Чотири місяці зі щасливими сінгапурцями

Для вінничанки Світлани Єрофєєвої поїздка у Сінгапур стала доленосною. Екзотична країна подарувала їй неймовірні емоції, враження і... нареченого. За кілька місяців Світлана знову вирушить до Південно-Східної Азії, де на неї, свою майбутню дружину-українку, терпляче чекає Сінбад.
Світлана поділилася з "Містом" своїми враженнями від перебування у Сінгапурі та історією знайомства з майбутнім чоловіком.
- Чому саме Сінгапур?
- Із Сінбадом ми познайомилися у соцмережі. Поїхати у Сінгапур вирішила тому, що саме там є найбільша у світі аеродинамічна труба. Я - парашутистка, тож політати там було величезною мрією. Бойфренд надіслав квитки, відкрив візу - і я полетіла. Це була моя перша подорож за кордон авіалініями, політ тривав 12 годин. Сінбад Даршан - корінний сінгапурець, батьки родом з Малайзії. У сім\'ї він наймолодший із трьох дітей. Про те, що я вже наречена, дізналась від його друзів. Пропозиції як такої мені не робили, все було очевидно - якщо люди кохають одне одного, вони повинні одружитись. Сінбад - не романтик, все життя працює в торгівлі, дикий реаліст. Перебувала в Сінгапурі я двічі по два місяці: вересень-жовтень минулого року і березень-квітень цього року. Моя родина вже звикла, що мене нема вдома, тому поставилась до всього спокійно.
Весілля ще не планували, бо насправді все не так просто. Необхідний дозвіл сінгапурської влади на шлюб з сінгапурцем. Я повинна добре володіти англійською, щоб пояснити державному реєстратору, що справді кохаю свого хлопця. Ця країна бореться з фіктивними шлюбами, тож нам треба пройти ще й передшлюбну співбесіду. Країна зацікавлена в притоці розумних іноземців, а не усіх підряд, тому такий відбір. У Сінгапурі я хочу працювати у сфері туризму чи в авіалініях, можливо - перекладачем. Але як там буде, покаже час. Якщо нам все ж дозволять одружитись, весілля будемо робити в Україні, вдома, в етнічному стилі.
- Яке було перше враження від країни?
- Очікувала на кам\'яні джунглі, хай-тек мегаполіс, а натомість побачила чисте, зелене, просторе сонячне місто. Не вірила сама собі, що я, простенька дівчинка з Гнівані, приїхала у місто-країну, де живе купа російських та американських мільйонерів. Переважна більшість мешканців Сінгапуру - віруючі люди, церков різних конфесій та релігій дуже багато. Я була у головному храмі буддистів, у католицькій церкві. Буддисти створили дуже великий храм з дороговартісних матеріалів, костел же такий, як і у нас.
- Що найбільше здивувало?
- Вразила толерантність. Місто мультинаціональне, усі уживаються добре, але все ж китайці недолюблюють індусів - про це дізналась із розмови з китайцями. Вразили штрафи: там штрафують навіть за те, що ти годуєш в парку голубів. Вразила кількість магазинів, їдалень і громадських туалетів. Таке враження, що сінгапурці тільки й шопінгують та їдять.
Вразила кількість хмарочосів. Я запитувала у Сінбада: як такі маленькі на зріст люди, як ви, збудували такі величезні будівлі? Він відповідав: "Не ми, це ви, європейці, побудували ці будівлі для себе ж...". Бо так і є, Сінгапур розкуплений по шматочках між російськими, європейськими багатіями, які роблять там бізнес. У величезних готелях, шопінг-молах живуть і скуповуються не сінгапурці, а ми. Вразив президент, який повішав трьох своїх друзів, бо того вимагали закони країни.
- Чим сінгапурці від наших людей відрізняються?
- Вони - щасливі, не хвилюються так багато і про все, як ми. В той час, коли українка переживає за свою сім\'ю, за те, як її прогодувати, сінгапурка просто слухає музику в метро, ходить на роботу, а їжу купує у найближчому фуд-корі за чотири долари. Народ привітний, чоловіки обожнюють європейських жінок за форми та блакитні очі. У них нема блакитних очей генетично. На жаль, там дуже багато самотніх - все через хай-тек. Якось ми зайшли до кімнати відпочинку на роботі у бойфренда, я помітила його колег-японців, вони сиділи поряд і просто грали в комп\'ютерну гру на ай-поді. Причина самотності для них - проста лінь, їм легше спілкуватись з ґаджетами.
