Суд оголосив вирок у справі викрадення вінничанки і її доньки

Суд оголосив вирок у справі викрадення вінничанки і її доньки


14 лютого Вінницький міський суд виніс вирок трьом колишнім працівникам міліції, визнавши їх винними у викраденні жінки і її 16-річної доньки. Колишнього слідчого одного з райвідділів Вінниці, фігуранта кримінальної справи і головного підозрюваного в організації викрадення, судили за кількома статтями Кримінального кодексу України: за ч.2 ст.146 (викрадення), ч.1 ст.186 (грабіж), ч.3 ст.357 (викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів). Вирок суду - 4,6 року позбавлення волі. Ще двох колишніх міліціонерів суд визнав винними у вчинені злочину, передбаченого ч. ст. 146 КК. Їм присудили по два роки позбавлення волі умовно з випробувальним терміном.
У 2012-му, як тільки почалося розслідування щодо викрадення вінничанок, несподіваним і неприємним "сюпризом" стало те, що зробили це міліціонери. Тоді ж правоохоронці повідомили, що головна зацікавлена особа у цьому наразі перебуває… за гратами, в очікуванні суду. І це - колишній чоловік викраденої жінки. Його звинувачують у тому, що він домагався свої неповнолітньої падчерки.
Тривожний ранок 2012
Ця вражаюча історія, що сталася 26 червня 2012 року, набула неабиякого резонансу у Вінниці. Того ранку кілька вінничан стали свідками зухвалого викрадення людей по вулиці Артема: молоду жінку разом з її донькою двоє чоловіків заштовхали до машини і повезли геть. Очевидці тут же зателефонували у міліцію.
Про те, що відбувалося потім з ними - тими, кого силоміць невідомі закинули до авто, - Марина (імена потерпілих змінені) і її донька Настя досі згадують з острахом. Кажуть, і донині хвилюються, аби з ними нічого не сталося. Чи не найбільше Марина нервувала перед вироком її викрадачам.
- Того ранку я разом зі старшою дочкою відвела до дитсадка п\'ятирічну доньку Олю і ми поверталися додому, - розповідає Марина. - Раптом біля нас різко пригальмувала іномарка, з неї вибігли двоє чоловіків у масках. Один з них схопив Настю, другий накинувся на мене і за волосся потягнув до автомобіля. Я чула, як дочка кричала: "Боляче, ви мені руку зламали!" Нас кинули на підлогу машини без задніх сидінь. Мені заламали руки за спину, одягли наручники, Насті зав\'язали руки скотчем, на голови наділи поліетиленові пакети, було важко дихати. Я не розуміла, що відбувається. Машина рушила, і я запитала: що ми зробили і чому з нами так поводяться? "Значить, щось зробили, якщо вас взяли", - огризнувся чоловік і штовхнув мене ногою в живіт. Потім почав бити по руках, по голові, бив так сильно, що, здавалося, не витримаю. Настя кричала, щоб він припинив, тоді він переключився на неї.
Жінка згадує, що потім машина зупинилася у якомусь полі і їх вивели.
- У нас відібрали мобільні телефони, паспорти, решту документів, які були у сумочці, - продовжує Марина. - Я подумала, нас зараз пристрелять... Чоловіків було троє, один з них наказав зробити все, що він зараз мені скаже, а інакше вони зґвалтують дочку у мене на очах. Він наказав написати заяву до суду, що я не маю претензій до колишнього цивільного чоловіка. На той час у суді розглядалася кримінальна справа за обвинуваченням його у розбещенні Насті (доньки, яку викрали разом їх з мамою. - Авт.) і до вироку залишалося кілька днів. Виходу у мене не було, я написала заяву під диктовку одного з викрадачів. Веліли передати ці папери сестрі колишнього цивільного чоловіка. Ще попередили, що незабаром подзвонять, і я повинна буду під\'їхати разом з ними до родичів колишнього чоловіка за винагородою. Нібито він винен їм за "вибиті" у мене папери 10 тисяч доларів. Пригрозили: якщо піду в міліцію, нас "спіймають і кишки випустять". Потім напоїли нас горілкою і наказали йти не обертаючись.
Жінка з донькою ледве дісталися додому, вони змокли під дощем, були дуже налякані.
