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Skoda та вантажівки Scania. У результаті автопригоди загинув ...

538

Помер Почесний Гетьман Українського козацтва і один із засновників Руху Володимир Мулява. Про це повідомив на своїй сторінці у ...

328

Через те, що ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» надіслала побутовим споживачам Вінниці листи-попередження щодо заборгованності за спожиту ...

309

Приїзд до Вінниці міністра оборони Андрія Загороднюка у рамках "Діалогів з Україною" був більше схожий на соціальний зріз суспільних ...

301

Вінничани продовжують допомагати військовим, які беруть участь в ООС. Цього разу волонтери доставлять на схід країни продукти ...