"Особливий статус" для Донбасу

"Особливий статус" для Донбасу

Угруповання "ДНР" і "ЛНР", визнані в Україні терористичними, наполягають на "незалежності" зайнятих ними територій Донбасу. Такі коментарі бойовики зробили навздогін переговорам у Мінську. На наступних переговорах контактної групи бойовики, як вони самі кажуть, мають намір активніше порушувати це питання.
Тим часом офіційний Київ наголошує: питання територіальної цілісності України не є предметом переговорів.
Деякі з експертів не виключають, що 5 вересня у Мінську взагалі не йшлося про "незалежність" підконтрольних "ДНР" і "ЛНР" територій, а "перемир\'я" сторони конфлікту використають для перегрупування сил.
Cтатус, якого немає
Законодавче затвердження "особливого статусу" "деяких районів Донецької і Луганської областей" - пункт "мінського протоколу", який викликає чи не найбільше запитань. У мінських домовленостях розробка й ухвалення такого закону згадується в пункті про децентралізацію влади і повторюється у положенні про проведення на Донбасі дострокових місцевих виборів.
Що означає "особливий статус" "деяких районів Донецької і Луганської областей", учасники мінської контактної групи не пояснили. Ірина Геращенко, уповноважена Президента України з питань урегулювання ситуації на Донбасі, пізніше заявила, що ці положення відповідають раніше оприлюдненому Петром Порошенком мирному плану. Радник глави держави Юрій Луценко у своєму "Фейсбуці" заявив, що, згідно з "мінським протоколом", "спецзона" на Донбасі - це територія, зайнята бойовиками і російськими військами, "ракова пухлина", якій не можна дозволити розростатися.
Однак реально у протоколі навіть не згадуються угруповання "ДНР" чи "ЛНР", відсутні формулювання на кшталт "території, контрольовані бойовиками". Відповідно, не уточнено, про які такі "деякі райони Донецької і Луганської областей" ідеться і які місцевості можуть претендувати на "особливий статус". У протоколі прописані лише три сторони-учасниці контактної групи: Україна, Росія і ОБСЄ. Так звані лідери так званих "ДНР" і "ЛНР" були на переговорах, підписали протокол, але на домовленостях навіть не вказані їхні "регалії".
І все ж лідери "ДНР" і "ЛНР" позиціонують себе, а не російську сторону, повноцінними учасниками мінських переговорів. В угрупованнях, які Україна визнала терористичними, кажуть, що і далі наполягають на незалежності зайнятих ними територій.
- Кожна сторона може трактувати поняття особливого статусу по-своєму, - заявив у коментарі "Інтерфаксу" один із так званих лідерів "ДНР" Андрій Пургін. - Ми це тлумачимо як збереження незалежності із загальним культурним, економічним простором з Україною.
Водночас так званий лідер "ЛНР" Ігор Плотницький повідомив, що на зустрічі у Мінську майбутній статус територій, контрольованих "ДНР" і "ЛНР", узагалі не обговорювали.
За його словами, учасники контактної групи 5 вересня говорили переважно про припинення вогню.
Питання
без відповідей
Директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський каже, що "мінський протокол" викликає більше запитань, ніж відповідей. На думку експерта, сторони переговорів у Мінську взагалі не вповноважені домовлятися щодо питань на кшталт особливого статусу тієї чи іншої території чи проведення дострокових виборів - це мало б сенс лише у разі, якби про мир домовлялися напряму президенти України і Росії.
- Я так розумію, єдиний сенс укладання цього "перемир\'я" - сторони потребували його, щоб взяти "передишку", переформатувати сили, забезпечити підкріплення, обмінятися полоненими, вивезти поранених, обмінятися тілами загиблих. Це ті умови перемир\'я, на які вповноважена ця контактна група. Не більше, - зазначає аналітик.
Микола Сунгуровський каже, що за нинішніх умов укладення тривалого миру (зокрема й за умови надання територіям, контрольованим бойовиками, "особливого статусу") - це фактичне заморожування конфлікту. А це, за словами військового експерта, зовсім не означає для України мир і стабільність.
Донецький блогер Денис Казанський вважає неприйнятними будь-які домовленості з контрольованими Росією бойовиками "ДНР" чи "ЛНР".
На його думку, зайняті ними населені пункти Донбасу - це окуповані території, і офіційному Києву варто було б визнати це де-юре - так, як це зробили з Кримом.
- Ця територія є окупованою. Вона не може мати ніякого особливого статусу у складі України, окрім як статусу окупованої, - наголошує блогер. - Там не діють українські закони, там немає української влади, там немає Конституції. Це територія, яку ми, за фактом, не контролюємо.
Водночас, за словами військового експерта Миколи Сунгуровського, ситуація з Донбасом суттєво відрізняється від тієї, що склалася у Криму. Він нагадує, що Росія прийняла Крим у свій склад - хай і без згоди на це України.
- Якщо Донбас отримує якийсь особливий статус у складі України, але при цьому не приєднується до Росії, це фактично означає конфлікт цієї території з Україною. Ці дві області фактично перетворюються на Палестину, - вважає експерт.
Микола Сунгуровський наголошує, що якщо Крим Росія анексувала з міркувань ідеологічних, а також тому, що там є військова база, то Донбас потрібен Кремлю виключно як зона нестабільності у складі України.
Луганський журналіст Андрій Діхтяренко вважає, що перемир\'я за тими пунктами, які підписали у Мінську, неможливе.
- Україна повинна жорстко показувати, що вона не буде відступати зі своєї території ні на п\'ядь, - упевнений журналіст.