- Я віддала свою заяву сестрі колишнього чоловіка і сказала: "Бог йому суддя", - згадує Марина. - У лікарні, де Насті лікували зламану руку, я розповіла лікарям все, що з нами сталося, вони й викликали міліцію. Коли через кілька днів оперативники затримали наших викрадачів, я дуже зраділа. А потім дізналася, що всі троє - співробітники міліції… і дуже здивувалася. Як виявилося, один з них був звільнений з органів і позбавлений офіцерського звання, була порушена кримінальна справа за підозрою у вимаганні та отриманні хабара. Мені розповіли, що саме в слідчому ізоляторі співробітник міліції, на той час вже колишній, познайомився з моїм цивільним чоловіком. Швидше за все, тоді вони разом і придумали, як мій колишній може уникнути відповідальності. Коли ж колишньому міліціонеру змінили запобіжний захід на підписку про невиїзд, він розшукав нас із донькою.
Фатальне кохання
Історія кохання Марини уже з її колишнім починалася як гарна романтична історія. Але завершилося усе справжнім кошмаром.
- Якось я знайшла вдома його зошит, де він вів свої записи з 1995 року. Це одкровення педофіла. Із записів випливає, що першою жертвою сексуальних утіх стала його дочка від першого шлюбу. Зараз вона доросла дівчина і свідчити проти батька не стала, - продовжує Марина. - Я пред\'явила суду цей щоденник, але колишній чоловік заявив, що записував у нього... свої сни. Не розумію, як я з ним могла жити і народити від нього дитину. Хоча спочатку він був дуже турботливим, щодня носив мені на роботу обіди, ще всіх колег годував. У нас така романтика була, усі за мене раділи, мовляв, хорошого чоловіка нарешті знайшла. Коли дізналася, що він домагався моєї старшої дочки, не повірила. Коли вже був під слідством і я прийшла до нього на побачення, тільки тоді зрозуміла, як сильно помилялася в цій людині. Його родичі вмовляли мене і доньку пробачити, казали: "Подумаєш, ну потерся трохи об твою доньку. Що тут такого?" Але хіба можна таке пробачити? Він кидав її на диван, демонстрував свої геніталії, зривав з неї білизну. Сьогодні постраждала моя дочка, а завтра може постраждати ще чиясь дитина.
Щоб порушити кримінальну справу проти цивільного чоловіка, Марині довелося звертатися за допомогою до депутатів міської ради. Зараз чоловік, визнаний винним у розбещенні неповнолітньої, засуджений на п\'ять років позбавлення волі і відбуває покарання. Колегія суддів Апеляційного суду Вінницької області залишила в силі вирок Замостянського районного суду.
Викрадач сам здався міліції
Після подій 26 червня 2012-го, згодом, коли справу із викраденням почали слухати в суді, Марина дізналася від батька одного з її викрадачів, що син сам пішов у міліцію і здався, усвідомивши, що накоїв.
Обидва колишні міліціонери на суді свою вину визнали повністю, розкаялися і щиро просили пробачення у Марини і її доньки.
- Напередодні мені зателефонував мій колишній колега і попросив допомогти перевезти меблі від однієї скандальної жінки. Попередив, щоб я зняв номери з авто, бо вона дуже конфліктна, - розповідав на суді один з обвинувачених. - Я не знаю, чому не зупинився вчасно, коли зрозумів, що насправді відбувається, мабуть, злякався. Я скоїв злочин і не боюся покарання відповідно до закону, але у мене двоє дітей, яких більше нема кому годувати. Мені неприємно чути від колишнього товариша (мав на увазі підозрюваного в організації викрадення. - Авт.), який згадує у своїй промові про мужність. Але мужність не в тому, щоб стояти на своєму і заперечувати провину, вона у тому, щоб взяти на себе відповідальність за свої вчинки. Можна обдурювати інших, але недовго, постійно обдурювати всіх неможливо.
У ході судового слідства двом колишнім дільничним інспекторам міліції змінили запобіжний захід на підписку про невиїзд. Просив про зміну запобіжного заходу і їх колега - підозрюваний в організації викрадення, утім суд йому відмовив. Колишній слідчий своєї вини не визнав, казав, що його оговорюють, називав покази колишніх колег неправдивими, виступав з численними клопотаннями, у яких суд йому також відмовляв.
