Бунт студентів поліТеху, 57 днів голодування і перший синьо-жовтий прапор на площі перед міськвиконкомом

1990 рік. 21 жовтня. 16 година 45 хвилин. У Вінниці на площі біля міськвиконкому вперше офіційно і урочисто підняли синьо-жовтий прапор Незалежної України. Людей зібралось море. Вінничанин Олександр Нижник, якому якраз виповниться 80 років, пам\'ятає цей справді історичний момент для Вінниці по хвилинах. Міська влада не визначилась, але вирішили не боронити Рухові та УРП встановити на центральній площі Вінниці жовто-синє знамено.
– Перший прапор піднімали не тільки від Руху, а від кількох організацій, які у 1990 році вийшли з Руху. Підпригорщук від Республіканської партії, Нижник від Руху, студент Куйбіда, який голодував від Руху у Києві, – називає Олександр Іванович Нижник людей, які 21 жовтня 1990-го піднімали у Вінниці перший прапор незалежної держави Україна. – Прапор був величезний: три метри на шість. Його пошила вдома Лариса Корнієнко, яка разом з Підпригорщуком ініціювала його освячення біля Преображенського собору і брала участь у його встановленні на площі. Ніхто ніяких санкцій на це не давав. Самі зробили ту щоглу, самі її сюди принесли, встановили... І о 17.10 уже співали гімн піднятому прапору. Після встановлення національного прапора, за кілька днів на площу прийшов Бондарчук (Іван Миколайович. – Авт.) зі своїми людьми копати поруч яму і встановлювати радянський прапор, але це вже було занадто, ми, рухівці, цього не дозволили.
Через кілька років у Вінниці з\'явиться один з перших міфів про незалежність: мовляв, коли Рух піднімав прапор – похилилась щогла... І деякий час цю \"дурну прикмету\" щоразу будуть закидати вінницьким борцям за незалежність їх політичні опоненти. Щогла справді похилилась, але коли була спроба підняти ще один прапор. І це було пізніше, після 21 жовтня, і вже тоді коли перший синьо-жовтий прапор у Вінниці було піднято.
У тому, що з\'являються міфи, нічого дивного немає. Так було і так буде, що чим далі у часі від події – тим менш помітні деталі, тим більше сама подія обростає історіями, збільшується кількість учасників, хтось приписує собі додаткові заслуги, хтось відхрещується від того, що було, і взагалі не хоче згадувати, а когось з різних причин і не згадують. 24 серпня ми будемо відзначати 20 років Незалежності України. За два десятиліття в Україні виросло ціле нове покоління громадян. Напередодні цієї дати \"Місто\" спробувало відтворити події, які відбувались у Вінниці і передували проголошенню незалежності, а також людей (не хочеться вживати гучних слів, але так воно і є), які розпочали той рух за незалежність. Володимир Мулява, Олександр Нижник, Сергій Бурлєєв, Анатолій Сімячко, Андрій Мислінський, Степан Вовк, Максим Петросюк, Юрій Осадчий, Лариса Корнієнко – вони стали тим інтелектуальним ядром, навколо якого почали гуртуватися спершу десятки, а потім сотні і тисячі людей, стали тією силою, яка з тихої вінницької провінції зробила один з найдієвіших осередків боротьби за незалежність України.
Народний фронт
і бунт студентів політеху

