Врятувати кожного!

Врятувати кожного!

  Щодо кількості зниклих безвісти/полонених українських громадян ходять найрізноманітніші чутки й фантастичні цифри. Так, 15 січня Президент України Петро Порошенко на зустрічі з президентом ПАРЄ Анн Брассер заявив про 600 наших громадян, які залишаються бранцями сепаратистів. Громадська організація "Центр звільнення полонених" Володимира Рубана 27 грудня подала список 490 людей, які, на думку її працівників, перебувають у полоні.
Є також списки зниклих за період проведення так званої антитерористичної операції, складені й оприлюднені сайтом МВС (понад 1,4 тис. осіб) та міжвідомчою комісією при СБУ (понад 1,6 тис.). Вони в різних варіаціях блукають українськими та російськими електронними ЗМІ. Саме на їхній підставі скандально відома правозахисниця з РФ Єлєна Васільєва зробила гучну заяву, буцімто в Росії перебуває в полоні більш ніж 1 тис. українських громадян.
"Найсирішими" є списки МВС та СБУ. Їх формують переважно на підставі письмових та усних звернень громадян, які потім досить поверхово перевіряють. Якби, наприклад, хтось із політичних або суто хуліганських міркувань захотів "накрутити" ці списки, то зробив би це досить легко, складаючи заяви про зникнення сотень, а то й тисяч українців. Окрім того, до переліку вносять усіх громадян - і цивільних, і військових. Тому зниклих безпосередніх учасників бойових дій там порівняно небагато.
Між живими та мертвими
Хто насправді збирає найточнішу інформацію про загиблих і зниклих безвісти бійців? У кожному силовому відомстві є офіцери-кадровики, які складають відповідні списки за категоріями: вбиті (200-ті), поранені (300-ті), зниклі безвісти/полонені (400-ті), "самовільно залишили частину" (СЗЧ). Убиті поділяються на дві категорії: загиблі внаслідок бойових дій та інших (небойових) випадків, як-от ДТП, самогубства, смерть від хвороби тощо. Відомчі списки формують на підставі бойових донесень, пізніше опитуючи командирів частин і отримуючи від них рапорти. У цих списках жодних "приховувань" не буває, бо таке практично нереально зробити. Однак мертві можуть "блукати" поміж двома категоріями: 200-х і 400-х.
Загиблим вважається той, чиє тіло вивезене й поховане з відповідними урочистостями. Якщо останків немає, але є свідки останньої миті життя військовослужбовця, він усе одно опиняється в категорії зниклих безвісти. Лише через півроку від моменту події на підставі рапорту командира з доданням не менш як трьох свідчень військовослужбовців зниклий може бути визнаний загиблим.
Із вивезеними/невивезеними тілами військовослужбовців найбільші проблеми. Наприклад, був випадок, коли командир частини повідомив у бойовому донесенні про загибель двох десантників. Пізніше в телефонній розмові він підтвердив ці дані офіцерові-кадровику. Про смерть хлопців написали членам родини, і ті навіть встигли розмістити відповідну інформацію в соцмережах... Минув тиждень, другий, а тіл немає. Як виявилося, їх не встигли евакуювати. Паралельно до родичів почали доходити чутки, що хтось і десь їхніх хлопців бачив живими, але пораненими, які стікали кров\'ю. Відтак одна з мам звернулася зі скаргою до керівництва Генеральної прокуратури. Звісно, вона вірить, що син живий. Нині місце перебування тіл цих хлопців достеменно відоме - це територія самопроголошеної "ЛНР". Удалося знайти навіть командира місцевого загону "ополчення", який підтвердив, що його підлеглі поховали десантників. Та доїхати туди слідопити поки що не мають змоги. Отож воїни можуть проходити відразу за двома списками: мертвих і зниклих безвісти.
Скільки загиблих, але невивезених тіл наших бійців, точно сказати важко. Але через скандали з членами родин деякі командири частин фактично почали приховувати загибель військовослужбовців, трактуючи їх як зниклих безвісти, хоча спочатку вони рапортували про смерть цих людей.
Іще одна проблема - загиблі, тіла яких знищено прямим влученням артилерійських снарядів або вибухом боєкомплекту. Їх розриває на дрібні шматочки, які розлітаються на великій території. Часто такі рештки в бойових умовах зібрати нереально. Аналогічна ситуація зі спопелілими останками.
Отож хлопців вважають зниклими безвісти, хоча їхню смерть може підтвердити навіть не один, а кілька військовослужбовців. Звісно, вбиті горем родини звертаються спершу до офіційних структур, потім до "переговорників", слідопитів і псевдослідопитів, ворожок, пройдисвітів та ін. Відомі випадки, коли, попри достеменну інформацію про загибель хлопців, їхні близькі витрачали (й досі витрачають) величезні кошти на послуги різноманітних "доброзичливців".
Згідно зі службовими списками ЗСУ, МВС та ДПСУ нині зниклих безвісти/військовополонених бійців налічується близько 400. Так, зі складу Збройних сил України зниклими вважають менш ніж 300 осіб, із МВС та Національної гвардії - в межах 100 (понад половина з них добровольці батальйону "Донбас").
 

