Життя біля квартири-«смердючки»

- Вже років сім вона зносить до своєї двокімнатної квартири всякий непотріб із смітника. Сморід стоїть страшенний, особливо влітку... А ще через неї у нас  опалювальний сезон починається пізніше, ніж у всіх, бо вона нікого не пускає до квартири, щоб повітря  спустити з батарей, - розповідає сусід по під’їзду Микола Федорович.
Щоб зайти в злощасну квартиру щось полагодити, навіть працівники ЖЕКу одягають протигази. А саму жінку  ще здаля пізнають за „шлейфом” неприємних запахів...
- Ми вже куди тільки не зверталися, комісії приходили, але безрезультатно, - дивується сусід. – Там же дезинфекція потрібна! До мене на перший поверх вже й миші долітали у витяжку!
Начальник ЖЕКу № 10 Яків Ковальчук знає і про ситуацію, і саму жінку.
- До тієї квартири наші люди не хочуть заходити навіть під погрозою звільнення. А після її візитів приходиться  провітрювати  приміщення, - каже директор ЖЕКу. – Я їй кажу, ну скільки це може продовжуватися? А вона просить, щоб  не чіплялися, бо мовляв  змушена так жити через малу пенсію. Сусід, який мешкав під нею, навіть квартиру продав. Нові мешканці, які зразу не знали що до чого, в шоці. Крім запаху, їх щей  затоплює: з водою тече всякий бруд. Ми зробили так, щоб вони могли хоч систему перекривати, якщо починає текти... Але розбиратися з подібними проблемами – це не наша функція. Наші задачі – надавати жителям якісні комунальні послуги і складати акти за виконані роботи.
У санстанції людям щиро співчувають, але…
- Слід залучати представників міської ради, органів внутрішніх справ. Якщо людина відмовляється відчиняти двері, спільна комісія змусить її це зробити. Після цього квартиру очищують і проводять дезинфекцію. Організатором заходу все одно має бути ЖЕК, - вважає Людмила Крутікова, заввідділом комунальної гігієни міської СЕС. – На  моєму досвіді це не перший випадок, коли люди перетворюють квартиру на смітник... Однозначно треба їх родичів підключати, адже це психологічна проблема. Якщо ж людина самотня, то є соціальні служби.
Але бабуся не зовсім самотня. Її донька лежить у лікарні. Є ще племінник – живе у іншій області й навідується вряди-годи:
- Я з ним говорив, але він каже, що нічим допомогти не може, - констатує Яків Ковальчук.
Фахівці  вважають, що подібне – не просто збирання непотрібу „про запас”:
- Прагнення збирати хлам із смітника  має наукову назву – „силогоманія” чи „синдром діогена”, - каже психолог Поліна Рудич. - Це цілком виліковно. Але якщо людина соціально не небезпечна, то ніхто не має права її силоміць закривати у
лікарні й навіть оглянути без її згоди.
Втім, жителі під’їзду не втрачають надії хоча б на дезинфекцію „апартаментів”. 
І вважають, що сусіди, чия антисанітарія загрожує їх здоров'ю, лише цим вже заробили на примусове лікування.
P.S.
Аналогічну квартиру-«смердючку» цього ж місяця виявили і на сусідній вулиці - Космонавтів, 62, коли її мешканці затопили сусідів знизу. Жеківці ледве змогли дістатися до кранів через завали  сміття, які подекуди сягали стелі.
Стало зрозуміло, чого влітку в під»їзді так смердить. Психічнохворий 54-річний син господарки квартири втік, як тільки побачив дільничного. Так що розгрібати завали прийшлось працівникам ЖЕКу разом із сусідами.