1989 рік у Вінниці почався з політичного скандалу. За два дні до нового року, 29 грудня 1988-го, до міськвиконкому було віднесено документи на реєстрацію організації \"Народний фронт України за перебудову у Вінницькій області\" (організатори проявили свою \"лояльність до влади\", аби мати хоч якусь можливість для створення й реєстрації організації). На той час в Україні було всього дві подібних: Гельсінська спілка і Вінницький народний фронт. Реєструвати організацію провід доручив Олександру Нижнику, на той час викладачу філософії політехнічного інституту. Тоді у Вінниці вже знайшлось чимало вільнодумців. Гострі дискусії постійно тривали у філософському клубі \"Істина\", організованому Володимиром Мулявою, викладачем філософії педінституту. Створення якоїсь громадської організації вже просто висіло у повітрі. Зрештою, між філософами, Володимиром Мулявою і Олександром Нижником, відбулась розмова.
– Мулява мені каже: от ти полковник, пройшов таку службу, у тебе організаційні здібності і практика, як це все робити, – пригадує ті події Олександр Нижник, який і долучився до співпраці. – Я буду радником, а ти – бери і очолюй. Стали працювати над складанням програми Народного фронту і статуту. Потім долучились Сімячко, Бурлєєв, Черній, Колос, Кутузов, врахували і деякі пропозиції Гайсановського і Домбровського... На установчій конференції, яка відбулась 24 листопада 1988 року у залі колишньої філармонії, був утворений НФУ за перебудову, утворені керівні органи: провід, секретаріат. Головою Подільського НФУ за перебудову (Вінницька і Хмельницькі області) обрано Володимира Муляву, головами Вінницької організації НФ – Олександра Нижника, Хмельницької області – Миколу Сіренка.
Після подання документів на реєстрацію \"Народного фронту\" не минуло і тижня, як у політесі терміново збирається вчена рада, мета засідання: відсторонення Олександра Нижника від роботи викладачем – за антикомуністичну діяльність. А ще, як писали тоді газети, \"по указанию секретаря обкома КПУ Буртяка було спешно проведено партсобрание кафедры общественных наук Винницкого политехнического института, на котором в духе сталинизма яростно осудили не созданную пока организацию содействия перейстройке и тех коммунистов кафедры философии Нижка, Черния, Колоса, которые вошли в инициативную группу и подавали документы. На собрании было принято постановление, содержащее требование к горисполкому не регистрировать организацию Народный Фронт\". Як каже Олександр Нижник, на вченій раді \"чорних шарів прокотили більше, ніж білих\" – і йому із почуттям виконаного обов\'язку старші партійні товариші повідомили: \"Звільнений з роботи\".
Таке ж судилище влаштували Володимиру Муляві в педінституті, але звільнити не осмілились. Втім, у політесі теж не відбулось показового покарання за вільнодумство. Збунтувались студенти. Спершу вечірній факультет взагалі перестав ходити на лекції, а потім студенти провели мітинг під ректоратом і почали збирати підписи, щоб їхати у Київ у Міносвіти і поновлювати улюбленого викладача на кафедрі. Рішення другого, вже вимушеного, засідання вченої ради за дверима чекало більше 200 студентів. Після повідомлення, що Олександра Нижника поновили на роботі, його на руках внесли в аудиторію.
– Але і Муляву, і мене кожен місяць тягали на парткоми, – розповідає Олександр Іванович. – Зрештою, я пішов на партком і поклав там партійний квиток. Зараз, коли зустрічаю тих, хто там був, мені кажуть: знаєш, коли тебе розбирали – були найцікавіші засідання парткому.
У Вінниці Народний фронт став міцним трампліном, для створення Народного Руху України за перебудову (після опублікованих у \"Літературній Україні\" 16 лютого 1989 року програми і статуту НРУ за перебудову). Народофронтівські організації перейшли у статус рухівських, які очолили відповідно Мулява і Нижник. Вінницька організація Руху стала третьою в Україні – після Києва і Львова.
