Олександр Зінченко: правда не шкодить, шкодить брехня і маніпуляція

Олександр Зінченко: правда не шкодить, шкодить брехня і маніпуляція

Історик, письменник, працівник Українського інституту національної пам'яті Олександр Зінченко вважає, що українське суспільство нарешті має пройти європейським шляхом повернення своєї пам'яті
Дискусійна зустріч вінничан із істориком, журналістом і письменником, працівником Українського інституту національної пам'яті, ведучим телевізійних програм "Згадати все"
і "Дух часу" Олександром Зінченком, яка відбулася наприкінці минулого року, була присвячена питанням декомунізації. Київський гість висловив свої погляди на те, як українцям "вилікувати свою пам'ять" і подолати "силу тяжіння минулого". Відповідно й назва його лекції була "Конструктор пам'яті: як не загратися". Під час виступу він, зокрема, звернув увагу на кілька популярних міфів, пов'язаних із декомунізацією. Наприклад: "Навіщо потрібно перейменовувати вулиці? Це ж наша історія!"
- Перейменування радянських назв вулиць не є самоціллю, не може бути змін на краще без розрахунку із тоталітарним минулим, - відповідає на таке питання Олександр Зінченко. - Перейменування відбуваються на підставі Закону України "Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів і заборону пропаганди їх символіки". Обидва тоталітарних режими знищили в Україні за різними оцінками від 14 до 16 мільйонів людей. Цим законом український народ посередництвом свого парламенту стверджує неприйнятність будь-яких тоталітарних практик для української держави: вбивати людей не можна ані із класових, ані із расових, ані із будь-яких інших причин. Символи тоталітарних режимів, а також такі елементи пропаганди як назви вулиць, парків, самих населених пунктів, пам'ятні знаки і пам'ятники мають бути прибрані із громадського простору. "Залишити усе як є" було б непослідовністю: засуджувати тоталітарний режим, але уславлювати у публічному просторі імена його провідних діячів.


- І все ж таки, ми чуємо знову і знову від людей різного віку, освіти і поглядів: "це ж наша історія". Із цим є проблема?


- Що стосується твердження "це наша історія". Проблема полягає у тому, що надто часто радянська влада приховувала ганебні сторінки свого минулого, а це значить, що ці приховані колись сторінки історії треба тепер відкривати. Наприклад, Петро Войков ушанований у назвах вулиць у містах Сміла, Житомир, Харків, Полтава, Бердичів, Чернігів, Фастів, Умань, Новоград-Волинський і багатьох інших. Донедавна у Херсоні його ім'ям називалася кондитерська фабрика. За радянських часів він ушановувався як видатний діяч революційного руху із партійною кличкою "Інтелігент" і радянський дипломат, убитий у Варшаві "білогвардійцем".
Про участь Петра Войкова у вбивстві родини останнього російського царя за радянських часів не повідомлялося. Але тепер вже відомо, що Войков особисто багнетом добивав дівчат: Анастасію, Марію, Тетяну, Ольгу. Войков керував і особисто розчленовував тіла убитих, зокрема 12-річного Олексія. Зняв із пальця і вкрав перстень імператриці Олександри. Дуже складно пояснити, чому ім'я дітовбивці має бути вшановане у назвах вулиць, а не засуджене.


- Тобто зміна назв - це лише наближення до справжньої історичної справедливості?


- Так, бо непокаране і незасуджене зло зростає і відтворюється. Саме тому перейменування вулиць, пов'язаних із тоталітарним режимом, є не самоціллю, а наслідком засудження зла тоталітарного комуністичного режиму. Україна ніколи не збудує доброго майбутнього без розрахунку із тоталітарним минулим. Тоталітаризм і добробут несумісні.


- Тому Ви й наводите у своїх лекціях найчастіше польський досвід?


- Польща дарує нам певні рецепти лікування пам'яті. Сьогодні ми поговоримо про ті речі, яких не помічаємо у буденному житті. Зокрема, карти популяції оленів і диких кабанів у Польщі є прямо залежними від електорального уподобання поляків. Там, де багато оленів і кабанів - голосують за ліберальні партії, там де їх мало - голосують за опонентів, прихильників партії "Закон і справедливість" Ярослава Качинського. Спільний чинник, що впливає на оленів, кабанів і президентів - це історія минулого, це території, які довгий час перебували під різним історичним, економічним, екологічним, а врешті й ідеологічним впливами. І він виявляє себе й нині. Через які речі відбувається кореляція? Фіксуємо важливу річ: минуле має свою силу, має своє тяжіння, воно діє як гравітація через культуру, традиції і т.д…


- Це ж стосується не лише Польщі?


- Показових прикладів багато. У Німеччині аналогічна ситуація. З 1951 року Німеччина була розділена надвоє, але і після об'єднання видно, що розділ працює. На сучасній карті чітко видно - скільки домогосподарств виробляють багато побутового сміття. Де багато сміття - не голосують за радикалів, і навпаки. Чому так? Ключовим є дохід: де він високий, там споживання більше. Де менший дохід - там більше соціальних протиріч. Суспільний досвід впливає на все. Цінності зрештою мажуться на хліб, як каже Ярослав Грицак (відомий український науковець, історик і публіцист. - Авт.).


- І Україна, мабуть, теж не виняток?


- Карта виборів України, карта "Російська як рідна мова", інші карти України - теж взаємозалежні. Є багато спільного між електоральними уподобаннями і мовними приналежностями. От і вибори 2010 року у Україні, де українці обирали між Юлією Тимошенко і Віктором Януковичем, вказували на чіткий територіальний поділ за мовною ознакою, де на Сході і Півдні України населення вважало своєю першою мовою російську. Ті, хто менше говорили російською, менше голосували за проросійського кандидата. Цікавим прикладом історичної пам'яті і демографії є карта України, де позначено області із вулицями імені Леніна. У Західній Україні їх нема, а демографія там найкраща.


- Ви згадували приклади і більш страшних проявів утрати історичної пам'яті.


- У Катині, Харкові, Биківні є місця поховання більше 20 тисяч польських військових. Там якнайкраще видно, як Радянський Союз п'ятдесят років намагався "опрацювати минуле", наполягаючи, що ці злочини скоїли нацисти. Багатотисячні розстріли невинних людей - це велика таємниця Радянського Союзу. Коли у 1943 році нацисти розкопали масові могили - злочин став відомим. Але аж до 1990 року Союз не визнавав, що це зробили спецоргани цієї тоталітарної держави. У серпні 1991 року стало зрозуміло, де поховані жертви у Харкові. Коли експерти почали досліджувати ділянку, вони побачили, що прямо у могили входять отвори 60-80 см, крізь які вже у наші часи намагалися знищити усе, що там ще залишалось. А залишалось для ідентифікації не так вже й багато. У могилах було до 800 осіб у кожній. Людські рештки спресовувалися і муміфікувалися під власною вагою. "Навіщо було знищувати те, що вже й так було знищене?" Це питання польські дослідники задали військовому прокурору, але відповідей не було. Але був план по ліквідації спецоб'єктів, який і передбачав загнати туди машини, вбуритись і вкинути у могили 13 тонн хімікатів. Пізніше на цьому місці КДБ зробило санаторій. Знищили людей, сказали, що це зробили німці - і засипали це їдким лугом.


- При цьому Ви кажете, що ідеологія вибіркової пам'яті часто закладалася ще у школі?


- Маніпулювати можна і через шкільні підручники. У багатьох країнах - це єдине джерело історії, яке людина пізнає протягом життя. А все те, що у підсвідомість закладе підручник, може стати вирішальним для людини. Саме тому у тоталітарному суспільстві держава здійснює особливий контроль над шкільним процесом. Між іншим я знаю приклад, коли вчителька казала дітям у школі: "На такій-то сторінці відкрийте таку-то сторінку і виріжте ту фотокартку". А через кілька тижнів: "Замалюйте таке ось прізвище". Ще пізніше: "Викресліть от те, те, і ще те..." Людина, яка у роки радянських репресій вчилася у тій школі і згадує це, казала, що до кінця року підручник був весь у дірках і закресленнях, як якась ганчірка. От такі примітивні інструменти фальшування, але вони, на жаль, дуже успішно працювали.


- Які ще приклади такого фальшування можна згадати?


- Їх дуже й дуже багато. От, наприклад, ми зараз готуємо книгу "Війна і міф" і опрацьовуємо більше 70 міфів ІІ Світової війни. Перебріхували і великі, і навіть дрібні деталі. Брехали про те, хто заміновував Київ, хто підривав водосховища, коли і за яких обставин радянська армія здавала ворогові українські міста. Та ще й у всіх енциклопедіях неправдиві дати.


- А як деконструювати ці історичні міфи?


- Міф виймає фактаж із ланцюжка подій, тому це - страшенно небезпечна штука. А люди відучились критично мислити. А має бути зрозуміло, яка подія призвела до яких наслідків. Якщо вилучити якісь ланки, то ланцюжок причинно-наслідкових зв'язків переривається. Через це люди із пострадянською свідомістю не можуть зрозуміти, що до чого призводить і не розуміють можливих жахливих наслідків деяких подій.


- А як сформувати нову колективну пам'ять?


- Клин клином вибивати - підхід неправильний. Вже були спроби створити антирадянські міфи, однак найбільш дієвим інструментом є плюралістичний дискурс. Ніхто не має монополії на інтерпретацію минулого. На прикладі Польщі зрозуміло, що у 15 виданнях, котрі пишуть про історію, є різні думки і аналіз історичних подій, а отже, щоб розібратися, слід прочитати статті як мінімум двох видань. А ще важливо поширювати мікроісторії із людським обличчям. Саме до них у суспільства нині найбільша довіра. Поширити інформацію про минуле недостатньо, адже у неї можна не повірити. Взаємне примирення і загоєння ран - ось що важливе, ось шлях до об'єднання суспільства, яким вже пройшла Європа.


- І знову ж таки, якщо можна - приклади.


- Одразу пригадується лист Болеслава Комінека (єпископ Вроцлавський. - Авт.) і Карла Войтили (Папа Римський. - Авт.) до німецького єпископа із закликом "пробачаємо і просимо про вибачення" - є на сьогодні найкращою формулою примирення, хоча навіть 20 років після війни цей вчинок не знаходив цілковитого сприйняття серед поляків. А врешті згадайте слова ще одного відомого миротворця Махатми Ганді: "Якщо хочете змін, станьте ними".
 


Максим ЗОТОВ



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

83

Законодавча ініціатива народу є небезпечною зміною до Конституції. Впровадження такої новації є ризикованим не лише для діяльності ...

77

Вінничани продовжують допомагати військовим, які беруть участь в ООС. Цього разу волонтери доставлять на схід країни продукти ...

72

Приїзд до Вінниці міністра оборони Андрія Загороднюка у рамках "Діалогів з Україною" був більше схожий на соціальний зріз суспільних ...

70

Збірна України достроково виграла путівку у фінальну частину чемпіонату Європи з футболу 2020 року, посівши перше місце у групі "В". У ...

69

Цього епідемічного сезону прогнозують поширення наступних штамів вірусів грипу: як A (Brisbane, H1N1), A (Kansas, H3N2); вірус, подібний до B (Соlorado) і B ...