До бунтів s голодного походу готувались селяни Вінниччини на весну 1932-го
05.03.2010
"Я беру дитину на цеберчик, а воно питає: "Що ти будеш, мамо, робити?.."-"Нiчого, нiчого". Сусiд побачив, що вона щось смажить. Коли прийшли - вона запихається, їсть. Їй дали три роки. Коли вона призналась чоловiковi, вiн не захотiв її знати». – зі спогадів „Національної книги пам”яті”
У 1932-33 роках по периметру Вінниччини і на території області базувалось п’ять дивізій червоноармійців – для придушення народних повстань. Підстав для такої „уваги” до Поділля у сталінського режиму було більш ніж достатньо, і не тільки тому, що область була і залишається прикордонною. За повідомленнями тодішнього обласного керівництва ГПУ, Вінниччина була першою в Україні „у відношенні засміченості контрреволюційними елементами усіх відтінків”. Згадали і те, що Вінниця була столицею Директорії (нехай і тимчасовою), і що на території області до початку революції була сильно розгалужена організація українських меншовиків та есерів, які підтримали керівництво Української Незалежної Республіки. Зокрема, підбурюванням контрреволюційних елементів і „зараженням повстанством” пояснюють причини селянських бунтів проти зернозаготівлі і голодних походів, які масово готувалися в області на весну 1932-го.
Наразі розслідування кримінальної справи, порушеної у 2009 році за фактом вчинення геноциду в Україні у 1932-33 рр. завершено. Зокрема, слідчою групою, створеною при обласному Управлінні СБУ України, було проаналізовано 174 книги реєстрації про смерть у 20 районах області (ще 12 книг не збереглося).
- Проведеною судово-медичною експертизою встановлено, що кількість осіб, смерть яких могла бути обумовлена голодом становить 4498, - каже Олексій Пізюк, старший слідчої групи УСБУ у Вінницькій області. – Щодо Вінниці, то багато діагнозів були написані латиною, тобто їх писали лікарі.
Найстрашніше діялось у 1933 році. У доповідних записках на ім”я обкомівських керівників КП/б/у все частіше почали з”являтися повідомлення про факти людоїдства і трупоїдства. Втім, вінничани не хотіли помирати, як і не мали наміру покірно чекати смерті. У березні 1932 року начальник Вінницького обласного відділу ГПУ Левоцький пише доповідну записку „по повстанству”. Це окрема частина історії 1932-33 рр. На цьому документі, як і інших, які стосуються того періоду, штамп „Таємна частина”.
„Прошедшая чистка погранполосы в 1930 году, сопровождавшаяся выселкой наиболее активных повстанцев комсостава остатков петлюровской армии, главарей и комсостава банд, а также массовое выселение кулачества, естественно, в силу изложенных причин полностью не могла обезвредить повстанческие очаги, вследствие чего и на сегодняшний день имеется значительное скопление повстанческого и к.р. элемента»…
„Настолько деятельность по повстанчеству активизирована здесь на Подолии и вопросы подготовки к вооруженному свержению Соввласти проработываются практически неотложно, видно из того, что ряд повстанческих группировок и организаций имеет или же имели датализированные платы поднятия восстания, приурачивая его к наступающей весне – предстоящему севу”.
„В одном случае со стороны одной из повстанческих групп были попытки поднять брожение на уровень массового выступления и по опыту 1930 года использовать его для начала восстания”.
„В ряде районов антисоветским и повстанческим элементом проводится работа по организации так называемого «ГОЛОДНОГО ПОХОДА», при чем в пограничных районах как результат этой деятельности, отмечаются массовые тенденции среди приграничного крестьянства к уходу за кордон в Румынию «за хлебом».