Виховна \"бесіда\" У педінституті
Поки у Вінниці організовувався Народний фронт, ще одна подія сталася у педінституті. Можливо, вона була не така масштабна і показова, як спроба партпромивки мізків Муляві і Нижнику. Але про це НП у Вінниці передавали у ту ж ніч по радіо \"Свобода\". Фігурантами новин стали два викладачі педінституту: викладач філософії Андрій Мислінський і викладач наукового комунізму Сергій Бурлєєв.
– Після того, як відбулось проголошення НФУ за перебудову, студенти почали цікавитись, що то за організація, – розповідає Андрій Мислінський. – Ми з Сергієм Бурлєєвим вирішили зібрати студентів у старому корпусі (це була аудиторія кафедри історії КПРС) і розповісти більш докладно, кому це цікаво. Прийшло з 25 осіб. Зачитали статті з газети \"Колгоспна зоря\" і \"Вінницька правда\". Сергій саме почав відповідати на запитання студентів, як зайшли міцні хлопці, скрутили йому руки, забрали усі документи і завели його і мене в іншу аудиторію. Там вже з нами говорили по душах. Сергію сказали, що якщо він буде себе погано поводити, то там... скучають міліцейські практиканти, і вони вже розмовлятимуть по-іншому. Ясно, що ми не дуже смикались, бо було страшно. Після цього склали на нас протоколи, матеріали направили у суд. Потім вже стало відомо, що ректорат змусив секретаря студентського профкому подзвонити у міліцію про наше зібрання. Мені присудили 200 рублів штрафу, Сергію – 300 рублів, при моїй зарплаті 112 рублів 50 копійок на руки це було серйозно. Оскільки зарплата маленька, до мене додому приходили описувати майно. Але міліціонер, який приходив, сказав: ви вже нам вибачайте, хлопці, сьогодні наша влада, завтра – ваша влада.
Однак після того, як новину про вінницьких викладачів та заснування у Вінниці Народного фронту передали по радіо \"Свобода\", керівництво інституту вже не вимагало покарання непокірних, справа почала тихенько спускатися на гальмах, бо за такі \"палки в колеса перебудові\" хтось міг залишитись і без роботи.
Штраф, який наклали на Мислінського і Бурлєєва, у них вираховували із зарплатні. Відміна штрафу була однією з вимог, коли Рух оголошував політичне голодування.
57 днів політичного голодування
10 червня 1990 року у Вінниці у сквері Козицького біля башти відбувся мітинг Народного Руху. Мітинг проходив під гаслом \"КПРС, витягни руки з народної кишені!\" Там Володимир Мулява і заявив, що Рух оголошує про початок політичного голодування. А починає його, власне, Володимир Мулява.
– У березні 1990 року у Вінниці рухівці вже оголошували голодування, – пояснює Олександр Нижник. – Біля обкому партії було голодування невеликої групи, яке очолював Валерій Палій. Їх похапали, потім випустили, але жодних вимог, які ті висували, виконано не було. Потім була спроба групи, що на заводі \"Термінал\", яку очолював Степан Макарович Вовк. Але відчутного результату не побачили. Звісно, ми на проводі обговорювати ці питання. Мулява каже: треба зробити щось кардинальне. Про це ми вже говорили у нього на квартирі. Володимир Мулява каже: мабуть, я піду на голодування. Дружина відмовляла, нагадувала, що у нього нездоровий шлунок... Той каже, що треба попробувати – звернути на нас, на Рух, увагу.
Але ніхто ні з самих рухівців, ні з представників тодішньої влади тоді, коли на майдані біля міськвиконкому з\'явились кілька наметів, і гадки не мав, що та акція переросте у справжню політичну бурю, котра зрештою і змете з крісел правлячу верхівку.
Голодування у Вінниці тривало 57 днів. Уперше був зафіксований перелік вимог, тобто – це вже була не спонтанна акція, а соціальна і політична. На другий день на площі прозвучала заява, що до Муляви приєднуються Вербицький, Нижник, Палій, Ковальов..., загалом осіб 12.
