Євген Магда: щоб виграти гібридну війну, ми маємо стати... нудною країною

Євген Магда: щоб виграти гібридну війну, ми маємо стати... нудною країною

Автор першого у Європі дослідження про гібридну війну вважає, що Україна певною мірою сама винна у тому, що була втягнута Росією у гібридну війну, але все ж таки має шанс протистояти цій агресії і навіть перемогти
Політичний експерт, директор Центру суспільних відносин Євген Магда у рамках всеукраїнського проекту "Відкрита школа історії" представив у Вінниці свою книжку "Гібридна війна: вижити і перемогти". Під час зустрічі із читачами у книгарні "Є" автор висловив і обгрунтував своє бачення того, чому ж Україна стала жертвою гібридної війни, у чому відмінності гібридної і звичайної війни, які головні фронти гібридної війни і чи зможе Україна перемогти.
На його думку, гібридна війна - це достатньо нове для міжнародних відносин явище, яке потребує уваги і вивчення. Росія використовувала її для підкорення України своїм інтересам в умовах формального збереження її суверенітету. Але протистояти цій формі загарбницьких проявів цілком можливо, якщо використовувати правильну стратегію.
- Мені часто закидають: "Навіщо взагалі використовувати такий термін як "гібридна війна", адже він вигаданий росіянами, вони нам його нав'язали?" Справді, їхній начальник Генштабу Валерій Герасимов ще у січні 2013 року, виступаючи на засіданні Академії військових наук, розповів про гібридну війну, охарактеризувавши її як війну майбутнього. Але мені здається, суть не у назві. Ми можемо говорити, неконденційна війна, неоголошена війна. Зміст від того не зміниться, - говорить Євген Магда.
А справжня сутність гібридної війни, на його думку, у тому, що вона передбачає не стільки вбивство людей, скільки залякування, поширення зневіри і думки, що майбутнє зовсім не таке світле, як нам колись ввижалося.
Третя світова - гібридна?
- Після того, як у 1949 році Радянський Союз випробував ядерну бомбу, а у Сполучених Штатах її випробували ще раніше - у 1945 р., стало зрозумілим, що Третьої світової війни не буде. Точніше, якщо й буде, то матиме глобальний руйнівний характер, а це нікому не потрібно. Але інтереси у світових держав поширювати свій вплив від того не зникли. Наддержави продовжили між собою конкурувати, але вже не методами відкритої військової конфронтації. Тож, по суті, гібридна війна - не тенденція сьогодення, подібні неоголошені війни траплялися й раніше... Але в Україні ситуація дещо інша. Можливо, я висловлю не надто популярну думку, але Україна сама себе занапастила. Вона не здійснювала необхідні зміни і перетворення, які могли б уберегти її від ролі жертви. Вона стала слабкою ланкою. Саме тому Росія взяла собі за мету поставити Україну на коліна, причому зробити це максимально показово і чітко. Чому саме Україну? А тому, що існування нашої демократичної держави поряд із такою сусідньою державою як Росія, яка будує авторитарний устрій, створює для останньої багато проблем. Росія цю загрозу своєму авторитаризму добре усвідомлювала і готувалася до війни протягом тривалого часу. Не треба думати, що Росія відрізала Крим лише тому, що в Україні відбулися певні події на Євромайдані. Це не так! Про те, що Україна - це держава, яка не відбулася, російські офіційні особи почали говорити принаймні із 2005 року. Тоді це була боротьба за контроль над газотранспортною системою. Потім був конфлікт навколо Тузли... І я припускаю, що Росія планувала якісь серйозніші загарбницькі дії на 2015 рік, коли в Україні мали б відбутися чергові президентські вибори. У Президента повноваження тоді були величезні, за його крісло мали б змагатися щойнаменше троє лідерів опозиції і Віктор Янукович, який мав право йти на другий термін, і ще й не забуваємо про електорат, який підтримував ув'язнену на той час Юлію Тимошенко. Ця гостра боротьба, вочевидь, розколола б суспільство. Тож Росія, мабуть, розраховувала на швидку невеличку війну, яка дозволила б їй врешті встановити контроль над цією територією. Утім, ці плани так і залишилися планами. Я думаю, тому, що Янукович, при всіх його плюсах і мінусах, був все ж таки не зовсім підконтрольним Росії. Він справді десь розривався між Євросоюзом і Російською Федерацією, як той буриданів осел із відомої притчі, що так і не зміг обрати, із якого стіжка взяти сіна і врешті помер голодним. А далі Євромайдан розхитав ситуацію остаточно, не даючи українській політичній еліті вийти на якийсь компроміс. Згадайте, як тоді відбувалися події: щойно все почало затихати - спалах, щойно затихає - новий спалах, і знову... Відчувався вплив так званої "третьої руки", яка постійно підливала масло у вогонь.
Інформаційні технології як зброя
- У гібридній війні дуже важливі інформаційні технології. Соціальні мережі нині стали елементом повсякденного життя дуже багатьох людей, і саме через них можна чинити великий вплив на їхню свідомість. Перший етап - це нагнітання жаху, коли людям розказують із анатомічною точністю про вбитих, поранених, катованих, полонених... Таким чином формується думка, що Україна нібито програє і програє, як то кажуть, із тріском. Другий етап - роз'ятрювання тилу, коли ініціюються СМСки начебто від українських військових у тил про те, що "все погано, генерали повтікали, на нас ідуть тисячі танків, ми не знаємо, що робити, у нас одна гвинтівка на десятьох" і т.п. От тут і проявляється і особливість гібридної війни, що самі військові дії, за великим рахунком, не є головним фактором, а головне - що почує про ці військові дії суспільство. І врешті, на третьому етапі людям підкидають уявну можливість псевдолегкого розв’язання усіх проблем. Наприклад, а ми виберемо начальника Генштабу на Майдані, або на Майдані затвердимо план військової компанії всім миром... Це вже така собі імітація демократії, яка якраз чи не найбільш підступна із усіх проявів гібридної війни. Всі ці елементи, до речі, ми бачили під час боїв під Іловайськом і під Дебальцевим.
Специфіка гібридної війни ще й у тому, що вона часто йде не на полі бою, а у нашій із вами свідомості. Немає таких людей, що хоча б раз у житті не повелися на якийсь інтернет-фейк. Вони для того й вигадуються пропагандистами, щоб люди на них реагували відповідним чином. А коли ця промивка мізків поставлена, так би мовити, на конвеєр, протистояти цьому дуже складно.
Чешуться руки поширити якесь дуже цікаве, але сумнівне повідомлення - подумайте, зробіть кілька вдихів-видохів, попийте холодної води. Пам'ятайте: слово - це зброя, і вона нині дуже часто повернута саме проти нас.
Не у прапорах суть
- Росія не зацікавлена у тому, щоб на всій території України майоріли російські триколори. Їх влаштують і українські прапори, аби тільки керівництво нашої держави було у повній мірі ручне, підгодоване і орієнтувалося на північного сусіда. Мені, мабуть, зауважать - а хіба у нас не таке керівництво зараз? Так от, відповім: я далекий від того, щоб захищати діючу владу, або оспівувати опозицію, але той факт, що бої за Донбас ще тривають, дає однозначну відповідь - Росія українську владу не контролює.
А тепер подумаємо, чому у нас забрали Крим і насаджують так звану клаптикову Новоросію на Сході. Усе це, щоб відрізати Україні вихід до моря. Наш основний експорт, як ви знаєте, це: зернові, металургія, хімія, важке машинобудування... Усе це перевозити залізничним транспортом складно, дорого, а подекуди й не можливо. Те, що Україна вистояла перед першим ударом і не втратила у повній мірі своїх морських портів на Чорному і Азовському морях, говорить про те, що ми зірвали російські плани. Це складно назвати перемогою, але це явне свідчення серйозного опору.
Україна, звісно ж, не може викидати стільки грошей на пропаганду, як це робить Москва. Ми маємо діяти за іншим принципом, який я називаю револьверним. Мається на увазі, що всі відповідальні у політичному сенсі особи і структури - Президент, Верховна Рада, РНБО, розвідка, СБУ - видають свою інформацію людям за одним узгодженим каналом. Це не означає, що має вийти один спікер і "відчитати" один текст за всіх. Це означає, що смислове наповнення всіх повідомлень, їх лексика мають бути однаковими і таким чином сприймалися населенням однозначно. Бо зараз суспільство після кожного владного спічу хитає від "зради" до "перемоги". У принципі це нормально для демократичного суспільства, але смертельно небезпечно в умовах війни.
Що ж до критерію перемоги у гібридній війні - то це не розвал Російської імперії чи зміна влади у Росії. Перше - навряд можливе, а друге навряд чи щось змінить у політиці цієї країни. Перемога у гібридній війні - це навіть не декларація загальновідомого вислову "відстаньте від нас!". Перемога настане тоді, коли Україна стане по-справжньому нудною європейською державою, де люди переходитимуть вулицю на зелене світло, де люди платять податки, де вони розуміють, що прийдуть у суд і отримають правосуддя... Нудна держава у центрі Європи, яка має населення у сорок п'ять мільйонів, - це вже не просто країна, це серйозний полюс політичного впливу, із яким будуть рахуватися і агресори, і партнери. От це і буде українською перемогою!
 

