"Якщо людина бажає бути здоровою і вірить - то вона справиться з усім"

"Якщо людина бажає бути здоровою і вірить - то вона справиться з усім"

Цьогоріч Вінницькому обласному центру профілактики і боротьби зі СНІДом виповнилось
10 років. Уже більш як півтора року в його лабораторії працює апарат нового типу, який окрім ВІЛ-інфекції здійснює обстеження і ще 25-ти інших інфекцій - і він єдиний в України. Також на базі вінницького Центру створено перший у державі Міжрегіональний тренінговий центр з питань ВІЛ/СНІДу, де навчають лікарів з усієї України.
Керівник Центру Ігор Матковський відзначає, що за останні два десятиліття ставлення до ВІЛ-позитивних у суспільстві змінилося на краще. Щоправда, Ігор Анатолійович пацієнтів свого центру називає просто "позитивними", без тієї приставки. Та й підкреслює, що так говорити - це елементарна толерантність.
Детальніше про сьогодення Вінницького обласного центру профілактики і боротьби зі СНІДом - у розмові "Міста" з його керівником.
- Ігоре Анатолійовичу, чому саме цю медичну специфіку обрали і як стали керівником Центру профілактики та боротьби зі СНІДом?
- Ще у студентські роки почав підробляти в інфекційному відділенні міської лікарні №4 медбратом. У мене лікування інфекційних хвороб викликало цікавість тому, що дуже важливу роль мають знання лікаря - якщо ними правильно і миттєво скористатись, то людині швидко допомагаєш і бачиш результат. На відміну від хронічних захворювань. До того ж, коли пацієнт видужує, отримуєш професійне задоволення, а це для лікаря вкрай потрібно.
Як лікар-інфекціоніст я починав працювати у поліклініці у кабінеті інфекційних захворювань і в кабінеті з питань ВІЛ/СНІДу. Усе почалось у 1997 році. Приблизно з того часу почали виявлятися перші хворі на ВІЛ/СНІД, якими ніхто не мав палкого бажання займатись. Бо переважно такі люди вживали наркотики і вели асоціальний спосіб життя. Другим боком медалі було те, що лікарям не вистачало знань, досвіду лікування, був психологічний бар\'єр між позитивними людьми й не інфікованими.
Сам Центр профілактики та боротьби зі СНІДом почав створюватись з листопада 2002 року. Олександр Приходський, тодішній перший головний лікар Центру, і я почали розбудову. Підготовка тривала півроку, офіційно стрічка перерізалась 13 червня 2003 року. А працювати ми почали з першого липня. Я працював заступником головного лікаря, а з вересня 2006 року став керувати Центром.
До 2002 року усі позитивні пацієнти звертались до інфекціоністів, але специфічного лікування АРВ-препаратами на той час не було. У перші роки роботи Центру функціонувала поліклініка, лабораторія і організаційно-методичний відділ. Зараз при Центрі працює стаціонарне відділення, сучасні лабораторія, лікарі-спеціалісти, які лікують усі супутні захворювання. Ще наприкінці серпня 2007 року у Центрі запрацювало стаціонарне відділення для дорослих і дітей на 20 ліжок, на базі якого є дитячий блок і палати хоспісної і паліативної допомоги.
- Які найпоширеніші стереотипи доводиться розвінчувати медпрацівникам і людям, які живуть з ВІЛ/СНІДом?
- Найголовніша стигма (негативна асоціація у людини з чимось ганебним. - Авт.) - це неспокійне сприйняття проблеми і медиками, й іншими людьми. Але за 18 років, які я займаюсь ВІЛ/СНІДом, до позитивних людей почали ставитись більш толерантно. Думаю, це завдяки пресі й інформованості про захворювання. Бо якщо ти не знаєш шляхів передачі вірусу і безпеки життя із позитивною людиною, то боїшся навіть того, чого насправді не може бути. Досі пацієнти бояться повідомити про свій статус близьким людям, батькам, статевому партнеру. Ми намагаємось, щоб і ці люди знали про захворювання, бо вони теж можуть мати позитивний статус. Найголовніше, щоб якомога раніше виявили інфекції, тому що кращим буде результат лікування. Люди досі думають, що прийом препаратів незручний. Так, коли ми починали лікування АРВ-препаратами інфікованих, то справді, люди приймали по 15 пігулок на день, а зараз - це може бути одна. Тим паче, що з року у рік з\'являються ліки нового покоління, які мають усе менше і менше побічних дій.
- Нагадайте, які шляхи поширення ВІЛ-інфекції найбільш розповсюджені зараз?
- Статевий - під час незахищеного сексу. Під час вживання наркотиків і від матері до дитини. Теоретично інфікуватись можна будь-де, але для цього має бути значне поранення слизових оболонок, при цьому 0,1 мл крові інфікованого має потрапити в кров іншої людини. Чесно кажучи, інфікування - це більше питання асептики і антисептики та інших інфекцій.
