Вінничанин — володар Кубка світу з кікбоксингу!!!

Вінничанин Іван Омелянчик переміг на Кубку світу з кікбоксингу, що проходив на початку липня в американському місті Орландо. Наш спортмен, виступаючи у ваговій категорії 80 кілограмів за версією WKA, не залишив жодних шансів суперникам, почергово відправивши «відпочивати» польського, мексиканського, німецького і австралійського кікбоксерів.
Повернувшись до Вінниці, Іван Омелянчик розповів «Місту», як далася йому ця перемога.
— Перший бій проти поляка взагалі-то пройшов якось легко, — почав чемпіон. — А от з кожним наступним ставало важче. Не знаю, можливо, втома давалась взнаки. У тому, що мені не було рівних, зіграв, думаю, психологічний фактор. Я ще перед турніром сказав собі, що буду кращим, тому у боях зайво не переживав, тільки мета перемогти. І у фіналі велика роль характеру. Мені протистояв австралійський спортмен, котрого мені своїм натиском вдалось зламати психологічно. Врешті, він, розуміючи, що поступається, почав симулювати — то я ліктем нібито ударив, то у пах. До честі американських суддів, вони правильно розцінили ситуацію на рингу. Хоча, можливо, тому, що проти мене був не американець.
— Як поставились до української команди у Штатах?
— Україна ще до старту Кубка була серед фаворитів. Ми це відчули одразу по приїзді в Орландо. До нас постійно підходили представники різних команд, розпитували. Видно було — побоюються.
— Можна порівняти американський і український кікбоксинг?
— У них є всі умови, щоб розвиватися — і гроші, і інфраструктура. Наші умови у залі 31-ї школі, де зараз займаємося, з їхніми не порівняти — ринга немає, татамі не вистачає. Тим не менш, у професіоналізмі американські тренери значно поступаються нашим. І саме тому нинішнім перемогам завдячую своєму наставнику В’ячеславу Отеранському, який не одного кікбоксера вивів на найвищий рівень.
— Скільки часу пішло, щоб вийти на вершину кікбоксингу?
— Я ще зі школи займався різними видами спорту — дзюдо, бокс, легка атлетика і, навіть, американський футбол. У кікбоксингу не дуже довго — усього чотири роки. Спасибі моєму першому тренеру Андрієві Іванову — нині почесному президенту федерації кікбоксингу області. Ми давно дружимо і періодично він мене запрошував на спаринг у зал. Уже тоді мої прийоми показали тренерові, що маю потенціал. Відтак, Андрій Іванов настояв, щоб займався кікбоксингом.
— Що далі?
— Хочу стати тренером. Уже з осені почну займатися з дітьми. Але не хочу, щоб думали, що займатися кікбоксингом — це значить влаштовувати мордобій. Передусім, цей вид спорту дозволяє різносторонньо розвиватися фізично, допомагає визначити, до якого виду спорту взагалі схильна дитина.
Втім, перехід на тренерську роботу — не кінець моєї спортивної кар’єри. Усе-таки ще кілька медалей на міжнародному рівні хочу здобути.


Віталій МЕЛЬНИК



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

45

У зв'язку з реконструкцією трамвайної колії по вул.Соборній та враховуючи проведення робіт на Замостянській, до 29 липня буде повністю ...

37

Слідство обіцяє викриття ще цілої низки схем митниці Правоохоронці 15 липня затримали начальника митного поста "Вінниця-Центральний" ...

36

Громадськості запропонували обговорити варіант забудови набережної від Староміського мосту до "Спартака" Громадські слухання з ...

34

10 липня на повторних громадських слухання щодо містобудівної документації детального плану "Групи житлових будинків по вулиці ...

34

11 липня "Нива" на Київщині зіграла контрольний поєдинок проти "Діназа" (Вишгород). Цей клуб є суперником нашої команди у новому сезоні ...