 

 

Коментарі

Президент України Петро Порошенко:
- Україна не зробила жодних поступок в питанні своєї територіальної цілісності, в питанні свого державного устрою. Зараз іде війна за незалежність України, за існування нашої держави.
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров:
- Що стосується статусу Донецького і Луганського регіону, то в мінському протоколі прописана така можливість... Ми сподіваємося, що найближчим часом такі переговори (між українською владою і представниками ДНР і ЛНР. - Авт.) почнуться... Ми закликаємо до того, щоб положення цього протоколу дотримувалися.
Радник Президента
Юрій Луценко:
- Мінський протокол означає, що Україна є цілісною. Навіть тимчасово непідконтрольні нам райони "лугандона" (так званих "ЛНР" і "ДНР". - Авт.) все одно є частиною України. Кордон стає нашим, і ми повинні ізолювати цю спеціальну зону, взяти її під контроль, у тому числі інженерними спорудами, і запропонувати їм змагатися не тільки зброєю - рівнем життя.
 

 

Три сценарії
Щодо подальшого розвитку подій навколо зони конфлікту в зв\'язку з її особливим статусом бачиться три сценарії.
"Найоптимістичніший" сценарій відображає прагнення офіційного Києва вирішити конфлікт мирним шляхом, без подальшого збройного протистояння.
Він полягає у наданні на "особливих територіях" спеціальних повноважень місцевій владі в рамках децентралізації влади (судячи з тексту протоколу, в якості тимчасового заходу); "підкупі" місцевого населення "програмою економічного відродження Донбасу і відновлення життєдіяльності регіону"; а також взяття під контроль держкордону з Росією в цих районах, нехай і в форматі "зони безпеки" з моніторингом та верифікацією з боку ОБСЄ.
План цього сценарію, до якого прагне Київ, сам по собі непоганий, оскільки враховує настрої та сподівання тієї чималої частини місцевого населення, яка підтримала свого часу сепаратистів, і водночас зберігає "особливі території" в складі України, з можливістю подальшої їх повної інтеграції в "загальноукраїнський простір".
Головний недолік цього сценарію теж цілком очевидний: він дійсно відображає настрої основної частини населення Донбасу, але не керівництва "ДНР" і "ЛНР" і - головне - Москви. Оскільки в цьому випадку стає незрозумілим, заради чого Путін ініціював і всіляко роздмухував пожежу на Донбасі, витрачаючи на це чималі ресурси, несучи зовнішньополітичні та економічні втрати.
При цьому сценарії для Кремля стає неможливим виконання головного оперативно-тактичного завдання: взяття під свій контроль цих територій. З подальшим їх використанням для виконання двох стратегічних завдань: захоплення "промислових" областей Сходу (Дніпропетровськ - Харків - Запоріжжя) та взяття під контроль Півдня (Одеса - Херсон - Миколаїв) для забезпечення життєдіяльності Криму. Заради чого, власне, Путін й ініціював конфлікт.
А тому реальність цього сценарію, хоча він об\'єктивно є найбільш прийнятним, - під великим сумнівом.
"Оптимістичний" сценарій полягає у використанні перемир\'я для виконання двох важливих для Києва завдань, з подальшим продовженням бойових дій.
Перше завдання - політичне. Це, для початку, проведення виборів до парламенту на більш-менш сприятливому для української влади політичному тлі (цей фон може легко зірвати масова мобілізація, необхідна для ведення подальших бойових дій), з одночасною демонстрацією міжнародному співтовариству націленості Києва на мир, але з постійним зривом російсько-терористичними військами мирних домовленостей. Продовження бойових дій Києвом після довгої паузи в цьому випадку було б цілком зрозумілим: як можна говорити про мир, коли його дотримується лише українська сторона?
Друге завдання - скажімо так, "організаційно-мобілізаційне". Воно полягає у вирішенні головної проблеми українських військ: створенні необхідних резервів із проведенням нового етапу мобілізації. А також перегрупування військ, доукомплектування частин і підрозділів особовим складом, вирішенні проблем забезпечення військ озброєнням і військовою технікою.
Після виконання цих завдань Київ може провести активні наступальні дії, вибивши російські війська з території України і ліквідувавши місцеві терористичні угруповання.
"Песимістичний" сценарій полягає в повній втраті Києвом контролю над окупованими територіями, заморожуванні конфлікту та перехід районів Донецької і Луганської областей під контроль Росії ("придністровський сценарій").
Відмінність від Придністров\'я полягає в тому, що захоплені території Путіну самі по собі не потрібні - вони необхідні лише як плацдарм для подальшої агресії проти України. А отже "заморожування" конфлікту може бути дуже нетривалим, і не принесе бажаного миру навіть при згоді України поставити хрест на цих територіях.
За яким сценарієм розвиватимуться події - буде ясно в найближчі кілька тижнів.
 

