"Уже маємо цілий список людей, які готові приходити до нас і вчитися"

Голова правозахисної організації "Джерело надії" Алла Студілко розповіла, як вони допомагатимуть родинам постраждалих від конфлікту на Сході України

Вінницька обласна правозахисна організація "Джерело надії" уже понад 10 років допомагає людям знайти вихід зі скрутних життєвих обставин. Почала працювати ця організація ще у 2006 році. І перші, кого взяли під опіку - це заробітчани. Адже часто до них зверталися люди, яких обдурив роботодавець за кордоном - не заплатив кошти за роботу або дав лише частину. Були й такі, які потрапляли у сучасне рабство. Керівник організації Алла Студілко розповідає, що у "Джерелі" почали вчити людей, як правильно виїжджати за кордон, як не потрапити там у халепу. А два роки тому "Джерело надії" прийшло на допомогу першим вимушеним переселенцям - із Криму, пізніше - із Донбасу. Зараз допомога надається всім постраждалим від війни на Сході України, у тому числі й учасникам АТО і їх родинам.
Тепер на базі правозахисної організації створили регіональний центр із подолання наслідків ПТСР (посттравматичних стресових розладів). Учасникам АТО і їх сім'ям, переселенцям, а також тим, хто постраждав від торгівлі людьми, допомагатимуть психологи, соціальні працівники, волонтери.


- Чому виникла ідея створити регіональний центр із подолання наслідків пост-травматичних стресових розладів?


- Склалося так, що чітких програм для родин учасників АТО у 2015 році не було. Усі знали і розуміли, що є така категорія людей, буде складно у тому плані, що вони зазнали глибокої психологічної кризи. Потрібно було шукати якісь інноваційні підходи, щоб витягнути їх із цього стану, щоб їхнє життя стало конструктивним, щоб не було цих страшних спогадів. Ми розуміємо, що криза просто так не минає, і, тим паче, у людей, які були у зоні вогню і майже щодня бачили смерть. Десь через півроку після повернення до нормального життя починається повернення до кризової ситуації. Людина стає нервовою, повертається безсоння, тому потрібно вчасно надати допомогу. До синдрому посттравматичного стресового розладу ми були ще не готові. Добре, що немає таких масових проявів цих психологічних станів. І ми говорили про те, що не можемо чекати таких проявів - потрібно діяти вже зараз. Тому було вирішено у нас відкрити центр із надання допомоги особам, які мають посттравматичний стресовий розлад. Проект розробляв волонтер Корпусу миру США в Україні Дейвін Карп.


- Чи є фахівці, які спеціалізуються на посттравматичних стресових розладах?


- Спочатку головним нашим завданням було навчити спеціалістів працювати із цим всім. Головне - не нашкодити людині, тому ми провчили дві групи - психологів і психотерапевтів, а також соціальних працівників і волонтерів. До нас приїжджала тренер зі Львова Лариса Дідковська, вчила працювати із посттравматичним синдромом. Наразі у нас є кабінет, де ми проводимо консультації. Тепер хочемо проводити навчання по селах і районах, аби люди знали, як себе вести у тій чи іншій ситуації.


- Уже звертаються до вас за допомогою?


- Так. Уже із травня ми будемо залучати до роботи родини, у яких є учасники АТО. На сьогодні у нас немає такого, що масово звертаються. Можливо, ще не розуміють, що є така проблема.


- Окрім консультацій із психологами, ще якась робота із тими, хто звернувся по допомогу, планується?


- Ми пропонуємо до нас приходити цілими родинами. Поки дорослі працюватимуть індивідуально у кімнаті, із дітьми проводитимуться ігри. Загалом це буде комплексний підхід. Це й арт-терапія, й різноманітні творчі майстерні. Працюватимемо над тим, як мрію перетворити на бізнес. Якщо людина готова вчитися далі, то ми їй даємо індивідуальні консультації. Ми покажемо, як можна працевлаштуватися, відкрити свою власну справу. Головне, щоб було фінансування.


- А фінансування є?


- Шукаємо у донорських організаціях. ВОПО "Джерело надії" протягом десяти років є виконавчим партнером Міжнародної організації із міграції, і зазвичай більшість проектів ми отримуємо від них. Сьогодні наш адміністратор має цілий список людей, які готові приходити до нас і вчитися. Проект із подолання посттравматичного синдрому фінансує Корпус миру США в Україні. Наразі у нас працює їхній волонтер. Навчання має бути завершеним, якщо людина написала гарний бізнес-план, і бажано, щоб вона його втілила.


- Як часто до вас звертаються люди, які попали у неприємні ситуації за кордоном?


- Досить часто звертаються люди, які потрапили у халепу, поїхавши працювати за кордон. Не завжди ці ситуації пов'язані із торгівлею людьми. Буває так, що поїхали, там деякий час працювали, а із ними не розрахувалися чи не всю суму дали, про яку домовлялися на початку. Буває, що повертаються в Україну, і їм кажуть, що гроші потім перешлють, але ніхто так кошти і не пересилає. Тож повертаються і психологічно травмовані, тому що не дуже просто працювати у іншій країні. Якби була соціально-економічна ситуації стабільна, то міграції було б менше. А тепер ми можемо лише навчити, розказати, як себе поводити у тій чи іншій країні, аби люди були обізнанішими і обачнішими.


- Хіба можна вберегти якось від халепи людей, які їдуть за кордон працювати?


