"Зібралися і поїхали, жити ж усім хочеться"

"Зібралися і поїхали, жити ж усім хочеться"

  У четвер надвечір, п\'ятого лютого, до Вінниці приїхала ще одна родина вимушених переселенців - Клименки із Попасної, що у Луганській області. Дмитро Клименко, його дружина Маргарита, теща Тетяна Авдєєва і четверо маленьких дітей покинули рідну домівку ще першого лютого. У дорозі вони провели п\'ять днів.
Зійшовши із потяга, діти тримають за руки і батьків, і бабусю, долоньками закривають очі від камер журналістів.
- Планували від\'їзд на понеділок, але поїхали раніше, в неділю. А в понеділок дізнались, що там вже все було обстріляне. У мене в Попасній загинула подружка, на другий день після того, як ми виїхали, снаряд попав у будинок. Сусід у нас зірвався, зараз там горять будинки, - уривчасто розповідає бабуся Тетяна Авдєєва. - Першого числа ми мали ще дах над головою… Ми жили на лінії фронту. Постійно стріляли, вночі здригалися від вибухів і пострілів.
За словами бабусі, їх родина ще остаточно не переїхала, бо з Вінниці планують вирушити у Молдову. Жінка каже, що у них заборона на виїзд за кордон - у зятя аліменти, а у неї не має закордонного паспорта. Тож планують зробити документи і рушити далі.
Із Попасної Клименки вибирались з допомогою нацгвардійців, вони допомогли сім\'ї виїхати до Лисичанська.
- Поселили нас у покинутому будинку без опалення. Діти сильно мерзли. Потім зять Дмитро зателефонував рятувальниками, і саме завдяки їм нас поселили в актовий зал, обігріли. В Лисичанську дуже добрі люди, - розповідає далі жінка.
Вінницю Клименки обрали тому, що звідси найближче до Молдови, а там у них - родичі. Тікаючи від війни, із собою взяли кілька клунків речей, і тільки те, що могли донести у руках.
- Зараз ми поки що побудемо тут, плануємо місяць, а потім буде видно, - каже батько Дмитро Клименко. - Із собою взяли найдорожче і найнеобхідніше - дітей. Були там досі, бо думали що все владнається. Але зібралися і поїхали, жити ж усім хочеться. До війни я працював експедитором, а дружина вдома з дітьми. Через поранення у ногу навряд чи хтось візьме мене на роботу. Поранення отримав півроку тому, коли повертався з магазину, в ногу потрапив осколок міни. Треба операцію робити, тому й їдемо у Молдову, до родичів.
Родину переселенців, як тільки ті зійшли із потяга, на ніч поселили у кімнаті відпочинку на залізничному вокзалі.
Із 11-річним хлопчиком, 6-річною дівчинкою і двохрічними двійнятами відразу почав працювати психолог.
- У першу чергу працюємо з переселенцями в плані консультування, бесід, зняття перших ознак гострих стресових розладів, якщо є такі, обов\'язково працюємо з дітьми, застосовуємо різні проективні методики, арттерапію, - зазначила психолог Управління ДСНС в області Тетяна Хруленко. - Бачимо, що дітки налякані, але батьки з ними правильно працювали.
Наступного дня, шостого лютого, родину переселенців із Попасної поселили у гуртожитку по вулиці Максимовича.
 


Інна МАРТОНІКОВА



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

568

Частина мешканців села Довжок Погребищенського району звинувачують місцевого фермера у невиплаті коштів і недобросовісному ставленню...

483

9 жовтня АТ “Вінницяобленерго” припинено енергоживлення об’єктів водопостачання  Вінниці за наявні борги попередніх періодів. Про це...

398

10 жовтня о 12-й годині на Європейській площі Вінниці відбудеться еко-подія з висадки платанів та закладення “капсули часу” з ...

393

9 жовтня енергетики припинили подачу електроенергії на водопровідно-насосні станції Вінниці, які подають воду на місто. Як повідомляє ...

379

 Але енергетики досі погрожують відключенням На сесії Вінницької міськради 4 жовтня депутати проголосували за зміни до бюджету, які ...