"Чому це речник РНБО розказував на всю Україну, що це дзвонять не наші люди, а, буцімто, сепаратисти і розказують брехню. Він, що, нас сепаратистами вважає?"

"Чому це речник РНБО розказував на всю Україну, що це дзвонять не наші люди, а, буцімто, сепаратисти і розказують брехню. Він, що, нас сепаратистами вважає?"

З цим бійцем із 32-го блокпоста спілкувалась надвечір у вівторок 28 жовтня. У цей час хлопці уже були у безпеці. З оточеного блокпоста, на якому наші бійці із в/ч 3008 кілька тижнів мужньо виконували наказ "стояти", бійці вийшли в ніч з понеділка на вівторок і до вечора уже трішки перепочили. Справжнє ім\'я співрозмовника називати не буду, аби вищестояще зіркове начальство не почало шукати у нашій розмові якогось там розголошення якоїсь незрозумілої військової таємниці або ще якоїсь крамоли. Хоча з тієї інформації, яку отримувало "Місто" протягом цих важких для бійців тижнів облоги - без води, їжі і належного підкріплення, зрозуміло, що волонтери і журналісти знали набагато більше, ніж воєнне керівництво, яке і віддало наказ бійцям утримувати цей блокпост. Чому так, чи справді не знали? Це питання до самих військових чинів.
Вихід товаришів з 32-го підняв настрій бійцям на інших блокпостах. Наш співрозмовник каже, що жодної, як заявляли, "спецоперації" по виведенню їх з оточення не було.
- Про вихід із блокпоста домовлялися із сепаратистами? Як виходили?
- Нам дали добро на вихід, і ми на свій страх і ризик пішли. Ми не знали, чи вони порядні (сепаратисти. - Авт.), чи вони нам у спину не стрельнуть. Виявилися порядні, якщо так можна сказати, випустили.
- Не стріляли?
- Вийшли без єдиного пострілу. А то що повідомляли, що організували наші "велікіє"… Я знаю, що у новинах речник РНБО казав, що була організована спецоперація… Ніхто нічого не організовував. Нам сказали - виходити. Ми самі виходили, без усяких їхніх спецоперацій, без нічого.
- Скільки людей вийшло?
- Не можу вам цього сказати. Усі, хто там були - усі вийшли. Не важливо, скільки людей, головне, що вийшли усі. Нікого там не залишили.
- Була інформація, що блокпост заблокували козаки. Була інформація і про чеченців…
- Я не знаю, хто там був. Так, нас заблокували. А хто там був - росіяни, чеченці, ЛНРівці - я не знаю. Вони мені свої документи не показували.
- Як зрозуміли, що ви оточенні?
- Ми стояли на перехресті. Приїхала якась цивільна машина, не знаю, де вона там взялася... Приїхали і сказали: просили вам передати, що ви в оточенні. Ми перевірили - так воно і виявилось.
- Вони якісь вимоги висували?
- Казали, щоб ми звідти пішли, а якщо ми звідти не підемо, то нас, як кажуть, закопають. І все. А оскільки у нас підтримки силової не було… Можна було б пригнати 20 танків, тридцять, але ж ніхто їх не пригнав на допомогу, правильно? От і вийшло: що ми самі з автоматами зробимо проти них?
- У вас були тільки автомати?
- А що в новинах не показували, скільки техніки вийшло? Вийшли усі БРТи, які були на ходу. Скільки їх там було 3 чи 5… Усі вийшли.
- Як трималися, без води, без усього?
- А є такий дідівський метод воду збирати. Як кажуть (сміється. - Авт.), що замерзло на плівці, що розтало - ото й вода (сміється). Тяжко було без тієї води, але ж протримались, слава Богу.
- Ви дзвонили дружинам, розповідали про ситуацію?
- От у мене є дружина. Вона навіть не знала, де я. Навіщо їй знати це? Навіщо її травмувати, що я на тому 32-му, що у мене все настільки погано. Найголовніше, щоб я вернувся додому. Я дружині дзвонив і казав, що у нас все в порядку. Ні разу не казав, що у нас стріляють, не казав, де я. Якщо вона мене чує, якщо я з нею говорю - значить - уже добре. А навіщо їй знати: оточили мене чи не оточили, навіщо їй казати, що мені стріляють, кидають мінами... Навіщо їй за це переживати, вона і так переживала, бо я тут, а не вдома.
- Ви не поранений?
- Я - ні. Все-таки поки Бог береже, як бачите.
- Де ви зараз?
- Сказати цього не можу. Начальство знає, де ми.
- А хто з сепаратистами перемовини вів? Як вдалось домовитись, що вони вам дадуть вийти?
- Вони на нас вийшли. Розумієте, в новинах же розповідали, що у нас все добре. Але ж ніхто не сказав, скільки ми часу в оточенні. А нас оточили ще 13 числа, у понеділок. Стільки часу приховували.
