Вінничанин — володар Кубка світу з кікбоксингу!!!

Вінничанин Іван Омелянчик переміг на Кубку світу з кікбоксингу, що проходив на початку липня в американському місті Орландо. Наш спортмен, виступаючи у ваговій категорії 80 кілограмів за версією WKA, не залишив жодних шансів суперникам, почергово відправивши «відпочивати» польського, мексиканського, німецького і австралійського кікбоксерів.
Повернувшись до Вінниці, Іван Омелянчик розповів «Місту», як далася йому ця перемога.
— Перший бій проти поляка взагалі-то пройшов якось легко, — почав чемпіон. — А от з кожним наступним ставало важче. Не знаю, можливо, втома давалась взнаки. У тому, що мені не було рівних, зіграв, думаю, психологічний фактор. Я ще перед турніром сказав собі, що буду кращим, тому у боях зайво не переживав, тільки мета перемогти. І у фіналі велика роль характеру. Мені протистояв австралійський спортмен, котрого мені своїм натиском вдалось зламати психологічно. Врешті, він, розуміючи, що поступається, почав симулювати — то я ліктем нібито ударив, то у пах. До честі американських суддів, вони правильно розцінили ситуацію на рингу. Хоча, можливо, тому, що проти мене був не американець.
— Як поставились до української команди у Штатах?
— Україна ще до старту Кубка була серед фаворитів. Ми це відчули одразу по приїзді в Орландо. До нас постійно підходили представники різних команд, розпитували. Видно було — побоюються.
— Можна порівняти американський і український кікбоксинг?
— У них є всі умови, щоб розвиватися — і гроші, і інфраструктура. Наші умови у залі 31-ї школі, де зараз займаємося, з їхніми не порівняти — ринга немає, татамі не вистачає. Тим не менш, у професіоналізмі американські тренери значно поступаються нашим. І саме тому нинішнім перемогам завдячую своєму наставнику В’ячеславу Отеранському, який не одного кікбоксера вивів на найвищий рівень.
— Скільки часу пішло, щоб вийти на вершину кікбоксингу?
— Я ще зі школи займався різними видами спорту — дзюдо, бокс, легка атлетика і, навіть, американський футбол. У кікбоксингу не дуже довго — усього чотири роки. Спасибі моєму першому тренеру Андрієві Іванову — нині почесному президенту федерації кікбоксингу області. Ми давно дружимо і періодично він мене запрошував на спаринг у зал. Уже тоді мої прийоми показали тренерові, що маю потенціал. Відтак, Андрій Іванов настояв, щоб займався кікбоксингом.
— Що далі?
— Хочу стати тренером. Уже з осені почну займатися з дітьми. Але не хочу, щоб думали, що займатися кікбоксингом — це значить влаштовувати мордобій. Передусім, цей вид спорту дозволяє різносторонньо розвиватися фізично, допомагає визначити, до якого виду спорту взагалі схильна дитина.
Втім, перехід на тренерську роботу — не кінець моєї спортивної кар’єри. Усе-таки ще кілька медалей на міжнародному рівні хочу здобути.


Віталій МЕЛЬНИК



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

491

У Гайсині 14 жовтня сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Skoda та вантажівки Scania. У результаті автопригоди загинув ...

357

Помер Почесний Гетьман Українського козацтва і один із засновників Руху Володимир Мулява. Про це повідомив на своїй сторінці у ...

188

Приїзд до Вінниці міністра оборони Андрія Загороднюка у рамках "Діалогів з Україною" був більше схожий на соціальний зріз суспільних ...

177

Якщо у когось зупиниться серце десь у натовпі або транспорті, врятувати його зможуть лише ті, хто поруч. Про те, як правильно надавати ...

170

Вінничани продовжують допомагати військовим, які беруть участь в ООС. Цього разу волонтери доставлять на схід країни продукти ...