«Липовецкий район – 4-го марта. На околице села Старой Прилуки, где сходятся дороги с нескольких сел, была вывешена листовка следующего содержания: «Читай и знай, мы селяне Старой Прилуки заявляем, что хотим хлеба, не хотим пропадать с голоду, если нам хлеба не будет выдано до 6-го марта 12 часов дня, заявляем, что разгоним правление колхоза, с голоду пропадать не хотим. Этого не будет, а все пойдем в голодный поход».
„Иллинецкий район – В селе Кантелине существует к.р. повстанческая группировка, состоящая преимущественно из бывших политбандитов, руководитель также политбандит. Группировка проводит подготовительную работу к организации восстания против Соввласти весной. Члены группировки частично вооружены. Идет вербовка новых за счет раскулаченных и репрессированных. Намечаются налеты на колхозы и совхозы с целью их разгрома и добычи оружия»
„Дабы пресечь дальнейший рост повстанчества, областным отделом ГПУ в конце марта с.г. намечается проведение массовой операции по ликвидации повстанческих организаций и групп на всей территории Винницкой области”.
Поряд з цим у березні 1932-го в обком КП/б/у одне за одним надходять спецповідомлення про те, що селяни ламають замки колгоспних погребів, розкривають кагати з буряками, зривають двері складів з посівним матеріалом і забирають буряки, кукурудзу, картоплю, горох. В одному з сіл 14 жінок винесли з сільського магазину 20 пудів насіння гороху. Їм на поміч прийшло майже 100 людей. Актив села ледве вмовив їх розійтись. „Вжиті відповідні заходи”, - значиться у черговому зведенні.
А у листопаді 1932 року на ім”я тов. Косіора надсилається довідка щодо „проведених заходів”. Зокрема, там зазначається, що у Вінницькій області за постановою облвиконкому на „чорну дошку” віднесено 8 районів. Що значить було селу потрапити на „чорну дошку”? Це означало блокування території спецзагонами, недопущення виїзду за межі села чи району, вилучення усіх продуктів, які тільки можна було знайти. Так закінчувався на Вінниччині 1932 рік.
Історики і психологи кажуть, що голод змінює свідомість, робить людину і її нащадків покірними. Сьогодні тема повстанства на Вінниччині, м”яко кажучи, не популярна. Принаймні, „помірковані” політики намагаються її обережненько обійти, аби не ятрити старі рани одним, не розізлити інших, і не відвернути від себе частину виборців. Дух вільності і прагнення незалежності, який в тому числі намагались викорінити і тут, на Вінниччині, тепер чомусь вважається недоліком.
- Проведеною судово-медичною експертизою встановлено, що кількість осіб, смерть яких могла бути обумовлена голодом становить 4498, - каже Олексій Пізюк, старший слідчої групи УСБУ у Вінницькій області. – Щодо Вінниці, то багато діагнозів були написані латиною, тобто їх писали лікарі.
Найстрашніше діялось у 1933 році. У доповідних записках на ім”я обкомівських керівників КП/б/у все частіше почали з”являтися повідомлення про факти людоїдства і трупоїдства. Втім, вінничани не хотіли помирати, як і не мали наміру покірно чекати смерті. У березні 1932 року начальник Вінницького обласного відділу ГПУ Левоцький пише доповідну записку „по повстанству”. Це окрема частина історії 1932-33 рр. На цьому документі, як і інших, які стосуються того періоду, штамп „Таємна частина”.
„Прошедшая чистка погранполосы в 1930 году, сопровождавшаяся выселкой наиболее активных повстанцев комсостава остатков петлюровской армии, главарей и комсостава банд, а также массовое выселение кулачества, естественно, в силу изложенных причин полностью не могла обезвредить повстанческие очаги, вследствие чего и на сегодняшний день имеется значительное скопление повстанческого и к.р. элемента»…
„Настолько деятельность по повстанчеству активизирована здесь на Подолии и вопросы подготовки к вооруженному свержению Соввласти проработываются практически неотложно, видно из того, что ряд повстанческих группировок и организаций имеет или же имели датализированные платы поднятия восстания, приурачивая его к наступающей весне – предстоящему севу”.