– Ми вели відповідний журнал, – розповідає Олександр Іванович. – До нас щоразу приєднувались люди. Через місяць голодування пройшло людей 400. Розголос пішов страшенний. На площі збирались до 10-12 тисяч людей. Був момент, коли Слишинський зі своєю групою перекрив рух транспорту, і тут було до 30-40 тисяч учасників.
Олександр Нижник каже, що сам голодував сім днів, на восьмий відчув, що йому дуже зле. Зате під час голодування на площі він познайомився зі своєю майбутньою дружиною.
Накал на площі стояв могутній, авторитети від влади чи від правоохоронних органів вже не спрацьовували. Люди готові були знімати не те що червоний прапор, а йти на штурм. Але організатори акції намагались утримували дисципліну. Навіть врятували тодішнього першого секретаря обкому партії Нехаєвського, якому чомусь не пощастило вийти через центральний вхід.
– Хтось крикнув: бий його! І заведений натовп на нього рушив, – пригадує Андрій Мислінський. – То ми з Валерою Ковальовим трохи притримали людей, Нехаєвського запхали в машину, хлопнули дверцятами... І 100% з тих, хто був тут на площі у 1990 році – ніхто ковбасу не їв (з часом доплели ще й шампанське. – Авт.) Хай що хочуть говорять, але я це все бачив.
Врешті-решт влада здалась і пішла на переговори. Не за зачиненими дверима у кабінеті, а у сесійній залі – із трансляцією на центральну площу, де стояли намети. Кожен міг чути, які запитання, які вимоги відстоюють Мулява, Нижник, Вовк й інші.
– На 57-й день ми підписали спільну угоду. З боку влади – Нехаєвський. З нашого боку – Володимир Мулява. І тільки тоді було вирішено припинити голодування. Про наше голодування знала не тільки Україна (ми отримували телеграми від депутатів Верховної Ради, які підтримували нас в цьому питанні), про це голодування знали країни Європи.
Підтримати вінничан у 1990 році приїздили рухівці зі Львова, Івано-Франківська, був на площі Левко Лук\'яненко, Арсен Зінченко, не один раз був і ректор Вінницького політеху Борис Мокін. І влада нічого не змогла зробити. Це була абсолютна перемога протестуючих і відчуття повної втрати сили і повноважень правлячої партії і радянської командно-адміністративної системи.
Вже потім була революція на граніті у Києві (жовтень 1990 року), ГКЧП у Москві (19 серпня 1991 року і 24 серпня 1991 року на позачерговій сесії Верховної Ради України було ухвалено Акт проголошення Незалежної України.
І хоча блакитно-жовтий прапор ще з серпня 1991 року майорів над Верховною Радою, українці вже самі обирали собі президента і депутатів, п\'ята річниця незалежності у Вінниці пройшла майже непомічена... владою.
– У мене є відеоплівка святкування, – каже Андрій Мислінський. – Не було жодного державного прапора, і влада не робила жодних заходів з цього приводу. І не було жодного представника влади, коли ми ходили колоною до погруддя Шевченка, до знаку Січовим стрільцям, до пам\'ятника голодомору. У нас було своє свято.
Олександр Нижник додає:
– У нас, хто плекає ідеали Незалежності і Свободи, це свято завжди з нами, бо ми боролись за Україну і нині змагаємось за її суверенітет і європейський вибір.


Ірина ЖУК



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

92

Мінекоенерго інформує щодо рівня забруднення атмосферного повітря оксидом вуглецю в містах над усією територією України: від Києва до ...

81

Cьогодні, 23 жовтня, "Вінницяобленерго" обіцяло відключити водоканал від електроенергії. Якщо у кранах вінничан вода є - значить два ...

77

Чиновник звернувся з листом до міністра внутрішніх справ, аби той дав оцінку діям своїх підлеглих Вінницький апеляційний суд рішенням ...

75

Минулого тижня до стресу від погроз енергетиків залишити місто без води вінничанам додався ще один - погрози відключення помешкань від ...

75

Тест-драйв показав, що у Замостя є свій публічний простір для яскравих подій   У суботу, 19 жовтня, у Вінниці відбувся незвичний захід - ...