- Ми намагаємося це робити. Розпочали свою діяльність у 2006 році. Основним напрямком нашої роботи було запобігання торгівлі людьми, протидія нелегальній міграції. І це був один напрямок - інформаційно-просвітницький. Ми хотіли навчити людей, як виїжджати за кордон, що потрібно знати і вміти, щоб не потрапити у шахрайські схеми чи до рук злочинців, торговців людьми. Щоб ті заплановані поїздки були ефективними і корисними. Ми працювали із учнями шкіл, студентами, із центром зайнятості, проводили дуже багато інформаційних заходів. Згодом проводили вуличні акції - "Жива бібліотека". На ці акції запрошували заробітчан, які мали успішний досвід перебування за кордоном, і запрошували тих, хто потрапляв у якісь сумні історії. Вони розповідали, як би вони зараз себе вели, аби не потрапити у ті ситуації, у яких були. Ми говорили про те, як повернути людину із кризової ситуації, із стресу до нормального життя. Були ситуації, коли людина виїжджала за кордон і потрапляла у ситуації торгівлі людьми, то таким людям потрібно було відновити сили, вийти із стресу. Уже тут їм потрібно було допомогти відновити професіоналізм, допомогти адаптуватися до нормального життя і влаштуватися на роботу.


- Як допомагали відновлювати професіоналізм?


- Спочатку ми проводили тренінги, де знайомили людей із основами підприємництва, фінансової грамотності. Вчили писати бізнес-план, розказували, як прорахувати доцільність тієї чи іншої бізнес-ідеї. Дивилися, чи буде вона працювати на території Вінниччини, чи вона просто теоретична, а практично не дасть ніякого результату. Програми зводилися до того, щоб учасники тренінгу мали змогу не лише генерувати свої ідеї, прораховувати, а й представляти її на конкурс бізнес-планів. Вони могли отримати фінансування на започаткування власної справи. За вісім років ми вивчили більше 25 груп, навчання пройшли більше 500 осіб. До цього часу більша частина започаткованих бізнесів продовжує успішно функціонувати. Ми пишаємося цим, адже знаємо, що допомогли людям покращити свою економічну ситуацію, відновити свої сили.


- А який бізнес відкривали?


- Це були абсолютні різні справи. Єдине, що на прохання донорів не можна було відкривати щось пов'язане із шоу-програмою і інтернет-продажами. Зважаючи, що до нас приходили не лише вінничани, а й мешканці навколишніх сіл, то багато проектів підтримувалося, пов'язаних із сільськогосподарським бізнесом, пилорамами. Ті, хто брав участь у конкурсі, могли отримати трактори, причепи, сівалки. У самій же Вінниці допомагали відкривати швейні майстерні, перукарські послуги, кафе або сервіси із приготування їжі на винос. Щодо чоловіків - то це чи СТО, чи будівельні послуги. Практично у кожній групі у нас були хороші будівельники, які просили інструменти для роботи. Цими програмами і далі займаємось, бо коли до нас приїжджають донори і бачать, що ці програми ефективні, приносять користь людям, то вони готові й надалі фінансувати їх.


- Переселенці також долучалися до ваших проектів?


- Вінницькі кримськотатарські родини долучалися до наших програм, і мали дуже хороші результати. Вони відкривали і кримськотатарську кухню, для якої ми повністю закупляли обладнання, і підприємства, пов'язані із наданням будівельних послуг, проходили навчання на професійних курсах водіїв, планували їздити як далекобійники на автомобілях. Якщо ж брати у цілому по переселенцях, то за 2015 рік і початок 2016 року при нашій організації пройшли навчання більше 200 осіб і більше 150 отримали гранти на власну справу.


- Скільки підприємців, які отримали стартапи, працюють й досі?


- Ми розуміємо, що зараз не так просто розпочати свій бізнес, і набагато тяжче його довести до такого розвитку, щоб отримувати стабільний дохід. Тому ми організували "Форум мікропідприємництва і міжрегіональної співпраці" - це той захід, де можна було зібрати переселенців і підприємців, які успішно стартували. Вони могли тут обмінюватися досвідом своєї роботи. Він дав позитивний результат, адже ми запросили багато донорів, які розповідали про свою роботу. Наші переселенці, яких ми зараз називаємо нові вінничани, дізнавалися про можливості для себе і як краще адаптуватися на місці переселення. Можна говорити про 100% успішності, адже усі, хто отримав стартапи, працюють. Коли ми проводили моніторинг, то лише дві родини перевезли обладнання, яке отримали за грантовою програмою, у інші міста - у Харків і Київ. Проте це не значить, що вони там не працюють. Вони переїхали туди, і там працюють із цим обладнанням.


- Зараз хто частіше до вас звертається - переселенці, учасники АТО чи люди, які постраждали за кордоном?


- Звертаються усі, хто потребує допомоги. Ми слухаємо і допомагаємо кожному у тій мірі, у якій він того потребує.
 


Інна МАРТОНІКОВА



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

568

Частина мешканців села Довжок Погребищенського району звинувачують місцевого фермера у невиплаті коштів і недобросовісному ставленню...

483

9 жовтня АТ “Вінницяобленерго” припинено енергоживлення об’єктів водопостачання  Вінниці за наявні борги попередніх періодів. Про це...

398

10 жовтня о 12-й годині на Європейській площі Вінниці відбудеться еко-подія з висадки платанів та закладення “капсули часу” з ...

393

9 жовтня енергетики припинили подачу електроенергії на водопровідно-насосні станції Вінниці, які подають воду на місто. Як повідомляє ...

379

 Але енергетики досі погрожують відключенням На сесії Вінницької міськради 4 жовтня депутати проголосували за зміни до бюджету, які ...