"Якщо вас кінь несе галопом, головне -триматися і в жодному разі не намагатися зістрибнути"

Звичайна вінницька родина, яка мешкає у мікрорайоні Корея, на своєму подвір\'ї тримає справжній міні-зоопарк. Кого у них тільки немає: альпака, поні, собачки, коти різних порід, голуби, свині і майже десяток коней. Хазяйка цього незвичного господарства Наталя Чорна зізнається, що без такої "компанії" тепер не уявляє свого життя. А починалося це захоплення з того, що родина купила одного поні - для дітей.
- З дитинства дуже люблю тварин. Через це увесь час з батьками були проблеми, адже я постійно приносила додому якихось тваринок з вулиці. Мені не дозволяли, казали: вийдеш заміж, будеш мати, що захочеш, - розповідає Наталя. - Так і вийшло. Дуже хотіла коней, але боялась завести. Мене лякали, що це велика відповідальність, важкий фізичний труд... А коли діти були маленькі, хотілося їм поні. Ми якось купили одного поні, потім другого... Згодом купили вже й великих коней. Виявилося, не все так страшно, головне розпланувати свій час і підтримувати господарство в чистоті і порядку. Кіньми займаємося вже більше десяти років. Перший кінь, якого ми купили, - Малиш.
- Де купували коней?
- Наші коні привезені з усієї України. Купували і у Скадовську, і в Ужгороді, є з Києва, з Тернополя. Якщо взяти у географічних межах, то навколо Вінниці ми скупили найкращих і тих, які нам припали до душі. Тепер вже навіть подумуємо продати якогось коня, а натомість купити якусь іншу тваринку, таку якої в нас ще немає. Деякі тварини прийшли до нас з іменами, а інших ми називали самі. Навіть волонтерам даємо завдання придумати імена коням, а потім вибираємо найкраще і те, яке підходить тварині по характеру. У нас вже є Мабат, Дірол, Цезар, Хорол, Азіс, Бєлка, Малиш.
- Волонтерами берете усіх бажаючих?
- Так, прийти і спілкуватися з кіньми можуть усі бажаючі, але лише з 10 років. Менші дітки просто не справляться з кіньми, а старші спокійно дають раду цим граційним тваринам. Наша сім\'я займається сама усім господарством. Ми не наймаємо спеціально для цього робітників, але до нас приходять діти-волонтери, які допомагають доглядати за тваринами.
За кожним волонтером закріплений кінь, дитина його доглядає - і за це безкоштовно катається верхи. Їздять, звісно ж, не у місті, а в лісі, який недалеко від нас. Волонтери майже увесь свій вільний час проводять у нас. Влітку ми навіть створили такий собі денний табір. Діти приходили і цілий день проводили з кіньми, мили їх, розчісували, вигонили пасти. Батьки - спокійні, що діти під наглядом, а діти - в захваті.
- Чи є якісь особливості догляду за кіньми взимку?
- На зиму вони більше заростають шерстю, а на літо линяють, у них коротка шерсть - їх тоді можна купати. Взимку ж їх не покупаєш, лише суха чистка, тому більше уваги потрібно приділяти шерсті. А так майже нічого не змінюється: потрібно, щоб коні були доглянуті і нагодовані.
- Чим задобрюватимете своїх улюбленців у рік Коня?
- Улюбленими ласощами цих красивих, граційних тварин завжди були овес, ячмінь, морква, яблука, цукор-рафінад, бублики. А із сіна вони найбільше люблять люцерну. Ми дозволяємо відвідувачам годувати конячок принесеними смаколиками.
- Коні часто скидають із себе вершників?
- Без цього не обходиться, адже верхова їзда - один із екстремальних видів спорту. Але 90% падінь із коня стається через саму людину. У нас серйозних падінь, тим більше травм не було. Наші коні мають адекватний характер, вони розумні, слухняні, тож на них я спокійна. Крім того, коні завжди виїжджають лише з інструктором, тому до його вказівок слід дослухатися.
- А що робити людині, яку кінь поніс галопом?