- Знаю, що ВІЛ-позитивні мами можуть народжувати здорових дітей.
- Це за умови, що мама приймає АРВ-препарати і дитина теж під наглядом. Остаточно можемо сказати, чи є у малюка статус чи ні, у півтора-два роки. Якщо у місяць і 3-4 місяці спеціальні аналізи для раннього визначення вірусу негативні, то ми "забуваємо" про цих дітей.
- А як щодо народження дітей від ВІЛ-позитивних?
- Навіть у ВІЛ-позитивного і ВІЛ-негативного партнерів можуть народитись здорові діти. Проблеми стосуються лише ВІЛ/СНІДу, але ніяк не репродуктивного здоров\'я. Головне, щоб не інфікувався негативний партнер, виконувались наші рекомендації.
- Як живе позитивна людина? Чим відрізняється її день від звичайного дня інших людей?
- Фактично нічим, просто більш ретельно слідкує за своїм здоров\'ям: раціонально і повноцінно харчується, дотримується режиму відпочинку і праці, не вживає шкідливі речовини (не курить, не вживає алкоголь і наркотики). Дотримується правил здорової поведінки. Приймає таблетку у певний час доби. Ну й, звичайно, психологічно консультується, щоб ми відчували, що саме потрібно людині й у який момент. Якщо людина бажає бути здоровою, вірить, що подолає проблему, і для цього приділяє час і зусилля, то вона справиться з усім. Повірте, результат одразу наяву.
- Яку юридичну відповідальність несе позитивна людина, якщо не повідомила свого статевого партнера про свій статус?
- Якщо говорити про юридичну бік і "обов\'язки" позитивних людей, то інфіковані не можуть бути донорами крові і органів. Як тільки людина дізналась про свою проблему, вона одразу підписує розписку про те, що вона інформована і ознайомлена зі статтями Кримінального кодексу. Розписку зберігають у нашому Центрі. Якщо це дитина, то розписуються батьки, а якщо психічно хвора - опікуни. Підліток 14-18 років може обстежитись без згоди батьків, але коли ми отримуємо її позитивний лабораторний результат, зобов\'язані повідомити її батьків. А позитивна особа зобов\'язана повідомити статевого партнера про свій статус. Бо коли інфікована людина заразила іншу вірусом імунодефіциту, то це карається позбавленням волі.
- Яку відповідальність несе медпрацівник, якщо розголосив стороннім про результати обстеження?
- Так само можуть каратись і ті, хто розголошує інформацію про позитивного, його статус: від штрафу - до позбавлення волі на строк до трьох років. При цьому медичного працівника можуть позбавити права обіймати певні посади і працювати у лікувальних установах до трьох років.
- Буває, що людина відмовляється лікуватись, приймати АРВ-терапію?
- Не так давно померла від онкологічного ВІЛ-асоціативного захворювання 30-літня жінка, яка не приймала препарати. На обліку є ще одна позитивна жінка, стосовно якої прокуратура порушила кримінальну справу і яку впродовж двох років не закривають. Ця жінка була дружиною споживача наркотиків. Стан першої її дитини вкрай важкий, у дитини - СНІД, а чи має вірус друга дитина, ми так і не знаємо. На думку жінки, у неї немає вірусу, Бог усе вилікує. Як на мене, вихід з такої ситуації - позбавлення материнських прав. За себе вона рішення може приймати, але за дітей… - вибачте.
- Є гіпотези, що вірусу імунодефіциту, як такого, не має. І це просто вигадки фармацевтичних компаній, які хочуть заробити…
- Є незначний відсоток людей, які не вірять, що у них є ВІЛ-інфекція. Деякі навіть доводять нам, що у них вірусу немає, бо їх діти здорові. Але це суб\'єктивне судження.
- Поки ми спілкуємося, помітила, що у телефонному режимі ваші лікарі консультують хворих.
- Бувають різні випадки, які треба вирішити терміново, а у людей - паніка. Тому ми й радимо одразу телефонувати до нас. Відверто кажучи, навіть після завершення робочого часу медпрацівник залишається медпрацівником. Дзвінки можуть бути і в нічний час, хоча тепер таких менше, і у вихідні. Зараз, я б сказав, більше дзвінків від чергових лікарів, які консультуються, коли виникають нестандартні ситуації. Навіть "гострий живіт" може бути пов\'язаний з проблемами ВІЛ/СНІДу. Позитивні люди ще й до всього панічно бояться викликати "швидку" чи звертатися за невідкладною допомогою. Усе через те, що людям раніше відмовляли, навіть непрямо. Але у стаціонарі й у вихідні працюють лікарі, тому вони можуть консультувати райони.
- Які запобіжні заходи можна застосувати після незахищеного статевого акту? Наприклад, якщо є ймовірність того, що хтось з партнерів інфікований? Або ж у разі, коли багато крові однієї людини потрапило до відкритої рани іншої?
