«Можна бути віруючим і гарно відпочивати, займатися фізкультурою»

«Можна бути віруючим і гарно відпочивати, займатися фізкультурою»

Олександр: Сплави на катамаранах Південним Бугом, «Брейн-ринг» для прихожан – це що, православні вирішили бути гнучкішими, як католики? Так і лавочки в храмах незабаром з’являться. До речі, чому католики можуть сидіти під час служби, а православні повинні стояти?
— Багато хто вважає, що бути віруючим – значить, обмежувати себе у всьому. А заходами, які ми проводимо, хочемо показати, що можна бути віруючими, релігійними і в той же час займатися активним відпочинком, фізкультурою. Адже це не протирічить вірі. Наприклад, ми збираємось провести день здоров’я на стадіоні, де будуть різні змагання, конкурси, навіть футбольний матч. Змагатимуться навіть сімейні команди. Крім цього, прихожани почують проповідь здорового способу життя, поспілкуються між собою, повболівають за друзів. Буде цікаво. А в інтелектуальній грі «Брейн-ринг», до якої готуються прихожани віком до 30 років, вони позмагаються у знанні Святого письма, богослов’я.
Такі заходи допомагають більш тісному спілкуванню віруючих. Але наша церква не йде на богослужіння під гітару чи послаблення постів. У духовному житті ніяких уступок у православній церкві не було, немає і не буде. Планка віри, встановлена православною церквою – висока, її важко досягти, але до неї варто прагнути, бо чим більше людина старається пізнати Господа, тим більше відчуває Його допомогу.
Щодо лавочок у храмі, то у наших церквах вони розташовані по периметру. Скільки себе пам’ятаю, вони були у церкві для людей, які фізично не можуть стояти під час служби – це старі, хворі, інваліди. Що стосується усіх інших, то їм потрібно стояти. Чому? Ми не так багато часу приділяємо душі, а молитва – це спілкування з Богом, бесіда з Ним. Ми до Бога можемо звертатися на «Ти» — свідченням цього є молитва «Отче наш…», а він любить нас більше, ніж ми себе. А тому в храмі людина з внутрішнім трепетом, страхом Божим звертається до Христа, хоча і на «ти». А коли ми сидимо – це не допомагає молитві. Стояти під час служби – це традиція з часів апостольських, а православна церква зберігає свої традиції від самого свого заснування . Такий консерватизм допомагає зберегти чистоту віри. Католики ж ввели сидіння на службі для комфорту і тілесного полегшення. А ми, православні, вимагаємо подвигу.
Багато людей кажуть, що вірять у Бога, але до церкви не ходять, бо до цього потрібно себе спонукати. Люди багато гріхів люблять, цим самим Бога в себе не впускають. А життя з Богом – це дорога до щастя, і для цього варто потрудитись. Як мінімум – постояти під час служби…
Богдан: — Чи місіонерська праця священика передбачає появу інституту військових священиків?
— Відомо, що до революції 1917 року був інститут капеланів (військових священиків). Це потрібно і нині – солдатам необхідна духовна допомога. У нашій єпархії є відділ зв’язків зі Збройними силами, нас запрошують на складання Присяги, на бесіди з солдатами, офіцерами. Я і сам проводив такі бесіди, які затягувалися надовго – такий був інтерес до слова Божого. Та і багато наших святих були воїнами. У Біблії сприймають війну оборонну, а загарбницька є гріхом. Отож щодо спілкування з військовослужбовцями, то від нас ініціатива надходить, це навіть входить у традицію, але поки що немає такого, щоб священик був закріплений за якоюсь військовою частиною.
Оксана Петрівна: — Як церква ставиться до нехрещених, невінчаних, самогубців? Чи у них є надія на спасіння?
— Хрещення – це вступ до церкви. Тому нехрещені поза церквою. І коли нехрещена людина помирає, вона сама себе позбавляє церковного поховання і молитов, можливості увійти в царство небесне. Нині храми відкриті, Церква негонима, і всі заклик Божий чують.
Те, що людина нехрещена, можна пояснити невір’ям або лінню духовною. Немовлят, убитих в утробі, ми не хрестимо – такого чину немає, Господь сам знає, як їх судити. Щодо невінчаних шлюбів, то ситуації різні бувають. От чоловік з дружиною були поза церквою, і хтось із них став віруючим, а інший – ні. На людині віруючій, але невінчаній, гріха немає, тому вони повинні жити разом. Віруючий молиться за двох, наставляє його на шлях віри. Бувають ситуації, що люди вважають, що не можна причащатися, бо вони невінчані, але заборон немає. А от якщо люди вірять у Бога, взяли шлюб, але невінчані – то це гріх. Я згадую свої почуття, і якби на мою пропозицію одружитися і повінчатися моя матушка сказала, що поживімо, перевіримо почуття – я б дуже сильно образився. Навіщо заздалегідь налаштовуватись на поразку? Буває, що такий період затягується на десятиліття.
Вінчання – це таїнство, майбутні чоловік та дружина просять у Бога благословення на щасливе подружнє життя, щастя, любов, здоров’я. Готуючись до вінчання, треба переконатися у своїх почуттях. Не характерами не сходяться чи сходяться, а душами. Перед вступом у шлюб варто підійти до священика, побесідувати. Наприклад, проводжу бесіди про те, як уникнути спокус, якою має бути сім’я, словом, про все, що може зацікавити молодят. Потім молоді мають сповідатися, а кульмінацією дня є вінчання – народження нової сім’ї. А тепер щодо ставлення до самогубців. Ті, які покінчили життя в стані психічної хвороби, – це одне, але якщо людина свідомо робить цей крок, то позбавляє себе церковного поховання, відкидає дар Божий. Ми знаємо, що Бог дає випробування, але якщо дає скорботу – то дає і допомогу. Якщо людина йде на самогубство, то помирає нерозкаяною. Хоронили таких людей далеко за межами кладовища. Буває, родичі йдуть на обман, щоб прийшов священик, але користі від цього немає ні померлому, ні їм самим.
Наталія: — Підкажіть, як правильно готувати дитину до причастя і сповіді?
— Це залежить від віку дитини, адже вона повинна усвідомлювати і знати, що йде у храм, до Бога. Це — радісна подія, і до неї слід підготуватися, пояснити дитині, що до сповіді і причастя деякий час потрібно утриматися від перегляду телевізора, цукерок, намагатися поводити себе гарно. Зазвичай діти сповідуються з семи років. Дитина повинна усвідомити свої гріхи – може, не слухала батьків, чи не навела порядок у своїй кімнаті. Мама перед сповіддю дитини повинна підійти до священика, поговорити з ним, адже до кожної дитини у нас індивідуальний підхід. При всіх вінницьких храмах є недільні школи для дітей, а у храмах відбуваються дитячі літургії. Діти сповідуються у першу чергу.


Любов ДОБРИНСЬКА



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

807

У Гайсині 14 жовтня сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Skoda та вантажівки Scania. У результаті автопригоди загинув ...

619

Помер Почесний Гетьман Українського козацтва і один із засновників Руху Володимир Мулява. Про це повідомив на своїй сторінці у ...

411

Через те, що ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» надіслала побутовим споживачам Вінниці листи-попередження щодо заборгованності за спожиту ...

361

Вінничани продовжують допомагати військовим, які беруть участь в ООС. Цього разу волонтери доставлять на схід країни продукти ...

355

17 жовтня у Будинку офіцерів відбудеться безкоштовний показ вистави, ролі у якій виконують учасники АТО, волонтери та члени їх родин.  ...