 

 

"Місто" запитало у вінничан: "На яких умовах Донбас повинен залишитись у складі України?"
Вероніка, студентка:
- Я вважаю, що все повинно залишитись так, як було. Країна має продовжувати функціонувати так, як і раніше. Просто потрібен час, щоб розставити все на свої місця, а владі потрібні більш рішучі дії, аби все повернути.
Маргарита, студентка:
- Донбас повинен бути частиною України, залишатися в складі нашої держави із тим же статусом, що й до вторгнення. Ми - єдина країна і ми не повинні ділитися ні на які ДНР чи ЛНР. Я не хочу розглядати ніяких поділів.
Наталя, студентка:
- Я притримуюся такої думки: Україна єдина і ні за яких умов Донецьк і Луганськ не повинні існувати нарізно від неї. Ці всі народні республіки - це пусте, їх ніколи ніхто не визнає, окрім самих окупантів.
Максим, механік:
- Звісно, Донбас повинен залишитися в складі України, його не можна віддавати нікому, він повинен існувати в складі нашої країни і мати статус двох областей, а не окремих республік.
Любов, інспектор відділу кадрів:
- Ніякої федералізації і поділу не повинно бути, але, я думаю, що тепер мешканці Донбасу самі повинні вибиратися із тієї ситуацію, яку вони допустили. Проте я вірю, що Донбас все ж таки буде в складі України і надалі.
Олена, студентка:
- Дві області, які окуповані зараз, повинні залишитися в складі нашої країни. Статус областей не повинен мінятися, у нас єдина країна.
Іван, пенсіонер:
- Немає мови, не повинно бути ніяких змін, ніякої федералізації. Що заважає людям жити в складі України? Яким Донбас був, таким він і повинен залишатися, а всі, хто розділяє країну, повинен отримати по заслузі, Росія має вдосталь своєї території.
Дмитро, пенсіонер:
- Донбас повинен бути українським, я не думаю, що варто щось міняти. Донбас повинен бути на тих же правах, що й усі інші наші області.
Наталя, юрист:
- Донбас повинен залишитися в складі України на тих умовах, на яких він перебував раніше, до початку окупації. Це дві українські області, такими вони і повинні залишатися надалі.
Валентина, майстер виробничого навчання:
- Донбас повинен залишатися в Україні, але без всяких умов для федералізації. Так, як і всі регіони, він є українським. Може, йому варто надати трохи більше самостійності, але ніякого особливого статусу. Це такі ж дві області, як і всі інші в нашій країні.


Максим ЗОТОВ



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

769

У Гайсині 14 жовтня сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Skoda та вантажівки Scania. У результаті автопригоди загинув ...

574

Помер Почесний Гетьман Українського козацтва і один із засновників Руху Володимир Мулява. Про це повідомив на своїй сторінці у ...

353

Через те, що ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» надіслала побутовим споживачам Вінниці листи-попередження щодо заборгованності за спожиту ...

329

Вінничани продовжують допомагати військовим, які беруть участь в ООС. Цього разу волонтери доставлять на схід країни продукти ...

328

Приїзд до Вінниці міністра оборони Андрія Загороднюка у рамках "Діалогів з Україною" був більше схожий на соціальний зріз суспільних ...