Вінниця: терпляча і розчарована

Вінниця: терпляча і розчарована

Вінничанин Володимир був одним з тих, хто приніс пусту банку під вінницьку філію НБУ як учасник протестної акції «Антибанк». Сьогодні він розчаровано каже, що вінничани неактивні:
— Ніде не буде мітингів: ні у Львові, ні у Донецьку, а тим паче — у Вінниці. Якщо люди вішаються від кредитів і навіть цей протест не підтримали, то що вже й казати про інше…
Київ беруть в облогу перевізники з усієї України, в Одесі невдоволені працівники банку «Надра» виходять на вулицю, у Харкові люди голосно кричать «Дістали»…
Вінниця залишається у числі тих, що співчувають. Вінниця, яка однією з перших у 2004 визнала Віктора Ющенка президентом і вийшла на свій майдан – перед міською радою. Сьогодні ж під місцевою філією НБУ на акцію протесту журналістів прийшло більше, ніж самих невдоволених. І це попри те, що вінничани стогнуть в кабалі валютних кредитів. І, о диво (чи проза життя?), політичний мітинг під прапорами Партії регіонів зібрав кілька тисяч протестантів. Невже «чужа сорочка» вінничанам справді ближча до тіла?
Соціологи і політологи раз у раз оголошують результати нових соцдосліджень: мовляв, бунтівні настої серед населення зростають. Ось і свіженькі, від центру Разумкова. На законні та санкціоновані мітинги, демонстрації та страйки готові вийти 42,2% українців, тоді як у грудні 2008 потенційних бунтарів було менше 30%. Блокувати дороги та залізниці, брати участь у масових заворушеннях (а це незаконні акції протесту) згодилися 23,8%. Кількість політичних «пацифістів», котрі не схильні брати участі у жодній формі протесту, якщо вірити цьому дослідженню, зменшилась з 58,6% (на грудень 2008 р.) до 46,8% (березень 2009 р.). Дослідження Центр проводив і у Вінниці. З’ясувалось, що вінничани загалом підтримують тих, хто виходить на майдани, тобто протестуючих. Утім, лише 10% самі готові вийти на мітинги або взяти участь в акціях протесту. Водночас, за оцінками, щоправда, постфактум тих же політологів і соціологів, у 2004 році невдоволеними владою були лише 17% українців. У результаті отримали цілу революцію — помаранчеву.
— Ситуація в державі буде тільки погіршуватись. Тому я попереджаю, що терпець людський урветься, — переконаний Сергій Щетинін, голова страйккому перевізників області. — В якому напрямку це відбуватиметься і до чого приведе – це питання інше. Але мітинги протесту будуть! І не такі, як зробили днями – зібрали студентів, пообіцяли по 30 гривень… Студенти стояли, лузгали зернята і чекали, поки з ними розрахуються.
Видиму ж пасивність вінничан і те, що наші не підтримали ні акцію «Дістали», ні протибанковий протест, Сергій Михайлович пояснює просто: ніхто цим не займався, людей необхідно інформувати, потрібен громадський рух.
Але якщо більшість жителів Вінниці таки підтримує протестантів, то хто або що може змусити вінничан вийти на вулиці? Місцеві політологи кажуть, що можливість рушійної сили профспілок або ж громадських організацій вкрай низька. Але не відкидають можливість масових акцій протесту. Щоправда, з певними обмовками.
— Щоб вінничани самі вийшли на майдани, потрібна дуже сильна «встряска»: в економічній, соціальній, політичній або ж у фінансовій сфері, — каже вінницький політолог Валентин Муханов. – Якщо, наприклад, перестануть виплачувати пенсії та зарплати, можливо, профспілки активізуються. Але революція навряд чи буде, скоріш за все, йтиме мова про партійне переформатування. Так, люди можуть вийти на майдан за гроші. Однак населення залишається інертним. Те, що «регіони» збирають людей — це не що інше, як підготовка до виборів. Трата грошей, щоб встряхнути активність. Але це штучно.
Про те, що останній тисячний мітинг навряд чи може стати серйозним дзвіночком на користь нової революції з усіма наслідками, говорить політолог Олександр Логінов.
— По-моєму, симптоми готовності народу і політичних сил трохи не співпадають, — зазначає він. – Партія регіонів грозилась масштабними акціями, а вийшов пшик. З акції «Геть усіх» у Києві — вийшов пшик. Майдан-то був зайнятий, а толку? Можливість масштабних акцій я бачу: невдоволення населення є, політичні сили, які готові це використати, також є, але сам механізм поки не проглядається. Вивести людей на майдан зможуть, але в цьому буде простежуватись чіткий політичний інтерес.
Між іншим, Олександр Логінов продовжує, що декілька протестних сплесків таки можуть бути, але ближче до осені. І пік припаде на жовтень-листопад – розпал президентської кампанії.
Ну хто б сумнівався? А поки політики витрачають гроші на вибори, електорат їх заробляє. Якщо не за прилавком чи верстатом, так на політиці. З’явилось навіть таке поняття як «людинодень», воно і стало основним критерієм підрахунку вартості народного волевиявлення.


Ірина ЖУК



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

1337

Пропоновані кандидатури на посади голів кількох облдержадміністрацій оприлюднив віце-прем"єр-міністр України Павло Розенко. ...

465

День Державного Прапору, який українці відзначатимуть 23 серпня, традиційно розпочнеться з урочистого підняття прапора на Майдані ...

311

Експертна група конкурсу "Бюджет громадських ініціатив Вінницької міської ОТГ" 15 серпня визнaчила 36 проєктів, зa які містяни зможуть ...

292

Міфічна загроза чи реальна перспектива Через подорожчання електроенергії для підприємств на 25% з першого липня деякі галузі опинилися ...

275

  ...