- Головне - триматися і в жодному разі не намагатися зістрибнути. Рано чи пізно кінь зупиниться. У нас є лідер, якому підкоряються усі коні, він веде табун. На лідеру їде інструктор, а коні вже, як "вівці" ідуть за ним. І випадки, що кінь несе галопом, у нас трапляються досить рідко.
- Пані Натале, Ваша родина також практикує іпотерапію. Кому вона рекомендована?
- Для іпотерапії є багато показників: це і ДЦП, різні хвороби відставання в розвитку, аутизм, сколіоз, косоокість, затримка мови, навіть реабілітації після важких травм в аваріях. Спілкуватися з кіньми також корисно людям, які пережили інсульт, і навіть тим, хто має поганий зір. Найбільше на заняття з кіньми, або іпотерапію, звісно, приходять дітки з особливими потребами. Для цих занять ми спеціально підбирали коней і навчалися. Спочатку займалися самоосвітою, практикували, а потім закінчили спеціальні курси у Севастопольському інституті культури, тепер уся родина має дипломи. Щорічно їздимо на семінари підвищення кваліфікації і обміну досвідом. Коли ми вже навчалися, то зрозуміли, що робимо все правильно.
Потрібно розуміти, що саме кінь дає і що потрібно дитині. Кінь - гаряча тварина, у неї температура тіла вища на кілька градусів, ніж температура у людини. Тож поки дитина сидить на коні, її тіло розігрівається. До того ж, у коня одночасно працює 90 м\'язів із 160-ти, виходить що жоден із видів спорту не задіює стільки м\'язів, як кінний.
- Іпотерапія - це дороге задоволення?
- Ми беремо 50 гривень за одне заняття. Кількість занять для кожного індивідуальна. Ціна невисока, якщо взяти до уваги, скільки коштів іде на утримання коня, а це в середньому 1000 доларів на рік.
- Важко працювати з дітками, які приходять на таку терапію?
- Морально трішки важко, адже маєш на цьому уроці, який триває усього лише 30 хвилин, викластися наповну. Дитині потрібно приділити багато уваги, щоб вона була зацікавлена у цьому занятті. Але коли ми бачимо позитивні результати, то вони компенсують усю ту важкість моральної і фізичної праці.
- Зі скількох років можна займатися верховою їздою?
- Їздити до нас приходять батьки з дітьми навіть півторарічного віку, і іпотерапію ми торік практикували з півторарічними дітками. А от професійні заняття варто розпочинати із шести років. Хоча є діти, яким по чотири роки, і вони разом із батьками вже два роки їздять на великих конях.
- Які поради дасте людям, які бояться коней, але хочуть спробувати себе у ролі вершника?
- Потрібно спілкуватися з кіньми, вони - дуже розумні тварини, їх не варто боятися. До нас же можна приходити на екскурсію, подивитися на тварин коштує 10 гривень. Можна приносити коням яблука, моркву, цукор чи навіть підсушений хліб. Спілкування з тваринами це теж така собі енімалтерапія, релакс.
- 2014 рік - рік Коня, а у вас він не один. Як гадаєте, це примножить вам успіхи?
- Я взагалі люблю коней, незалежно від того, який то рік. Знаю, що успіх залежить від людини, від її праці, зусиль. Мені хочеться вірити, що цей рік тільки додасть нам нових перемог, а можливо, і поповнень у господарстві.


Інна МАРТОНІКОВА



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

1010

Дорожньо-транспортна пригода за участі велосипедиста та автомобіля « Fiat Scudo» сталась 5 листопада у Бершаді. У результаті аварії ...

455

Увечері п’ятого листопада камери ситуаційного центру відеоспостереження Ситуаційного центру зафіксували ДТП із потерпілими на ...

374

Вагому суму в 454,8 мільйонів гривень перерахували платники податків області на модернізацію та реформування української армії впродовж ...

365

Вінницький відділ поліції ГУНП у Вінницькій області встановлює особу невідомого чоловіка, тіло якого знайшли на платформі ...

364

Кандидат технічних наук, доцент кафедри електроніки та наносистем Вінницького національного технічного університету Олена Жагловська...