Більше батогів чи пряників?

Голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Олександр Ткаченко і заступник голови Микита Потураєв нещодавно публічно презентували концепцію майбутнього закону про медіа, над яким наразі працює робоча група при комітеті.
Концепція законопроєкту виглядає сучасно: зокрема пропонується встановити актуальні критерії належності суб’єктів регулювання до юрисдикції України, покращити прозорість власності, захищати дітей, визначити правила роботи медіа під час війни, запровадити співрегулювання, а до кола суб’єктів законопроєкту включити не тільки звичні телеканали, радіостанції та провайдерів, але й пресу, інтернет-ЗМІ, соціальні мережі та ОТТ-сервіси (одна з інтернет послуг).

ОТТ-платформам пропонують щороку проходити процедуру реєстрації в Україні, щороку звітувати про структуру власності, дотримуватись усіх вимог українського законодавства щодо контенту (серед таких вимог – заборона поширювати порнографію, мову ворожнечі, фільми, заборонені законом “Про кінематографію”, та ціла низка інших заборон). Під питанням – вимоги щодо квот на національний продукт та мову.

Соціальним мережам та ютубу пропонують реєструватися, мати механізми захисту дітей та реагувати на скарги.
А тепер уявімо, що в результаті запропонованих у концепції законопроєкту норм Netflix просто піде з нашої країни. Чи виграють українці від його відходу?
Також концепція законопроєкту містить цілий розділ, присвячений боротьбі з дезінформацією, щодо якого вже зламано чимало списів. Журналістам пробують запропонувати батіг і пряник. Батіг – це введення кримінальної відповідальності за маніпуляції, пряник – посилення фізичного та економічного захисту журналістів. Зокрема, мова про те, щоби зобов’язати ЗМІ страхувати життя і здоров’я своїх журналістів, а в разі звільнення внаслідок тиску або втручання в журналістську діяльність гарантувати таким постраждалим право на виплату допомоги по безробіттю або працевлаштування в суспільні медіа.

Що ж до норм про кримінальну відповідальність, то вони якнайкраще демонструють, що у випадку із законопроєктом про медіа кожен його автор, так само як і кожен аналітик їхніх думок, може розуміти все по-своєму. Мають бути стандарти, які роблять професіонала професіоналом, але вони не мають прописуватися “згори”. Інакше це може перетворитися на небезпечну підміну понять, коли медіа говоритимуть правду, яку влада хотіла б приховати, і журналістів звинуватять у маніпуляції чи поширенні фейків. Що робити, якщо журналісти поширюють факт, а влада стверджує, що це фейк? Або влада генерує фейк і медіа поширюють його, тому що це офіційна інформація? Зі свого минулого досвіду – я ловила владу на поширенні фейків. Зараз відбувається те, чого ми раніше не бачили – вона їх генерує, як, наприклад, з відставкою Богдана (Андрія Богдана, голови Офісу президента України. – Авт.), – каже медіаконсультантка, медіатренерка Ніна Кур’ята.

Коментарі експертів:

Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко:

Якщо закони застарілі – можна оперативно внести зміни і не намагатися робити один мегазакон, який буде недосконалим. А неоднозначні ініціативи відкласти до другої стадії обговорення. Непропрацьовані ідеї в українських реаліях можуть призвести до погіршення ситуації зі свободою слова.

Голова ГО “Громадське телебачення” Наталка Гуменюк:

Держава завжди говорить з точки зору національної безпеки, але якщо стоїть питання між свободою слова і безпекою – у країні, травмованій радянським минулим, краще обирати захист свободи слова, інакше це зводиться до використання старих прийомів.

Керівник юридичного відділу Інституту масової інформації Роман Головенко:

У нас більші проблеми не з оновленням, а застосуванням вже існуючого законодавства. Його варто оновити, але є норми, які можна просто почати виконувати: те, що є у законі, Нацрада не застосовує у повному обсязі.

“Місто” запитало у читачів: “Чи не стане новий закон про медіа засобом тиску влади на журналістів?”

Верген, працюючий:

Це неправильний закон, на мою думку. Влада не повинна забороняти журналістам розповідати правду про те, що відбувається.

Ольга, студентка:

Звісно, стане. Але я думаю, що це посприяє розвитку незалежної журналістики в нашій країні.

Леся, журналістка:

Не зараз, але через кілька років цей закон запрацює. Побачимо результати, коли журналісти опиняться за гратами через свою роботу.

Андрій, приватний підприємець:

Це тиск на ЗМІ. Але не факт, що закон взагалі буде працювати. Колись були схожі інциденти, але тоді нічого не змінилося.

Тетяна, пенсіонерка:

Медіа – це сила. Що журналісти бачать, те вони і повинні говорити. Але цей закон себе не проявить, як і всі решта.

Підготував Максим Зотов