Олена Колесніченко мріє про олімпійське "золото"

Олена Колесніченко мріє про олімпійське

Представлятиме у Ріо Рівненщину і Вінниччину

Літня Олімпіада триватиме у Ріо-де-Жанейро із 5 по 21 серпня. У рамках турніру розіграють 306 нагород у 28 видах спорту. В іграх візьмуть участь понад 10 тисяч атлетів. Серед них будуть п'ять вінничан, у тому числі майстриня бігу із бар'єрами Олена Колесніченко. У Бразилії вона представлятиме одразу дві області - Рівненську і Вінницьку.
У професійну легку атлетику Олена Колесніченко увірвалася досить стрімко. У 18 років стала срібною призеркою чемпіонату Європи і бронзовою призеркою першої юнацької Олімпіади у Сінгапурі. Олена стверджує, що вільного часу практично не має, адже тренується майже кожен день.

- Хто прищепив тобі таку любов до цього виду спорту?
- Це тато мене надихнув. Адже він сам професійний легкоатлет. Коли мені було 5-6 років, я ходила із татом на стадіон. Він тренувався, і я теж намагалася бігати. Мені це дуже подобалось. Цікаво, що бабуся ще примушувала мене на танці ходити. Я трохи походила, але зрозуміла, що це не моє.

- Першим тренером був тато?
- Ні. Першим був дитячий тренер В'ячеслав Корнійчук. Я три роки у нього потренувалась, граючись. Потім мене вирішив потренувати тато. У нас була маленька група, і у ній були лише хлопчики. Тато розповідає, що я їх там ганяла. Було весело! У шостому класі я почала пробувати бігати із бар'єрами. Це теж завдяки татові, бо він також бар'єрист. А далі, потренувавшись рік із татом, вирішила піти із легкої атлетики.

- Чому?
- Навіть не пам'ятаю. Стосунки із татом завжди були хороші. У сьомому класі я вирішила піти на плавання. Рік проплавала і лише тоді зрозуміла, що треба повертатися назад. Та й всі мені говорили: "Яке плавання? У тебе гени легкоатлета!".

- Як пройшли перші змагання?
- Поставили для мене однієї бар'єри, бо у Рівному ніхто на 400 метрів із бар'єрами не бігав. Це зараз вже хлопці почали цю ж дистанцію бігати. Як перший раз спробувала, то дуже злякалась і останній бар'єр не перестрибнула, а оббігла. А через тиждень я вже бігала із показником кандидата у майстри спорту.

- Яким був твій перший великий успіх?
- У 2009 році поїхала на чемпіонат України у Вінницю. Хотіла пройти відбір на Олімпійський фестиваль у Фінляндію. На 100 м із бар'єрами я пробігла третьою, а на 400 м - другою. Думала, що на фестиваль не потраплю, оскільки казали, що треба вигравати. Не знаю, як так сталося, але виявилось, що я все ж пройшла! Бігла 400 м із бар'єрами, потрапила у фінал, а там зуміла перегнати одну дівчину й стала сьомою. Після цього почала регулярно їздити на тренувальні збори.

- Коли до тебе прийшов перший європейський успіх?
- У травні 2009 року я стала чемпіонкою України у бігу на 400 м із бар'єрами. Це було у Ялті. Я тоді відібралася на чемпіонат Європи у Москві. Знала, що, потрапивши там у першу шістку, поїду на юнацьку Олімпіаду.

- Ти тоді мала реальний шанс виграти. Що завадило?
- Я приїхала у Москву із першим результатом, у фінал пройшла із першим результатом. Тому розраховувала на перемогу й у фіналі. Але нам із подругою захотілося піти подивитися Москву. Ходили на Червону площу, фотографувались, бігали, стрибали, прийшли додому втомлені, пізно лягли спати, а на наступний ранок уже фінал. Думаю, це завадило. За 2-3 метри до фінішу мене перегнала інша спортсменка, і я отримала "срібло".

- Як ти налаштовуєшся на відповідальні старти?
- І тато, і тренер завжди вчили мене стримувати емоції. Як би весело мені не було - не веселитись! Якщо погано - теж ніяких емоцій не проявляти. Розвивати у собі це вміння потрібно довгий час. Коли ти біжиш - всі емоції із тебе вириваються, і біг виходить швидшим.

- У тебе є якісь прикмети перед стартом?
- Ні. Буває лише, що перехрещусь і прошу Бога, щоб допоміг мені.

- У їжі доводиться себе обмежувати перед змаганнями?
- Так. Перед стартом не можна багато їсти. Наприклад, якщо у мене старт ввечері, то я практично весь день нічого їсти не можу. А так я їм все. Тим більше, коли перебуваєш на зборах, дають різну "гидоту". Їсти то хочеться, а вибрати нема із чого! Доводиться їсти те, що є. Після зборів повертаєшся додому, як до раю!

- Якісь улюблені страви маєш?
- Моя улюблена страва - мамині вареники із вишнями. В яких кафе я тільки не була, або у моїх бабусь - таких вареників, як у мами, немає ніде. Ще я дуже перебірлива у солодкому, наприклад, у тортах чи тістечках. Я люблю, щоб там був шоколад. Мій улюблений торт - "П'яна вишня". Його колись у дитинстві мама приготувала на мій день народження. З того часу я його полюбила.

- Напевно, дуже любиш подорожувати?
- Ще й як! Як тижні два дома посиджу - уже не можу. Мені хочеться кудись поїхати, щось змінити. Є мрія поїхати у круїз на кораблі, відвідати всі визначні місця й побачити всі чудеса світу.

- А яка спортивна мрія?
- Виграти золото на дорослій Олімпіаді!




Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

249

Уже не перший рік мешканці будинку по вул.Ширшова, 3 у Вінниці скаржаться на одну із сусідок. Наразі двокімнатна квартира на другому ...

206

Спеціальні датчики температури, тиску, затоплення та руху встановили у Вінниці у підвалах багатоквартирних будинків по вул.Ващука,14, ...

202

Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької облради, громадська організація «Асоціація бібліотек Вінниччини» та Український...

201

В амбулаторії Калинівського міського центру первинної медико-санітарної допомоги 5 листопада помер 67-річний пацієнт. Подробиці ...

197

    Батьківщина «Щедрика» - Тульчин – цієї суботи чекає у гості всю Україну. 16 листопада пройде перший фестиваль мистецтв «Від Щедрика ...