- Слід звертатись до нас. Але у стислий термін - протягом 48-72 годин після надзвичайної ситуації. Застосовуються звичайні АРВ-препарати, які у Центрі видають безплатно. Але чим швидше - тим результативніше. Головне - людина має поговорити із професіоналом і психологом. А згодом, через три місяці і рік пройти повторні обстеження. Протягом цього терміну виробляються антитіла до вірусу - і тоді точно видно, чи він є, чи відсутній.
- У Вінниці нині розвішані білборди із соціальною рекламою відомих в Україні ВІЛ-позитивних людей "Я маю силу - силу жити." Чи є явний результат від цього?
- Моя суб\'єктивна думка: це все одно, що займатись привселюдно коханням. На цю тему можна довго дискутувати. Вважаю, що реклама має бути відповідно тому, якого результату ми хочемо досягти, відповідати потребам сьогодення. Мені подобаються відеоролики на одному із телеканалів, але вони не завжди високоякісні. Кожен має відповідати за своє здоров\'я і поведінку і, як мінімум, знати про свій позитивний чи негативний статус.
- Який, на Вашу думку, має резонанс виселення ВІЛ-позитивних людей з клініки "Лавра" до нового не зовсім підготовленого приміщення, що у Києві?
- Я утримаюсь від коментарів. Можу сказати одне, що сьогодні в Україні вісім стаціонарних відділень при центрах, а таких центрів в Україні - 34. Держава та іноземні донори, які надають українцям кошти на пожиттєве лікування ВІЛ-позитивних людей, прекрасно володіють ситуацією.
- Із 2012 року на базі Центру відкрито перший в Україні Міжрегіональний тренінговий центр з питань ВІЛ/СНІДу. Чому саме на базі нашого Центру?
- Перш за усе, це воля обласного департаменту охорони здоров\'я і курортів, який зрозумів, що Центр на належному рівні може бути першим у державі. Разом із Вінницьким національним медичним університетом й Українським центром СНІДу почали проводитись спеціальні тренінги для лікарів. Тренерами є працівники цих установ. А навчаються лікарі-інфекціоністи, фтизіатри і дерматовенерологи з усієї України. Але ми уже готові запрошувати й іноземних фахівців. На сьогодні післядипломне навчання пройшли понад 200 осіб, з 22-ох регіонів України.
- Уважається, що швидкі тести на ВІЛ неправильно показують результат і найправильніше приїхати і здати кров тут, на місці. Це так?
- Так, але відсоток неправильних результатів досить малий. Ми теж не швидко надаємо свій "вердикт", бо найголовніше - не помилитись, адже можемо спричинити душевну травму. Тому іноді просимо повторно здати кров, щоб узнати точний результат. Хибну реакцію може спровокувати й стан людини: такий як вагітність, хронічні інфекційні захворювання тощо.
- Щоосені в Україні виникали затримки із надходженням АРВ-препаратів до обласних Центрів СНІДу. З чим це пов\'язано і яка ситуація сьогодні?
- Сьогодні майже 90% АРВ-препаратів ми отримуємо завдяки централізованим закупкам Міністерства охорони здоров\'я. Раніше були затримки на півроку. Щоб дуже це шокувало наших пацієнтів - то ні. Але це не є бажаним, бо справді найдієвіша схема для ВІЛ-позитивного - перша. Нині затримок немає, бо тендерні процедури розпочались навесні, а в попередні роки - після серпня. В аптеках ці ліки не продаються і вони не дешеві. Найпоширеніша схема прийому препаратів для однієї людини коштуватиме $600-700 на рік.
- Чи вірите у те, що винайдуть ліки, які вилікують від вірусу імунодефіциту?
- ВІЛ- це не вирок, а просто трохи інший спосіб життя. Фактично 80% позитивних людей, яким призначена АРВ-терапія, дотримуються усіх рекомендації свого лікаря. І вірю - рано чи пізно буде винайдено радикальний засіб лікування ВІЛ-інфекції.


Алла ШТЕЛЬМАХ



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

565

    Батьківщина «Щедрика» - Тульчин – цієї суботи чекає у гості всю Україну. 16 листопада пройде перший фестиваль мистецтв «Від Щедрика ...

485

Уже не перший рік мешканці будинку по вул.Ширшова, 3 у Вінниці скаржаться на одну із сусідок. Наразі двокімнатна квартира на другому ...

444

Вінницьку школу №10 утеплять, тут також замінять вікна і двері на енергозберігаючі. Про це повідомив на своїй сторінці у Фейсбук міський ...

426

12 листопада на вулиці Костянтина Василенка патрульні поліцейські затримали хлопця, в якого виявили наркотичні речовини. Правопорушник ...

411

Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької облради, громадська організація «Асоціація бібліотек Вінниччини» та Український...