Нагадаємо: під час однієї з останніх атак на донецький аеропорт бойовики взяли в полон українських військових. Частково - це поранені "кіборги", частково - військові, які виїхали їх визволяти і потрапили у засідку.
За інформацією з різних джерел, їх дванадцять. Серед них є й мешканці Вінницької області. Ще чотирнадцять бійців вважаються умовно зниклими, достовірної та підтвердженої інформації про їх смерть, чи полон немає.
Днями з полону звільнили вісім українських солдат. Про це у своєму Твіттері повідомив Президент України Петро Порошенко.
"Звільнили з полону шість наших героїв-кіборгів, а також одного військового з 93-ї та одного - з 51-ї бригад", - написав він.
Як раніше повідомлялося, українські військові були обміняні на дев\'ятьох затриманих бойовиків.
 

Бояться, тому принижують
Проросійські сепаратисти провели 22 січня близько двох десятків полонених бійців АТО вулицями Донецька.
Їх привели на місце ранкового обстрілу, внаслідок якого загинули щонайменше семеро людей.
Бойовики "ДНР" та українські силовики звинувачують у цьому обстрілі один одного.
У РНБО заявили, що ведуть перемовини щодо звільнення полонених.
Подібний парад бойовики проводили у серпні 2014 року, й тоді правозахисники назвали його військовим злочином.
Очевидці повідомляють, що десятки мешканців Донецька вийшли на вулиці супроводити колону українських полонених на заклик керівників сепаратистів.
Полонені, яких переважно захопили у донецькому аеропорту, одягнені у цивільний подертий одяг.
На оприлюдненому бойовиками відео видно, що у полонених багато слідів побиття й перев\'язок.
Деякі мешканці Донецька кидали їм під ноги пляшки, штурхали та лаяли.
Російська агенція РИА "Новости" повідомляє, що колону бійців АТО супроводжував "глава" так званої "ДНР" Олександр Захарченко.
Наприкінці ходи він змусив полонених стати на коліна й вибачатися.
Вранці бойовики привозили одного з полонених на місце трагедії й фактично дозволили розгніваним людям його побити.
У серпні минулого року влада "ДНР" уже проводила "парад полонених" бійців української армії.
Тоді міжнародні правозахисники заявили, що ця акція порушує Женевську конвенцію, яка вимагає гуманного і шанобливого ставлення до військовополонених.
"Хода українських солдатів у Донецьку порушує заборону Женевської конвенції на принизливе й образливе поводження, це образа гідності", - написала у серпні на своїй сторінці у Twitter заступник директора регіонального відділення правозахисної організації Human Rights Watch Рейчел Денбер.
"Хода військовополонених є очевидним порушенням цієї абсолютної заборони і може розглядатися як воєнний злочин", - написав у серпні 2014 року на сайті HRW представник організації Оле Сольвенг.

 

ПОЛОНЕНОГО КОМБАТА ХОЧУТЬ ВИВЕЗТИ ДО РОСІЇ, А ДРУЖИН "КІБОРГІВ" ЗАТРИМАЛИ У "ДНР"