- Зібрані докази не відповідають дійсності, вони суперечливі і не перевірені. Крім того, не було встановлено замовників викрадення. Якщо двоє інших підсудних свідчать проти мене, їм пом\'якшать вину, але моєї вини це не доводить, - говорив на суді підозрюваний. - Вранці у день викрадення потерпілої я перебував зі своєю малолітньою донькою, того дня вона не відвідувала садочок, дружина була на чергуванні (вона працює слідчим райвідділу міліції. - Авт.), а тесть і теща перебували на відпочинку.
Його адвокат під час дебатів наполягала на неповноті досудового слідства, наголошувала на тому, що не були встановлені замовники злочину.
- Такі слідчі дії, як показання потерпілих, мають оцінюватися критично, оскільки вони досить суперечливі і змінювалися у судовому засіданні. Є багато моментів, які свідчать про їх недостовірність, наприклад, викрадення мобільних телефонів і документів. Спочатку потерпілі казали, що їх забрали в дорозі, коли вони їхали, потім - на вулиці Артема, - наводила приклади адвокат підсудного. - Загалом докази, зібрані у кримінальній справі, свідчать про непричетність мого підзахисного до злочину, який йому інкримінують. Не доведений і той факт, що травму доньці потерпілої заподіяв саме мій підзахисний. Сама потерпіла спочатку вказала на одного, а потім говорила, що взагалі не може визначити, ким була спричинена травма.
На думку ж прокурора, у ході судового і досудового слідства були застосовані усі необхідні заходи, допитані свідки.
- Те, що підсудний каже, що докази сфабриковані, так він має право на захист. Але його твердження суперечать доказам, зібраним у матеріалах, - зазначила прокурор. - Підсудний вчинив злочин, будучи обвинуваченим по іншій справі за ст. 368 (одержання хабара. - Авт.). Будучи звільненим з органів внутрішніх справ й перебуваючи на підписці про невиїзд, вчинив новий злочин.
Помсти не боїться
Після суду один з колишніх міліціонерів-викрадачів, розповів журналісту "Міста", що помсти з боку колишнього колеги не боїться і дуже жалкує про те, що трапилося.
- Я не боюся помсти, нехай лиш спробує хтось дітей моїх зачепити... Я не боявся реального терміну у в\'язниці, але сподівався на пом\'якшення терміну, - сказав він. - Мені не страшні були б ті три роки, на яких наполягав прокурор, тому що відчуваю себе винним, головне, щоб я знав, що за моїми дітьми хтось подивиться у цей час, що будуть одягнені й доглянуті. Нашому старшому сину п\'ять років, меншому - рік. Стосовно міри покарання тому, хто усе це організував, то скажу наступне: є одна така методика, за якою відомий лікар-психіатр повністю вилікував своє відділення злочинців, вивчаючи їх історії хвороби і застосовуючи гавайську методику. Лікування полягало у чотирьох поняттях: "Я вибачаюся", "Я прошу вибачення", "Я дякую тобі", "Я люблю тебе".
І це треба говорити усім навколо, адже ми самі вибудовуємо навколо себе енергетику. Раніше я дуже сердився на нього за те, що він втягнув мене у цю історію. Та зараз я нікого не звинувачую, знаю, що у мене своє життя і я намагатимуся жити правильно, бо бачу, що це діє. А у нього своє життя, і якщо він усвідомить це і покається, все буде добре. Я півроку провів у СІЗО, не думав, що мене випустять, відчував безвихідь. Перечитав багато літератури і зрозумів, що головне - правильно мислити.


Марина ВОРОПАЄВА



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

575

Частина мешканців села Довжок Погребищенського району звинувачують місцевого фермера у невиплаті коштів і недобросовісному ставленню...

486

9 жовтня АТ “Вінницяобленерго” припинено енергоживлення об’єктів водопостачання  Вінниці за наявні борги попередніх періодів. Про це...

401

10 жовтня о 12-й годині на Європейській площі Вінниці відбудеться еко-подія з висадки платанів та закладення “капсули часу” з ...

396

9 жовтня енергетики припинили подачу електроенергії на водопровідно-насосні станції Вінниці, які подають воду на місто. Як повідомляє ...

383

 Але енергетики досі погрожують відключенням На сесії Вінницької міськради 4 жовтня депутати проголосували за зміни до бюджету, які ...