- А чому приховували, як думаєте?
- Не знаю. Може, нас там хотіли і поховати, хто його знає. Але це таке. Слава Богу, ми живі-здорові вийшли звідти. А як нас продавали чи не продавали, чого вони так рвалися з тим блокпостом, то я цього не знаю.
- Як думаєте, чим той 32-тий блокпост такий важливий, що не давали вам наказу вийти звідти?
- Може, у них там якась причина є, хоча я сумніваюсь, що та причина може вартувати нашого життя.
- Чому не виходили з оточення раніше?
- А як ми могли взяти і піти? Щоб вийти з поста - має бути наказ на вихід. А якщо команда "триматися" - ми і трималися. Нам наказали, ми - стояли. Я людина військова, мені сказали там стояти - я стою. От тільки те, що ніхто не хотів шевелитися, щоб нам чимось допомогти, то це, звісно, образливо. Ні, я не можу сказати, що нам не хотіли допомогти, тому і не допомагали. Може, не було можливості. Я звідки знаю? Наскільки я чув, Порошенко, наш Президент, взагалі не знав за цей пост і що з нами робиться. Так, останнім часом, уже знав. А спочатку? Може, від нього приховували... Я з великими чинами не спілкуюся, звідки я знаю, про що вони говорять. У мене номера Порошенка немає, щоб я йому міг подзвонити і сказати - отака в нас ситуація, вирішуйте щось: або допоможіть, або… У мене є командир, сказав бути там. Я там і був.
- А вам взагалі дзвонили зі штабу? Високе начальство знало ситуацію?
- Ну, звісно, дзвонили. Аякже! У них є телефони, є військовий зв\'язок, є рації. Це ж не якесь 19-те сторіччя. Ми казали: у нас така-то ситуація. Нам дзвонили, питали: чи немає в нас поранених. У нас були поранені, але слава Богу їм надали допомогу, вони зараз у лікарні. Словом, питали.
- Як підтримували один одного увесь цей час?
- Всі думали тільки і сподівалися, що будуть живі-здорові.
- Ми за вас молилися.
- Знаємо. Дякую.
- Я так зрозуміла, що паніки у вас не було.
- Ні, та яка паніка. Паніка до добра не доводить. Навіщо панікувати, якщо треба було надіятися один на одного і на себе. Та й сенс від паніки який?
- Правда, що над блокпостом увесь цей час був український прапор?
- Так. Ми привезли з собою прапор. І він висів увесь цей час. І на БТРах були наші прапори, і на посту. І ми їх не знімали. А нащо було знімати? Ми ж - українці, це - наша держава. А що ми його будемо ховати? Ми підняли прапор, бо ми українці, і це наш прапор. Яка причина, щоб його сховати? Це наш прапор, тож він там був. Його забрали, коли їхали звідти.
Питання про прапор бійця навіть здивувало, для нього нічого незвичного у тому, що над оточеним блокпостом майорів український прапор, не було. Для мене ж - прапор, який хлопці не зняли, хоча б для того, щоб ще більше не наражатися на небезпеку і черговий обстріл, був свідченням сили і мужності наших військових. А для тих, хто звинувачував цих бійців у панікерстві і неготовності, скажу - жодної злоби чи зневіри у голосі і відповідях співрозмовника, жодних звинувачень і порад, що треба було б робити. "Ми ж не знаємо, хто конкретно і чого хотів, щоб ми там трималися. Я ж не знаю, які там політичні питання вирішувались, і чому ми там мали стояти", - пояснює він.
- У мене тільки одне питання, - каже насамкінець боєць. - От дивіться: журналісти дзвонили до нас, питали, як ми там. Чому ніхто не приїхав? Усі рвалися, але ніхто не приїхав. Ви ж журналісти - ви ж можете всюди приїхати, ви ж без зброї… Багато хто хотів дізнатися, яка у нас ситуація, і з центральних каналів дзвонили, питали - тільки ніхто не приїхав, хоча б один. Мені просто цікаво, чому так. І ще одне. Цей речник РНБО, я постійно забуваю його прізвище (Андрій Лисенко. - Авт.) розказував по телевізору, що це дзвонять не наші люди, а, буцімто, сепаратисти і розказують брехню. Чому він так голосно говорив на всю Україну, що це дзвонять сепаратисти? Він що - нас сепаратистами вважає, бо ми там стояли? Ви розумієте, що там було, багато хто розумів, що там відбулося. Хай би приїхав, побув із нами там і все б побачив, як у нас тут прекрасно, як він заявляв".
28 жовтня у прес-службі Нацгвардії повідомили, що бійців з 32-го блокпоста планово передислокували разом із технікою і озброєнням, "на безпечні рубежі для подальшого виконання службово-бойових завдань".
 

