Зараз рятуємо більше людей, ніж при Радянському Союзі

Олександр Дацюк - людина, яка щодня бореться за життя людей і ніколи не вимикає мобільного. Він - завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії (АІТ) Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.Пирогова. Головне у такій роботі, вважає Олександр Іванович, - злагодженість колективу, самовіддача, професіоналізм і скрупульозність. За роки роботи у відділенні лікар чув слова вдячності, бачив і чудеса, і посмішки, і сльози. Зараз, спостерігаючи за роботою інтерна, може впевнено сказати: буде з того гарний спеціаліст чи варто змінювати направленість. А починав Олександр Дацюк свій лікарський шлях як переконаний романтик і мрійник.
- Як обрали фах лікаря?
- Наслідував приклад мами. Вона - лікар-інфекціоніст, тому я з дитинства чув розповіді мами про важких хворих. Її сестра з чоловіком - теж лікарі. Тож у нас по материній лінії - ціла династія. Це і було якимось підґрунтям того, що я обрав цю спеціальність. Мені завжди подобались мандрівки, і я знав, що завжди потрібен медпрацівник. Мандрівником не став, а от подорожую, як турист. Зараз, напевно, якби українська група десь поїхала, то погодився медиком у супроводі.
- У реанімаційному відділенні працюєте давно?
- Із 1982 року. Це уже 30 років. Ще коли навчався в інституті на останньому курсі, то підробляв тут - рік пропрацював на посаді медбрата. Хотів ознайомитись з роботою відділення.
- Рахували, скільки людей за своє життя врятували?
- Можу сказати, скільки лікується хворих за рік у відділенні. Це, за середніми показниками, 800 осіб. Порятунок життя - це колективна робота.
- Не злякало, що це реанімація, тут постійно важкі хворі?..
- Навпаки. Я був мрійником і вважав, що це дуже романтична спеціальність. Зараз світ у порівнянні з 1982 роком став набагато прагматичнішим. А зараз, з часом і досвідом, розумієш, яка це важка спеціальність. Окрім романтики, є купа розчарувань, проблем, рутинної роботи, важко працювати і у моральному плані. До того ж, робота така забрала і велику частку здоров\'я.
- Ваше відділення велике?
- У відділенні на 12 ліжок працює більше 90 осіб, з яких 25 лікарів. На день чергує 30 осіб. Це не тільки тут безпосередньо, а й по лікарні теж. Лікарі, наприклад, закріплені за іншими відділеннями і проводять наркози під час операцій. Пологовий будинок, відділення патології вагітних - теж на наших плечах. Там цілодобові чергування. По лінії медицини катастроф також чергуємо по усій Вінницькій області. Для лікаря вищої категорії, який пропрацював не менше 10 років, там фіксовані чергування: кілька днів на місяць. Таких викликів у райони більше сотні на рік. Сам теж чергую.
- Заради роботи багато вільного часу витрачаєте?
- Судіть самі, якщо я фактично ніколи не іду з роботи, коли офіційно закінчується робочий час. Щоранку - приходжу на восьму і до 18-19 години на роботі. Про свята, вихідні я взагалі не згадую, а ще додайте важких хворих, коли працюєш незалезно від того, яка година дня чи ночі.
- А як щодо фінансування?
- Сьогодні усюди важко із державним забезпеченням ліками. Наша лікарня одна із небагатьох, яка закуповує велику кількість лікарських препаратів. Враховуючи, що тут найважчі хворі, наше забезпечення — 30% від потреби, але найбільше з-поміж усіх відділень лікарні.
- Що головне у Вашій роботі?
- Максимально правильно встановити діагноз: яка причина важкого стану. Буває, що за годину чи один день це неможливо зробити. І, звичайно - робота кожного у колективі, кожного, починаючи від санітарки і завершуючи лікарем.
- Дружина не ревнує до роботи?
- Вона теж лікар-реаніматолог. Працює в онкодиспансері. Буває, раджусь із нею. Її поради допомагають.
- Хотіли б, щоб діти пішли Вашими дорогами?
- Ні. Це важка і часто досить невдячна праця. Особливо матеріально. Діти прагматики - лікарі-стоматологи. Онуки самостійно обиратимуть шлях.
- Є у відділенні лікарі, які найбільше провели реанімацій?
- Не можу сказати, бо це колективна робота. Бувають моменти, коли надання допомоги у цю секунду і цим лікарем рятує життя. Виділяти когось не хотілося б.
- Яку рису характеру обов\'язково повинен мати лікар-реаніматолог?
- Професіоналізм, велику самовіддачу до роботи й хворого і скрупульозність. Призначити лікування - цього ще мало. Треба проконтролювати його виконання, тоді буде результат. Насправді це досить педантична робота. І лише здається, що шашкою махнув - і переміг. Це щоденна і ретельна праця.
- Що дарують вдячні пацієнти?
- Квіти. Буває, дякують, а буває, навіть, \"до побачення\" не скажуть. Повірте, якщо хворий у важкому стані, то яка може бути мова про подяку, коли йому на ліки треба.
- Своїх пацієнтів пам\'ятаєте?
- Так. Більше 10 років тому у нас лікувалась Валя Л., 16 років, з Вінницької області. У дівчини виник гострий панкреатит. Уявіть, що за півроку у неї було понад 10 операцій. У лікарні вона пролежала більше 8 місяців. Спочатку це була молода дівчина у тілі. За період хвороби настільки схудла, що лишились одні шкіра і кістки. У нас вона не вставала… Згодом зміцніла. Пізніше приїжджала до мене. Розповіла, що народила другу дитину.
- Що відчули, коли уперше побачили смерть?
- У перший рік роботи, ще студентом, бачив, як помирають люди. Завжди боляче, коли усе, що міг, робив, а врятувати - не зміг. Хоча мізками розумію, що є випадки, коли людину неможливо врятувати.
- А неможливе буває?
- Буває так, що за усіма канонами хворий мав би померти, а насправді живе. Пояснити логічно ці факти не завжди можливо.
- Як повідомляєте рідним про смерть?
- Намагаюсь простими словами пояснити, що це був важкий випадок. Кожного разу важко говорити про це. Досі не звик. Бо переживаєш разом із ними. Немає значення: 20 років чи 70 людині було. Це - горе, і звикнути до цього неможливо. Люди думають, що коли працюєш у відділенні реанімації - то звикаєш. Ні.
- Вірите, що душа покидає тіло?
- Не знаю. Я не теолог.
- Суперечливі питання у роботі виникають?
- Тоді радимось з колегами. Специфіка роботи така, що у людини, як правило, пошкоджений не один орган (серце чи печінка), а одночасно уражені два-три і більше. Часто - пацієнти із ураженням головного мозку. Тому необхідна консультація і втручання кількох спеціалістів. У нас лікується найширший спектр хвороб - близько 70-ти.
- Професія \"виробила\" звички?
- Навіть коли удома, то ніколи не вимикаю телефон. Він завжди біля ліжка уночі. Бо вважаю, що відключити не маю права. Тоді не зможу навіть порадою допомогти.
- Що було кращого у радянські часи і що зараз ліпше?
- Є таке поняття, як прогрес медицини як галузі і науки. Зараз ми, безумовно, рятуємо хворих, які 30 років тому помирали. Тут я однозначно можу сказати, що ми можемо набагато більше. Тоді не було таких ліків, технічних можливостей для діагностики, УЗД, комп\'ютерної томографії і такого іншого. Змінились методики лікування, наука пішла вперед. Для прикладу, за останні сім років роботи нашого відділення смертність зменшилась у два рази. Колись за рік помирало 15-17% людей, зараз - 7-8%.
- Чого терпіти не можете на роботі?
- Недобросовісного ставлення до обов\'язків.
- Є молоде покоління лікарів, яким у відділенні довіряєте?
- Звичайно, є. І не один.
- Рентгенівським поглядом молодого лікаря можете просканувати?
- Так. За роботою інтерна можна сказати, чи буде з нього гарний лікар. Як правило, чудес не буває. Як людина ставиться до навчання, інтернатури, свідомого вибору, підготовки… - такий і спеціаліст з неї буде.
- Було таке, що \"прощались\" з лікарями-інтернами?
- Було. Він міняв спеціалізацію. У нас нефаховість - цей знак \"дорівнює\" смерті хворого. Якщо в інших лікарів і відділеннях є час для виправлення помилки, то у нас його немає.
- Фільми і серіали про лікарів дивитесь?
- Мало, бо вдалих - небагато. Наприклад, вважаю, що \"Інтерни\" - межа цинізму у ставленні до лікарів і хворих. Він дискредитує взагалі усю роботу медиків. Бо на першому місці там не робота, а кохання, дебош... усе що завгодно, тільки не робота. А пацієнт там на останньому місці. Я б на місці хворих тікав би від таких лікарів.


Ольга ОЛЬХОВА



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

604

У Гайсині 14 жовтня сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Skoda та вантажівки Scania. У результаті автопригоди загинув ...

458

Помер Почесний Гетьман Українського козацтва і один із засновників Руху Володимир Мулява. Про це повідомив на своїй сторінці у ...

240

Через те, що ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» надіслала побутовим споживачам Вінниці листи-попередження щодо заборгованності за спожиту ...

234

Приїзд до Вінниці міністра оборони Андрія Загороднюка у рамках "Діалогів з Україною" був більше схожий на соціальний зріз суспільних ...

223

Якщо у когось зупиниться серце десь у натовпі або транспорті, врятувати його зможуть лише ті, хто поруч. Про те, як правильно надавати ...