Довідка "Міста"
Євген Магда - політичний експерт, журналіст, кандидат політичних наук, автор проекту "Главред", директор Центру суспільних відносин. Народився і навчався у Києві. Закінчив Київський національний університет ім.Шевченка, історичний факультет. Викладач у університеті "КРОК" і Національному технічному університеті "Київський політехнічний інститут".
Член Спілки журналістів України. Автор сотень публікацій щодо проблем внутрішньої і зовнішньої політики.
Брав участь у низці виборчих кампаній. Активно консультує українських політиків. Спеціалізується на текстах, смисловому наповненні кампаній.

 


Максим ЗОТОВ



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

526

У Гайсині 14 жовтня сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Skoda та вантажівки Scania. У результаті автопригоди загинув ...

393

Помер Почесний Гетьман Українського козацтва і один із засновників Руху Володимир Мулява. Про це повідомив на своїй сторінці у ...

201

Приїзд до Вінниці міністра оборони Андрія Загороднюка у рамках "Діалогів з Україною" був більше схожий на соціальний зріз суспільних ...

199

Через те, що ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» надіслала побутовим споживачам Вінниці листи-попередження щодо заборгованності за спожиту ...

189

Якщо у когось зупиниться серце десь у натовпі або транспорті, врятувати його зможуть лише ті, хто поруч. Про те, як правильно надавати ...