Блокпосту 31 поставили ультиматум - здатися

   Чим такий важливий для сепаратистів був 32-ий блокпост біля села Сміла на Луганщині? З боку українського військового командування ніхто цього не пояснив досі. Зате розповіли сепаратисти як тільки оточили наших бійців. На відео, розміщеному у мережі, сепаратист пояснює, що цей блокпост нацгвардійці розташували глибоко у "них в тилу" (потім про цей незрозумілий "апендицит" скажуть і наші військові, які вийшли з оточення. - Авт.), тож з боку сепаратистів було прийнято рішення заблокувати 32-ий блокпост, залишити без води, їжі, підмоги. Усі підступи до блокпоста заміновані, на дорозі до нього сепаратисти облаштували свій блокпост. Усіх, хто йшов на підмогу 32-му, накривали вогнем.
   На заблокованому блокпосту було більше ста бійців: з вінницької частини 3008, львівської аеромобільної бригади та інших формувань. За час блокування сепаратистами цього блокпоста біля Смілої на Луганщині українські військові робили декілька спроб прорватися до оточених товаришів. За попередніми даними РНБО, на цій ділянці протягом часу протистояння загинули більше десяти бійців. "На цей момент відбувається ідентифікація тіл загиблих та з\'ясування долі кількох військовослужбовців, що офіційно вважаються зниклими безвісти", - інформують у РНБО. За даними самих військових і волонтерів на дорозі смерті, як назвали вояки дорогу від блокпоста 32 до 31, полягли більше 20 бійців, у тому числі з батальйону "Айдар" і 95-ї аеромобільної бригади. Один боєць розповів, що коли сепаратисти дали можливість вивезти тіла загиблих, він зібрав останки 11 тіл. На дорозі розбомблені до гвинтика стояли 20 одиниць нашої техніки.
За офіційними даними Нацгвардії, на блокпосту протягом місяця протистояння загинув один військовослужбовець Нацгвардії, семеро - поранені. Безвісти зниклими вважаються троє бійців із вінницької частини 3008, двоє - у полоні.
   Оточення 32-го блокпоста волонтери і активісти порівнюють з оточенням під Іловайськом і напряму пов\'язують цю ситуацію з тим, що належних висновків після Іловайська зроблено не було. Більше того, такою ж облогою, випробуваною на 32-му, сепаратисти погрожують блокпосту №31. Видання "Радіо Свобода" повідомляє, що обстріли блокпоста 31 тривають уже кілька днів. На відео військові із 31-блокпосту, зокрема сказали журналістам "Радіо Свободи": "Якщо наші не виставлять ще один блокпост між 29 і 31, то можуть у будь-яку секунду оточити. Вони ж казали, що нас не випустять, не так як 32-ий…".
   У понеділок стало відомо, що бійцям на 31 блокпосту сепаратистам поставили ультиматум - здатися. Позиції на цьому блокпосту укріпляються, нацгвардійців звідти відвели, залишилися десантники і мотострілки. Готуються відбивати атаки. Блокпост постійно обстрілюють.
 


Ірина ЖУК



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

153

Спеціальні датчики температури, тиску, затоплення та руху встановили у Вінниці у підвалах багатоквартирних будинків по вул.Ващука,14, ...

144

Уже не перший рік мешканці будинку по вул.Ширшова, 3 у Вінниці скаржаться на одну із сусідок. Наразі двокімнатна квартира на другому ...

142

В амбулаторії Калинівського міського центру первинної медико-санітарної допомоги 5 листопада помер 67-річний пацієнт. Подробиці ...

141

Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької облради, громадська організація «Асоціація бібліотек Вінниччини» та Український...

139

У Вінниці 7 листопада близько 10.45 у по вулиці Князів Коріатовичів в під'їзді будинку невідомий чоловік учинив розпусні дії відносно ...