„В одном случае со стороны одной из повстанческих групп были попытки поднять брожение на уровень массового выступления и по опыту 1930 года использовать его для начала восстания”.
„В ряде районов антисоветским и повстанческим элементом проводится работа по организации так называемого «ГОЛОДНОГО ПОХОДА», при чем в пограничных районах как результат этой деятельности, отмечаются массовые тенденции среди приграничного крестьянства к уходу за кордон в Румынию «за хлебом».
«Липовецкий район – 4-го марта. На околице села Старой Прилуки, где сходятся дороги с нескольких сел, была вывешена листовка следующего содержания: «Читай и знай, мы селяне Старой Прилуки заявляем, что хотим хлеба, не хотим пропадать с голоду, если нам хлеба не будет выдано до 6-го марта 12 часов дня, заявляем, что разгоним правление колхоза, с голоду пропадать не хотим. Этого не будет, а все пойдем в голодный поход».
„Иллинецкий район – В селе Кантелине существует к.р. повстанческая группировка, состоящая преимущественно из бывших политбандитов, руководитель также политбандит. Группировка проводит подготовительную работу к организации восстания против Соввласти весной. Члены группировки частично вооружены. Идет вербовка новых за счет раскулаченных и репрессированных. Намечаются налеты на колхозы и совхозы с целью их разгрома и добычи оружия»
„Дабы пресечь дальнейший рост повстанчества, областным отделом ГПУ в конце марта с.г. намечается проведение массовой операции по ликвидации повстанческих организаций и групп на всей территории Винницкой области”.
Поряд з цим у березні 1932-го в обком КП/б/у одне за одним надходять спецповідомлення про те, що селяни ламають замки колгоспних погребів, розкривають кагати з буряками, зривають двері складів з посівним матеріалом і забирають буряки, кукурудзу, картоплю, горох. В одному з сіл 14 жінок винесли з сільського магазину 20 пудів насіння гороху. Їм на поміч прийшло майже 100 людей. Актив села ледве вмовив їх розійтись. „Вжиті відповідні заходи”, - значиться у черговому зведенні.
А у листопаді 1932 року на ім”я тов. Косіора надсилається довідка щодо „проведених заходів”. Зокрема, там зазначається, що у Вінницькій області за постановою облвиконкому на „чорну дошку” віднесено 8 районів. Що значить було селу потрапити на „чорну дошку”? Це означало блокування території спецзагонами, недопущення виїзду за межі села чи району, вилучення усіх продуктів, які тільки можна було знайти. Так закінчувався на Вінниччині 1932 рік.
Історики і психологи кажуть, що голод змінює свідомість, робить людину і її нащадків покірними. Сьогодні тема повстанства на Вінниччині, м”яко кажучи, не популярна. Принаймні, „помірковані” політики намагаються її обережненько обійти, аби не ятрити старі рани одним, не розізлити інших, і не відвернути від себе частину виборців. Дух вільності і прагнення незалежності, який в тому числі намагались викорінити і тут, на Вінниччині, тепер чомусь вважається недоліком.
Ірина ЖУК
На цю ж тему:
- На ЗНО – у 49 років- Хто такі «автономи»- Секретна банківська «зброя»- У вінничанина Леоніда Білоуса смородина розміром з 5 копійок- "Базар-вокзал" по-вінницьки
- На ЗНО – у 49 років- Хто такі «автономи»- Секретна банківська «зброя»- У вінничанина Леоніда Білоуса смородина розміром з 5 копійок- "Базар-вокзал" по-вінницьки
Коментарі відвідувачів
| Ваш коментар буде першим. Заповніть будь ласка форму... |
Сегодняшний день предоставит вам большие возможности по вложению средств в дело. Но будьте бдительны, среди них вам могут встретиться новые Хопры и прочие МММы.
