Уроки "з ароматом кави" й емоційним настроєм

Уроки "з ароматом кави" й емоційним настроєм

Вінничанка Коваленко Ліна Василівна стала переможцем конкурсу "Учитель року" у номінації "Українська мова і література". Її уроками й методиками зараз користуються вчителі усієї України. І не дарма, адже звичайний урок Ліна Василівна уміє перетворити на цікаве дозвілля, під час якого матеріал засвоюється легко і швидко. Замість зазубрювання правил про підмет і присудок школярі із цікавістю відкривають для себе багато нового й корисного, яке знадобиться їм потім у житті.
- Що Вам допомогло перемогти у конкурсі?
- Напевно, досвід. 25-й рік працюю в освіті. Завжди знала, що буду вчителем, ще зі школи, та й інші радили. Це непроста робота, особливо у моральному плані.
З одного боку ти ніби й виснажуєшся, адже проводиш по чотири-п\'ять уроків, пояснюючи матеріал і тримаючи дисципліну. А з іншого - заряджаєшся позитивною енергією. Дуже люблю свою роботу, якби не любила, вона була б тягарем.
- Ваші методики навчання і ті, які колись вчителі застосовували, кардинально змінилися?
- Безперечно, на зміну дошці з крейдою прийшли комп\'ютерні технології. Головне тепер - уміти зацікавити дітей, знайти до них підхід. Нам самим потрібно постійно вчитися, знання вдосконалювати.
- Які Ваші особисті методи у цьому?
- Маю власну методику, яку переймають й інші вчителі. Моїми уроками, розміщеними в Інтернеті, користується багато людей. От, наприклад, на занятті на тему про метеликів, окрім ознайомчої розповіді про них, діти допомагають визначати їхні риси характеру, обираючи окремих метеликів різного кольору. Потім я розповідаю історію про німецьку художницю Марію Сиббілу, яка перечитала всі книги про метеликів і присвятила їм значну частину життя. Визначаючи члени речення, діти у парах розмальовують метеликів різними кольорами, якщо ті співпали, значить - визначені правильно.
Розробила урок "з ароматом кави", який показувала для київських учнів після перемоги на Всеукраїнському конкурсі народно-творчих уроків. На основі теми про каву діти знайомляться з таким поняттям, як бренд тощо. У столиці мене запрошували на майстер-клас з емоційного налаштування на урок. Воно важливе і стимулююче, адже якщо просто "зазубрювати" правила про підмет і присудок, це не матиме ефекту. Є ж діти, які ну не можуть визначити члени речення і просто відбувають урок. Застосовую різні мотиватори - відео, музику, проводжу діагностику емоційного стану. Усім цікавіше, коли навчання проходить в ігровій формі.
- Як ставитеся до того, коли інші колеги використовують Ваші методики?
- Приємно, коли в Інтернеті набираю "Коваленко Ліна, емоційне налаштування", і відкриваються мої матеріали. Зустрічаю уроки, перероблені іншими вчителями. Я сама пропоную певний шаблон, "каркас", під який кожен може вставити свою тему.
- Що стимулює розробляти оригінальні уроки, адже простіше "відчитати" матеріал і вдома забути про роботу?
- Безперечно, простіше, але мені самій цікаво. А якщо цікаво мені, то й дітям буде цікаво. Мені пощастило свого часу із вчителями. Викладач хімії, наприклад, коли бачив, що діти втомлені, починав читати вірші. Свої 10-й і 11-й класи згадую, як період релаксації.
- Як стимулювати вчитися тих, хто цього не хоче?
- Ще Сковорода казав: "Не всі народжені для школи", і треба це розуміти. Якщо не хоче, це не означає, що дитина погана. У кожного з нас щось краще виходить, щось гірше. Треба зацікавити. Коли питають про досягнення, згадую тих учнів, які, зазвичай, пропускали заняття, а на мої вони ходили. Правда, перевірити потім зошити було неможливо, писати не вміли, зате домашнє завдання виконували.
- Які моменти у роботі найскладніші?
- Минулого року випустила 11-класників і просила, щоб більше класу не давали, бо скільки працюю у школі - весь час я класний керівник. Найважче - пропускати усе через себе. Коли радість - приємно, але й болю у дітей вистачає. Один учень усе в собі тримав, а потім ставав поруч і казав: "Тато побив учора мій комп\'ютер". Ти просто вислуховуєш. А от коли дівчинка телефонує і каже, що "тато маму убив, що мені робити?"... Постійно у школі за них переживаєш: не так одягнувся, щось не так зробив.
Бувають курйозні моменти. Хлопчик якось каже: "Ліно Василівно, я їхав у тролейбусі, в мене зуб відломився". Кажу: "Тримай його міцно, вдома приклеять". Наступного дня він приходить, а зуб справді приклеєний. Інший сидить на уроці такий серйозний весь. Питаю: "Що трапилося?". Каже: "Я ковпачок проковтнув!" Почала заспокоювати, бачу, рознервувався. Але тут встає, і ковпачок з-під одягу випадає.
Коли твори пишуть, можна такого начитатися. Пам\'ятаю, учень написав: "А Байда всіх своїх ворогів зґвалтував".
Більшість мріє стати вчителями, щоб зошити перевіряти, а коли доходить до справи, розумієш, що це насправді означає. Школярів, у першу чергу, хвилює, яка у нього оцінка, а не за що вона і які помилки.
- Як відпочиваєте від роботи?
- Взимку сім\'єю їздимо на лижах кататися. Влітку - дача, родина, онук.
- Хобі маєте?
- Про нього, вже, напевно, всі знають (посміхається. - Авт.). Колекціоную взуття, правда, не звичайне, а декоративне, у всіх можливих варіаціях і матеріалах: кришталеве, дерев\'яне, залізне, з напоями. Почалося все з того, що якось придбала черевичок зразка 19 століття. Мені сказали, що їх є ціла колекція, тільки по різних точках. Походила і купила усі. Сьогодні сувенірного взуття маю більше 600 штук. Частину на дачу відвезла. Рідні жартують: люди у шафах посуд тримають, а в нас - черевички.
Ще колекціоную іграшкових відьмочок - Баб Яг. Найпершу мої учні подарували. Перед тим ще питали - чи можна мені таке подарувати. Сім\'ї моїй вона так сподобалася, що усі разом почали розширювати колекцію відьмочок. Зараз їх 300 у нас.
- Розкажіть про свою родину.
- У минулому році ми з чоловіком відсвяткували 25 років подружнього життя. У нас дві донечки. 25-річна - заміжня, має сина двох з половиною років. Меншій - 20 років, влітку маємо заміж видавати.
- Хотілося б, аби Ваші діти теж учителювали?
- У них є задатки вчителя, але я б не дуже хотіла, аби доньки стали педагогами. Ти все життя вчишся. Хочеться і вдома щось зробити, швиденько приготувати, прибрати, водночас до уроків приготуватися, щось почитати. Тільки влітку розслабляєшся, але й тоді є над чим попрацювати, підвищити свій рівень. Учитель не може прийти додому, залишивши "роботу на роботі".
- Про що мріється?
- Хочу, щоб усі рідні й знайомі були здорові і щасливі. А решта зробиться і заробиться, було б бажання.


Ірина КУПЕЦЬКА



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

716

У Гайсині 14 жовтня сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Skoda та вантажівки Scania. У результаті автопригоди загинув ...

521

Помер Почесний Гетьман Українського козацтва і один із засновників Руху Володимир Мулява. Про це повідомив на своїй сторінці у ...

312

Через те, що ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» надіслала побутовим споживачам Вінниці листи-попередження щодо заборгованності за спожиту ...

290

Приїзд до Вінниці міністра оборони Андрія Загороднюка у рамках "Діалогів з Україною" був більше схожий на соціальний зріз суспільних ...

283

Вінничани продовжують допомагати військовим, які беруть участь в ООС. Цього разу волонтери доставлять на схід країни продукти ...