Олексій Осипишин із перших днів повномасштабного російського вторгнення став на захист Батьківщини. На війну пішов добровільно. Боронив Україну у складі 59-го військового мобільного госпіталю. Був водієм-санітаром, вивіз незліченну кількість важкопоранених побратимів із вогневих позицій. Його бойовий шлях пролягав східними фронтовими дорогами. Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Харків, Ізюм, Олександрівка, Добропілля… Загинув оборонець під час виконання бойового завдання 24 січня. Йому було лише 48 років.
Народився Олексій Осипишин 19 травня 1975 року у с. Адамівка Гайсинського району. Після школи закінчив Малинівський технолого-економічний коледж. Відслужив у армії. Військовий вишкіл проходив у Вінниці. Тоді й полюбив місто над Бугом усім серцем та залишився жити. Займався підприємницькою діяльністю, створив сім’ю, плекав трійко дітей, ростив сад…
«Олексій посадив у ньому 350 дерев, щоб Україна рясно квітнула і мала добробут, – розповідають рідні загиблого Захисника. – Всюди, де працював, він був надійною опорою в колективі та справжнім професіоналом своєї справи. Коли розпочалась війна Олексій не захотів сидіти вдома, склавши руки. Адже в ньому жив незламний дух дідів, Запорізьких козаків, та предків, яких у 1937-1938 рр. за любов до вільної України закатували НКВДисти».
Церемонія прощання із Олексієм Осипишиним розпочнеться о 9:30 за адресою: пров. Прибузький, 42 (мкрн Сабарів).
Поховають воїна о 12:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Схиляємо голови та щиро вклоняємось рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Герою!
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook