Лежала в лісосмузі нога…

  Спробуйте уявити стан водія вантажівки, який у липні 2007 року працював на перевезенні зерна нового врожаю. Коли чоловікові приспічило, він вирішив пригальмувати біля лісосмуги і сходити по нужді в гущавину. І треба ж було такому статись, щоб саме в тому місці його очі наткнулись на людську ногу, що лежала між кущами, злегка прикидана сухими рослинними рештками. Ошелешений чоловік повернувся до автівки, повідомив про побачене напарникові, а відтак вони обоє вирішили зробити заяву в міліцію: що там не кажіть, далеко не кожний день трапляються подібні знахідки…
Перед оперативниками карного розшуку постало питання: встановити, кому належала ампутована нога, та зірвати завісу таємниці з трагедії, яка, без сумніву, розігралась перед тим. Іноді такі пошуки тривають довго, однак у нашому випадку підозра з\'явилась дуже скоро - майже відразу по тому, як міліціонери перевірили списки осіб, котрі числяться безвісно зниклими. Незадовго до описаної події мешканець вулиці Революційної у Вінниці Валерій Антипко (ім\'я та прізвище змінено) звернувся в міліцію з заявою про те, що зник його батько.
Так само - але незалежно від Валерія! - пошуками чоловіка займалась його співмешканка (слід додати, що той жив, як мовиться, "на дві хати": ночував то в неї, то у себе вдома - на пару з сином). Вона звернула увагу слідства на вельми цікавий факт: зниклий, за словами його сина, поїхав на море з якоюсь "лялькою". Насправді він їхати нікуди не збирався, до того напередодні просив її зайти до нього на ранок і розбудити!
У жінки закрались недобрі підозри і тоді, коли вона тільки зайшла в домоволодіння співмешканця й крізь відчинені двері гаража побачила чоловікові плавки, що там валялись. Тоді вона запитала у Валерія: а як же він міг поїхати на море, не взявши плавок? Той не розгубився: "Він купив собі нові!" І постарався чимскоріше спровадити її з двору.
Опитування сусідів додали нових штрихів картині. З\'ясувалося, що Валерій постійно конфліктував з батьком, домагаючись щоб той забрався від нього жити до співмешканки (з матір\'ю той розлучився давно). А останнім часом домагався, щоб старий переоформив на нього старенького легковика: перебуваючи у знайомих, батько скаржився, що "в разі відмови він погрожував його убити". І додавав, "що не знає, чого очікувати від свого сина, що вже боїться ночувати наодинці із сином вдома" (цитати з матеріалів справи).
Коли таких фактів набралося чимало, Валерія приперли до стіни низкою непрямих доказів. Він дуже скоро здався. Розповів, що того злощасного вечора з батьком справді виник конфлікт, він ударив старого, який від удару впав, вдарився об ребро східців і помер.
Злякавшись можливої відповідальності, Антипко вирішив замести сліди події: цілеспрямовано і холоднокровно почав знищувати труп. Він порубав його на шматки, упакував в поліетилен, акуратно пообмотував скотчем і за кілька разів повивозив пакунки у лісосмугу біля села Агрономічного та поприкопував у різних місцях. Подумав навіть про те, що труп можуть знайти, а тому постарався окремо знищити речі, що належали вбитому (щоправда, не всі - золотий перстень убивця присвоїв), а також фрагменти тіла, які дозволили б ідентифікувати особу: відрубав пальці рук, зрізав з плечей шкіру з татуюванням тощо.
Вельми примітивними виявились у Валерія уявлення про сучасні криміналістичні методи ідентифікації! Близькі люди впізнали загиблого навіть за тими фрагментами тіла, що залишились: по зубах, по шраму на нозі, по формі голови, по волосяній частині голови, зачісці, статурі тулуба…
І тоді Антипкові не залишилось іншого виходу, як написати явку з повинною.
Щоправда, швидке розкриття злочину зовсім не означало, що справа набуде швидкого остаточного завершення. Улітку 2008 року Вінницький районний суд визнав Антипка винним і засудив до п\'яти років ув\'язнення за вбивство через необережність. На підставі акта амністії його звільнили від покарання, випустили з-під варти. Через кілька місяців вирок набув чинності після розгляду апеляційною інстанцією.
Однак він не протримався навіть півтора року: в січні 2010-го Верховний суд скасував апеляційну ухвалу, оскільки висновки суду не відповідали фактичним обставинам справи. Зокрема, не було дано належної оцінки висновкам судово-медичної експертизи, згідно з якими потерпілому заподіяно не менше двох ударів, не зроблено висновку, від якої травмуючої дії - удару об східці головою чи іншого удару - настала смерть потерпілого. Не були також допитані експерти, які проводили судово-медичну експертизу трупа.
Не вдаватимемось у всі перипетії руху справи, зазначимо тільки: було ще не одне рішення судів різного рівня, аж поки Вінницький міський суд у квітні цього року таки не поставив крапку в затяжному марафоні.
Додаткове ретельне вивчення матеріалів та допити експертів таки виявили деталі, які випали з поля зору суддів при першому розгляді. Експертиза встановила, що на голові потерпілого були ушкодження від двох травмуючих дій, кожна з яких могла б викликати смерть, причому фахівці виключили можливість як одночасного отримання обох травм, так і отримання обох при падінні. А це означало, що Валерій вдарив батька з такою силою, що практично не залишив йому шансів…
У новому вироку - майже через вісім років! - Антипка нарешті визнано винним в умисному вбивстві та засуджено до восьми років ув\'язнення.

 


Леонтій Краснопільський,Вікторія Калитко, заступник прокурора Вінницького району



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

659

Із 20 по 22 вересня на Вінниччині триватиме Всеукраїнський Конгрес сімей. Його організовують Рада церков та Рада національно-культурних ...

396

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області у червні задоволено позовну заяву керівника Могилів-Подільської місцевої ...

243

Завтра у Вінниці представлять нового голову обласної державної адміністрації. Відповідна інформація міститься на сайті Вінницької ...

242

Усі приміщення і прилеглу територію двох вінницьких університетів, про замінування яких зранку повідомили поліцію, уже обстежено. - ...

237

Гучну заяву сьогодні у Києві зробили представники Вінницької обласної громадської організації "Батьківщина молода". Вони закликали ...