Сінбад живе у будинку, де багато пенсіонерів та багатодітних, усі привітні, але близько не спілкуються. Мені запам\'яталась квартира його сусідів. Біля вхідних дверей у них маленький вівтар, горить аромоолія, стоять квіти та зображення якоїсь богині. Я часто милувалась тим вівтариком.
Загалом людям нема необхідності думати про своє життя, бо за це вже подбала їх держава.
- Разом з тим там є ряд заборон?
- Говорити та писати про політику - зась, влада все робить правильно, якщо тобі щось не подобається - їдь в іншу країну. А тут живи і мовчи, насолоджуйся. В Сінгапурі цензура: про політику і про секс ніхто не пише.
- Що цікавого бачила, де побувала?
- Як не дивно, але в омріяну трубу я так і не потрапила, хоча поряд була кілька разів. У Сінгапурі є на що подивитись. Країна усіляко приваблює туристів, щоб вони розкручували їхню економіку, адже у маленькій країні нема жодних природних ресурсів, але є розумна влада. Навіть воду вони купували в Малайзії, але тепер навчились дистилювати морську, у кожному сінгапурському крані є м\'яка питна вода. Я відвідала парк розваг Юніверсал, найбільший у світі океанаріум та вотер-парк, де можна поплавати з безліччю риб. Усі розваги у них зосереджені на острові Сентоза, де найбільше туристів. Там пляжі, клуби, екстрим. Звичайно ж, гуляла поряд з Маріною Бей (траса "Формули-1", прокладена на вулицях Сінгапуру. - Авт.). Була на найбільшому колесі огляду Сінгапуріан Флаєр заввишки 168 м. У зоопарку та пташиному парку, де живуть панди, пінгвіни, дикі тварини та безліч мавпочок. У зоопарках тварини живуть не в клітках, просто ходять за парканом. До речі, у Сінгапурі ящірки - як у нас коти, їх скрізь дуже багато, і вони ловлять домашніх шкідників - мурах. Ящірок у цій країні дуже люблять.
Бувала ще в етнічних районах Літл Індія та Чайна Таун, де мешкають індуси та китайці. Дуже гарна Но Пар Вілла - величезний парк з понад тисячею скульптур, - які показують особливості китайської релігії. Там є тунель з експозиціями про те, як карають грішників у пеклі. Видовище неприємне, але діти з дитинства знають, що буде з ними, якщо вони грішитимуть.
- Чим займається населення, у яких сферах працює, який рівень достатку?
- Зарплати у сінгапурців дуже різні: від двох тисяч сінгапурських доларів (1 SGD = 0.8 USD). За дві тисячі можна прожити, маючи власне житло. Оскільки в країні є потужний порт, більшість населення зайняте в торгівлі. Працюють у сферах інформаційних та комп\'ютерних технологій, багато інженерів, будівельників, бо країна розбудовується. Ну, і звичайні для нас професії. Люди живуть добре, країна піклується про майбутнє корінних громадян. Для прикладу: мій майбутній чоловік працює офіційно, сплачує податки, але цей податок країна ставить йому на особистий рахунок і додає ще певний процент. Ці гроші можна зняти і використати на купівлю чогось цінного - житла чи автомобіля, вони там однаково дорогі. Житло ділиться на дві частини - для сінгапурців та для приїжджих. У державному будинку можна придбати двокімнатну квартиру за $150-170 тис., іноземцю ж доведеться заплатити у кілька разів дорожче. Автомобіль теж обходиться у $100 тис., дорога ліцензія на право водіння та дорогі дороги.
- Як щодо освіти і медицини?
- Дітки ходять у школу, як у нас, з семи років. Освітня система поділена на три рівні: початкова, середня і вища школа, після якої можна вступати в коледж або університет. Кожен юнак повинен три роки відслужити у збройних силах. У кожної школи своя форма, усі зобов\'язані її носити. Шкільний день починається з гімну та молитви. Є багато гуртків для хлопчиків та дівчаток. Усі спортзали, гуртки, що входять у систему освіти, безкоштовні.
З медициною довелося зіткнутись особисто. Під час подорожі у мене була хвороба вух. Хлопець завів мене в лікарню, заплатив $95 за страховку. У лікарні все автоматизовано. Спершу оглядає лікар загальної медицини усіма приладами. Згодом з невеликою чергою я пішла до свого лора, яка оглядала мене хвилин п\'ять, запхнула у вухо щось схоже на термометр, і у неї на моніторі одразу висвітилась причина хвороби і необхідні ліки. Через 15 хв. в іншому кабінеті я їх забрала - вартість увійшла в суму страховки. Аптек у Сінгапурі нема, ніяких антибіотиків та ліків ніде не можна купити, тільки в лікарні за рецептом. Так країна бореться з наркоманією. До речі, ввезення наркотиків карається смертною карою.