Пам\'ятаємо, що кілька десятків українських бійців пішли на допомогу своїм побратимам в донецькому аеропорту і заблукали у густому тумані, бо видимість була близько 20-30 метрів - пише у блозі "Обозреватель" громадський діяч Дмитро Снєгірьов.
- Пересуватися потрібно було наче по плоскому бетонному столу, без єдиного орієнтира. Десантники "промахнулися" на 800 метрів і потрапили прямо в місце концентрації бойовиків. Восьмеро українських вояків потрапили в полон. Серед них - 37-річний підполковник Олег Кузьміних, командир батальйону Житомирської 95-ї окремої аеромобільної бригади.
Є один момент - хлопців відправили виконувати завдання на легкому тягачі, без прикриття. Основним завданням цієї групи, як пояснюють самі українські полонені, була евакуація поранених з території, яка, зі слів командування, контролюється ЗСУ.
За інформацією з джерел, наближених до т.зв. "уряду" "ДНР", Гіві (командир НВФ "Спарта") два дні сидів в аеропорту, чекаючи саме на комбата 95-ї аеромобільної бригади.
Враховуючи той факт, що Гіві - це більш медійний персонаж, ніж реальний бойовий командир, який зайвий раз не буде ризикувати своїм життям на передовій, можемо зробити висновок, що йому злили інформацію щодо комбата та характеру операції саме з української сторони.
Кузьміних був потрібен терористам для картинки росТБ. Не випадково, що саме його привезли на зупинку в Донецьку і напустили на нього акторів, які відіграли лють натовпу.
З\'явилася інформація, що з Кузьміних зараз "працюють" офіцери ФСБ і його збираються вивезти до Росії, де йому будуть висунуті такі ж звинувачення, як і Надії Савченко - "злочин проти людяності".
Тим часом в окупованому Донецьку пропали три дружини полонених захисників донецького аеропорту, які відправилися за своїми чоловіками.
Про це повідомив керівник Центру визволення полонених "Офіцерський корпус" Володимир Рубан, новину передає "Преса України".
"Я знаю, що три людини, дружини "кіборгів", які виїхали в п\'ятницю в Донецьк на своєму автомобілі, три дні не виходять на зв\'язок, і тепер їх родичі просять знайти їх в Донецьку", - розповів він.
За його словами, якщо хтось телефонує з "ДНР" та закликає членів сім\'ї полоненого їхати на власному автомобілі, щоб забрати полонених, людям не слід цього робити.
"Ми застерігаємо родини українців, які потрапили у полон, не їхати у Донецьк для того, щоб забрати їх у бойовиків без нашого дзвінка. Ми завжди даємо полоненим подзвонити додому, коли полонені перебувають у безпечному місці. До моменту їх звільнення нікому не бажано виїжджати, а особливо на власному та дорогому автомобілі", - додав Рубан.
Раніше речник РНБО Андрій Лисенко заявив, що в полоні бойовиків залишаються орієнтовно 600 осіб, а переговори про їх звільнення проходять важко.

 

"Місто" запитало у вінничан: "Чи потрібно йти на поступки заради визволення наших полонених? І на які саме?"


Дмитро, школяр:
- Це, на мою думку, наш обов\'язок. Адже це життя громадян, і ми нічим не кращі за них, а чимось навіть гірші. Адже вони відстоюють нашу честь, нашу державу. Їх потрібно визволяти шляхом викупу або ж обміну полоненими. Потрібно знаходити певні способи, щоб їх визволяти.


Георгій Ілліч, військовий у відставці:
- Звичайно, потрібно! Потрібно в уряді змінити людей, а вони в свою чергу зроблять все, як треба.
Леонарда Андріївна, пенсіонерка:
- Суть у тому, що це політичне питання. Все, що сталося в Україні - політична війна. А народ просто жертва. Визволяти полонених потрібно. Яким чином це робити - має вирішувати Президент, а не генерал безпеки і навіть не прем\'єр-міністр.
Валентин, приватний підприємець:
- Я думаю, що потрібно визволяти і йти на поступки. А як саме, це питання краще задавати військовим. Особисто у мене є думки, що їх потрібно визволяти за допомогою обміну полоненими або викупу.


Ярослав, студент:
- Я не дуже компетентний в цьому питанні. Я знаю і розумію, що полонених потрібно визволяти, але не знаю, за допомогою яких шляхів.


Марина, бухгалтер:
- Звісно, потрібно визволяти, і робити це потрібно терміново, щоб це все закінчилось. Потрібно починати рішуче діяти і, врешті-решт, закінчити цю війну, бо миром тут не обійдеться.


Сергій Петрович, пенсіонер:
- Яким саме чином визволяти наших полонених - це видніше тим, хто їх туди пустив. У кожної людини двоякі думки зараз. Дивишся телебачення, слухаєш радіо, і виходить так, що одні брешуть так, другі брешуть так. Заходиш в Інтернет, і тоді формуєш для себе висновки. А те, що визволяти полонених треба, то це обов\'язково!


Ніна Іванівна, пенсіонерка:
- Звичайно, потрібно визволяти, і вже давно. Цього потрібно добиватися миром, а не війною. Бо якщо буде війна, то хтозна чим вона закінчиться.


Роман, студент:
- Наших полонених треба визволяти. У першу чергу потрібно не дозволяти їм потрапляти в полон. І, я гадаю, це діяльний спосіб.


Віталій, оператор:
- Яким чином звільняти наших полонених, я не знаю. Думаю, що можливий обмін полоненими, але одне я знаю точно - все має бути мирним шляхом.


Максим ЗОТОВ



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

763

У Гайсині 14 жовтня сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Skoda та вантажівки Scania. У результаті автопригоди загинув ...

566

Помер Почесний Гетьман Українського козацтва і один із засновників Руху Володимир Мулява. Про це повідомив на своїй сторінці у ...

350

Через те, що ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» надіслала побутовим споживачам Вінниці листи-попередження щодо заборгованності за спожиту ...

326

Приїзд до Вінниці міністра оборони Андрія Загороднюка у рамках "Діалогів з Україною" був більше схожий на соціальний зріз суспільних ...

326

Вінничани продовжують допомагати військовим, які беруть участь в ООС. Цього разу волонтери доставлять на схід країни продукти ...