Одинадцять собак із затоплених сіл Херсонщини врятувала зооволонтерка Ірина Зайченко. П’ятьом тваринам знайшли нових господарів. Втім, каже, ведуть каталог врятованих тварин, аби старі власники, якщо захочуть, могли віднайти своїх собак. Про порятунок та допомогу тваринам, а також про те, що вразило під час поїздки у Херсонську область.
Про це інформує Місто, посилаючись на Суспільне.
За словами зоозахисниці, вона не могла спокійно сидіти на місці, дивлячися на кадри затопленої Херсонської області. Перед поїздкою через соцмережі волонтерці вдалося зібрати необхідні для евакуації тварин речі: мішки корму, воду, медикаменти, переноски для тварин. Усе це принесли небайдужі вінничани. На південь волонтерка поїхала разом із другом з Івано-Франківщини.
“Я волонтер з емпатією до тварин, тому не могла всидіти. Це коштувало буквально одного дзвінка моєму другові. Кажу: “Олеже, привіт, поїхали в Херсон”. І дев’ятого числа вранці мені вінничани принесли мені додому сотні кілограмів корму, води, ковдри, переноски. І ми виїхали в Херсон десятого зранку”.
Перше, що кинулося в очі у Херсонській області, каже Ірина, то це відсутність на вулицях людей.
“Ми скільки їздили по самому Херсону, це біль деокупованого міста, в яке не повернулося життя. На вулицях людей практично немає, а тварин безхатніх — десятки й сотні”.
Волонтери, розповідає зоозахисниця, затопленими вулицями Херсона тварин рятували до девʼятого червня. Потім, коли почалися часті обстріли з російського боку, військові та рятувальники цю місію взяли вже повністю на себе.
“Волонтери, які приїздили, і як в тих історіях, коли кота хапають з води в човен та вивозять, то такі історії були можливі десь до восьмого, дев’ятого числа, поки не почалися обстріли. Потім там почали працювати тільки рятувальники. Вони казали, що в Херсоні достатньо людей: і рятувальників, і військових, і місцевих. А ось села — Федорівка, Садове — то там потрібна допомога”.
Один із місцевих волонтерів написав, що на коліях знайшов підтоплений район, де були гаражі, і там живуть собаки, які потребують порятунку. Ірина поїхала туди.
“Я бачила кадри, але я не могла уявити, що це може бути правдою: коли ти йдеш — і пливуть будинки. До моменту, де колії — там можна було йти, а далі потрібен був човен. Його у нас не було. І собаки вже були на суші. Вони були в ошийниках. Це було зрозуміло, що вони домашні, що вони чиїсь. Ми забрали звідти одного пса.
Люди місцеві побачили, що у нас в машині є корм. І вони почали підходити і розпитувати нас. І вони розповідають: “Ми прокидаємося вранці, а у нас в дворі новий собака. Наступного дня — ще один”. Собаки рятувалися з підтоплених районів, заходили до людей у двір. В результаті з’ясувалося, що у того там одинадцять собак, у того десять, у того вісімнадцять собак. Ми поділилися з ними кормом”.
Потім, розповідає Ірина, дізналася, що затоплене село Садове дуже обстрілюється. В людей там немає води, а в тварин — корму.
“Коли ми під’їхали до блокпосту на Садове, то військові нас зупинили і сказали, що не пустять, бо село щойно обстріляли. Ми дочекалися військових, вони під’їхали до нас, ми все їм перезавантажили. Потім ми поїхали в Антонівку. Там невеличкий притулок, який приймав цих тварин. Нас попросили звідти забрати трьох тварин. Одного вже прилаштували. Вівчар, якого назвали Балу. Тепер він житель Житомира. Його виловили з води”, — каже Ірина Зайченко.
Тварин виловлюють з води і привозять на берег. Там волонтери забирають їх на перетримку або везуть у притулки.
“Вони дуже стресують, вони дуже налякані. Є пес, який дуже кашляє. Він у місті Бар у волонтерки Юлії Бартащук. Вони взяла над ним кураторство, займається ним. Одного пса віддала волонтерам жінка, яка залишилася без оселі”.
Волонтери ведуть публічний каталог врятованих псів, аби господарі могли віднайти їх. Наприклад, нова власниця врятованої вівчарки Балу з Житомира готова віддати улюбленця, попри те, що теж вже полюбила його.
“Котів там багато. Їх всіх вивозять. Користуються попитом ці “херсонські коти”. Дуже важко добути кота з Херсона. Собак легше. Але я дійсно закликаю людей звернути увагу і на місцевих безхатьків. Тому що вони не менш знедолені, ніж тварини, які є в Херсоні. Я розумію, що це круто сказати “Я взяла собаку з Херсона”, але “Я взяла тварину з притулку” — звучатиме не гірше”.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook