Руслан Анфілов із Кракова до Парижа літає за 11 євро

Руслан Анфілов із Кракова до Парижа літає за 11 євро

Руслан Анфілов, як і належить начальнику відділу сім\'ї, молоді і туризму Вінницької міської ради, дуже любить подорожувати. А от комп\'ютери взагалі не любить, хоча активно користується Інтернетом, аби рекламувати Вінницю. Руслан Анфілов став ініціатором запуску у Вінниці зеленого екскурсійного трамвайчика і створив туристичний центр у Вінницькій башті. Жодна молодіжна акція у Вінниці не відбувається без підтримки його відділу. Про першу подорож і про перші гроші, а також про те, як подорожувати з користю, Руслан Анфілов розповів \"Місту\".
– Що Ви вважаєте головним досягненням у житті?
– Незважаючи на те, що мені 37 років, і у паспорт, чесно кажучи, дивитися страшно, я сподіваюсь і вірю, що багато досягнень у мене ще попереду. А що для мене зараз найважливіше: вважаю, що перебуваю у балансі з оточуючим світом. Я у команді, де відчуваю своє місце, живу у місті, де відчуваю себе дуже добре. Я люблю це місто. Думаю, моє головне досягнення, що я знайшов і оточив себе такими людьми, з якими мені комфортно і приємно.
– Який найяскравіший дитячий спогад?
– Подорожі. Їх у дитинстві було дуже багато. Можливо, звідси і туризм. Батьки мене посилали у самостійні поїздки для школярів. Я отримав можливість об\'їздити всю Прибалтику, Росію, Україну. Перша ж подорож була у Крим і Карпати. Оскільки це тоді я був школярем, то ці подорожі – найяскравіші.
– На що витратили перші зароблені гроші?
– О, це я дуже добре пам\'ятаю. Ми разом з дідусем вирощували часник і здавали його у заготівельну контору. Це була моя перша підприємницька діяльність. Я навчався у 4-5 класі. У нас був город, і якийсь рік погано вродила картопля, тому на родинній раді вирішено виростити часник і поміняти його на картоплю. Причому, дід оголосив мене головою нашого з ним співтовариства, і я дуже пишався цим. Ми ціле літо садили і збирали часник, потім його сушили. Діло пішло добре, часник ми здали, я отримав гроші за роботу. До цієї суми батько і дідусь з бабусею ще доклали грошей і я купив модний на той час магнітофон. Як зараз пам\'ятаю, \"Весна\", червоного кольору.
– Як познайомились з дружиною?
– Досить банально. На одній із молодіжних тусовок. Ми були у молодіжному русі. В принципі, нас звела спільна робота. Живемо разом вже 10 років.
– Марина Анфілова – кандидат медичних наук і людина відома як громадський діяч. Як два лідери уживаються?
– Нормально. Звичайно, буває, коли хтось з кимось не погоджується. Мені здається, що у родині є питання, у яких більше компетентний чоловік, а є – в яких компетентна жінка. Вона – лікар, її слово головне в усьому, що стосується здоров\'я. Питання пов\'язані з безпекою, з розвитком – я беру на себе.
– Як відпочиваєте?
– Я просто обожнюю подорожувати. І приємно, що всі друзі і рідні мене в цьому підтримують. Якщо є будь-яка вільна хвилинка, півдня у неділю, або вихідні, (для мене взагалі свято, коли субота-неділя вільні), я намагаюсь обов\'язково кудись виїхати: чи на автомобілі, чи взяти бюджетні квитки (у дешевих авіакомпаніях. – Авт.) на літак.
– А де вже побували?
– Я можу компонувати свої робочі поїздки і поїздки для відпочинку. Це, як правило, якісь освітні семінари. Наприклад, я знайшов, що з Кракова до Парижа можна долетіти за 11 євро. Для цього потрібно у четвер-пятницю у Кракові працювати, наприклад укладати угоди з поляками, а якщо випаде вільна субота і неділя, тоді є можливість за 11 євро злітати у Париж. Тому мені вдалось побувати у Кракові, Парижі, Римі. Швецію об\'їздив практично всю. Був у Німеччині, Франції, в Монако, Болгарії, Румунії, Молдові. Побував у США.
– А де найбільше сподобалось?
– У Карпатах. Чомусь всі люблять їздити у Карпати взимку, кататися на лижах. А мені подобається їздити влітку. Справді, це дуже чисте місце. Достатньо поїхати туди у суботу-неділю і набратися спокою від гір, води, від українського колориту, української мови, від гостинності. Там немає звички здирати з тебе кожну копійчину. Дуже подобається Краків, який нам за менталітетом дуже близький, але у ньому є щось дуже європейське. Рим сподобався своєю старовиною. Ходиш по місту і бачиш на будівлі табличку \"3 ст. до н.е.\" Навіть у голові таке не вкладається. Париж дуже сподобався своєю креативністю. При цьому це місто демократичне і творчо розвинуте.
– Ви зареєстровані у соціальних мережах?
– Так, звісно. Визнаю – це надзвичайно зручно. У мене є партнери, знайомі, друзі, яких по мобільному знайти неможливо. Проте вони практично завжди сидять у мережах. Особливо це стосується людей творчих. Плюс – там все організовано, одразу видно, хто чим займається і захоплюється. Якщо потрібна людина, яка б могла зайнятися організацією музики у Вінниці \"на Парижі\", її легше за все знайти у мережі. Але комп\'ютери з дитинства не люблю.
– Це дивно, адже Ваша освіта пов\'язана із інформаційними технологіями...
– Коли вступав у технічний університет, то планував – на економічний. Але коли прийшов здавати документи, виявилось, що економічний факультет відкриється тільки наступного року. Я за 10 хвилин мав визначитися, куди вступати. А оскільки у мій час найпопулярнішими були комп\'ютери, комп’ютеризація, я здав документи на комп\'ютерну спеціальність. Але з першого курсу комп\'ютери не люблю. Хоча все розумію і досить непогано у них розбираюсь. Для мене це часто ставало шматком хліба, працював верстальником, на комп\'ютерних спеціальностях. Але при цьому не можу собі дозволити у вільний від роботи час приділяти увагу ще й комп\'ютерам.
– Яка Ваша улюблена книга, фільм?
– У різний час – різні книги. Зараз для себе відкрив український переклад \"Трьох мушкетерів\", причому старе видання. Я просто захоплююсь мовою, якою вона написана. Рік тому улюбленим був Е.М. Ремарк \"Три товарищі\". А в позаминулому – Михайло Булгаков. Все залежить від того, на якому життєвому етапі перебуваєш, чи, можливо, від сезону. З фільмів люблю прості розважальні комедії, які не навантажують. Люблю всі новинки.
– Назвіть три якості справжньої людини
– Справжня людина має бути шляхетною. Не у розумінні високого шляхетства, високих манер. Потрібно завжди прощати слабшого. Не кажу: допомагати, але не створювати йому труднощів. Друге: людина – це все ж таки \"людина розумна\". Вона має думати. Це її і відрізняє від тварин, які діють за інстинктами. І останнє: людина – це істота колективна. Для мене дуже важко зрозуміти людину, яка живе в лісі одна.


Таїса Олійник



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

83

Законодавча ініціатива народу є небезпечною зміною до Конституції. Впровадження такої новації є ризикованим не лише для діяльності ...

77

Вінничани продовжують допомагати військовим, які беруть участь в ООС. Цього разу волонтери доставлять на схід країни продукти ...

73

Приїзд до Вінниці міністра оборони Андрія Загороднюка у рамках "Діалогів з Україною" був більше схожий на соціальний зріз суспільних ...

72

Цього епідемічного сезону прогнозують поширення наступних штамів вірусів грипу: як A (Brisbane, H1N1), A (Kansas, H3N2); вірус, подібний до B (Соlorado) і B ...

70

Збірна України достроково виграла путівку у фінальну частину чемпіонату Європи з футболу 2020 року, посівши перше місце у групі "В". У ...