- Які особливості національної кухні, довелося спробувати щось незвичне? Як, до речі, нашу кухню твій коханий сприймає?
- Найбільше дивувалася, чому сінгапурці постійно їдять і не товстішають. Їдять вони скрізь і завжди: самі, з друзями, на ділових зустрічах, побаченнях, вдома, на вулиці. Постійно говорять про їжу, ретельно планують свій раціон. Жінки не готують вдома, для них це як хобі. Жінка, яка вміє готувати, прирівнюється до майстра якогось мистецтва. Їжа там різноманітна, представлені кухні усіх народів, які там живуть. Я дуже полюбила тайську кухню, за їхній том ям (перчений суп з морепродуктів, грибів та молока) - за ним я інколи сумую більше, ніж за бойфрендом. Їдять у Сінгапурі переважно рис, курку, баранину, овочі, їжа перчена, малосолена, рис взагалі не солять. Свинину мій хлопець не їв жодного разу в своєму житті, бо його матір - мусульманка. Та він не проти спробувати. З незвичного їла огірок у карамелі, морозиво з хлібом. Хліб у них вважається окремою стравою, зберігається в холодильнику. Популярна вегетаріанська кухня, адже багатьом індусам віра не дозволяє їсти м\'ясне.
Наші страви коханий не пробував, не давав мені нічого готувати, не міг повірити, що така молода і куховарить. Алкоголь - дуже дорогий, пляшка горілки в середньому 40 сінгапурських доларів, у барі ця ж пляшка - $160. П\'ють мало, але часто. Принаймні ті, хто має гроші. Все бовтають з колою, чаєм та соками, навіть віскі за $ 250 за пляшку. Я привезла їм пляшку медової з перцем, бовтати заборонила, казала пити по-українськи. Тож вони з друзями пили пляшку цілий місяць, наливаючи на дно в шоти і смакуючи. Дуже дорогі сигарети, по $10-15 за пачку. На ці гроші можна добряче нагодувати компанію з п\'яти чоловік у місцевому фуд-корті. За розпивання алкоголю в громадських місцях - надзвичайно сурове покарання. Кажуть, що порушників цькують собаками, які спеціально привчені рвати все, коли почують запах алкоголю. А за керування автомобілем в нетверезому стані назавжди вилучають права, без можливості відновлення і привселюдно б\'ють по голих сідницях палицею. Більше того, знімають це на відео і кидають в ю-тюб.
- Чому варто поїхати у Сінгапур?
- У Сінгапур варто поїхати, щоб повчитись правильному керівництву державою. Бо ця далека і колись брудна Азія добряче втерла носа розумним і гордим європейцям. Вони зуміли створити державу майбутнього на шматку землі без жодних корисних копалин, інших ресурсів. Варто повчитись життя в сім\'ї. Бо жінку там люблять, леліють, допомагають. Так, головний у їхній сім\'ї чоловік, він все вирішує, але жінку там люблять, а жінка-мати суворо охороняється законом.
- До чого досі важко звикнути?
- До того, що нема пір року, постійно спекотно, без змін. Завжди темніє о сьомій вечора і світає о сьомій ранку. Але більше турбуюсь я в Україні, яка не дбає про мене зовсім, я не маю нормальної медицини, освіти, доріг, я не довіряю законам, я не захищена, і таких як я - мільйони. Я не знаю, куди йдуть мої податки. У Сінгапурі ж я не турбуюсь про це, бо та держава за якихось чотири місяці показала, що вони люблять і цінують розумних іноземців.




Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

128

Пожежу на речовому складі військової частити А1619 слідство кваліфікувало як недбале ставлення до військової служби. Саме за ч.3 ст.425 ...

82

Калинівська місцевою прокуратурою Вінницької області завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом ...

52

Україні нардепи проголосували за закон №1150, який передбачає штрафи за перевезення дітей без автокрісел. Документ набуде чинності після...

49

У 2011 році Вінниця підписала новий меморандум зі Швейцарією. Проєкт був не тільки тривалим і дорогим фінансово. Для Вінниці він приніс ...

48

21 листопада, коли у 2013-му українці вийшли на Майдан, в Україні встановлено як День свободи і гідності. Спонтанний мирний протест переріс ...