Унікальна лікарка

Унікальна лікарка

Майже 30 років вона допомагає жінкам реалізувати свої материнські мрії. Спочатку працювала дитячим гінекологом у районній лікарні, а вже 20-й рік поспіль - у військовому санаторії Хмільника. Валентина Пугач - єдиний на Вінниччині гінеколог, який пересувається на візку. Травму хребта отримала у 29 років. Згадує, як збиралася з силами, щоб сісти на візок, а потім вийти на роботу. Черги до її кабінету займають ще до початку робочого дня. Дехто долає сотні кілометрів, щоб подякувати чи поспілкуватися із нею знову, бо вміє Валентина Пугач не лише лікувати, а й слухати і мотивувати.

- Звідки берете скільки сили?

- Коли стається біда, головне - знайти мотивацію і не впадати у відчай, бо він точно не допоможе. Якби не моя робота, то я зачинилася б у хаті і не виходила. А лікарська справа мене врятувала і повернула до життя, - розпочинає свою розповідь пані Валентина. - Коли я вже зрозуміла, що ходити не зможу, а пора виходити в люди, то встановила випробувальний термін. Хотіла перевірити власну силу духу, - зможу самостійно працювати чи ні. І головне, як до мене, лікаря на візку, поставляться пацієнти, чи захочуть взагалі користуватися моїми послугами. Це було найстрашніше. Якби люди комплексували чи відчували дискомфорт через мою травму, то я б, напевно, не змогла продовжувати свою лікарську справу. Але і колеги, і пацієнти виявилися досить приязними. 
Перший місяць мене взагалі щодня виносили на руках на другий поверх, бо там був кабінет гінеколога, а ліфта в приміщенні не було. Чоловік носив зранку, а мої колеги - зазвичай, жінки - носили донизу після роботи. Було не дуже приємно, бо я не хотіла завдавати незручностей. Керівництво це розуміло й облаштувало робоче місце для мене на першому поверсі, потім і пандус установили. А тепер, зважаючи на те, що у нас військовий санаторій, де лікуються хлопці після війни, деякі також пересуваються на візках чи милицях, доступними є перші поверхи всіх корпусів. Це зручно не лише для людей з інвалідністю, але й людей поважного віку.

- Як ви отримали травму? 

- Усе просто - впала з дерева. Як лікар я розуміла, що сталася біда, бо ніг не відчувала. Медики констатували перелом хребта. Сказали, що потрібна термінова операція. Санітарною авіацією мене відправили до Києва, в Інститут ортопедії і травматології, де й прооперували. І не один раз. Потім була тривала реабілітація і усвідомлення того, що ходити я більше не зможу. Більше року я була прикута до ліжка, не могла нічого робити. Тоді здавалося, що життя розділилося на до і після. Але рідні не дозволяли депресувати. У мене старший брат - лікар. Не дозволяв читати художні романи, відрубував однією фразою: "Щоб я у твоїх руках бачив лише "гінекологію", і щоб я заново повторювала теорію. Потім були наукові журнали про дослідження, експерименти. Я вже марила роботою, але навіть підняти голову було важко.
У мене в родині майже всі медики, знали, що головне завдання на той момент було змусити тіло сісти. Я лежачою навчилася в'язати. Потім напівсидячи прати, готувати, пристосовувалася до візка. Найважче було мити підлогу. Пригадую, одного разу, як вимила всю кімнату, заявила родичам, що більше цього не робитиму, адже болить спина. Та за тиждень взялась за старе. 

- На роботу коли повернулися?

- Після трьох років вдома. Мені часто снилася моя робота, я мріяла, як повернуся, але не наважувалася навіть про це заговорити із рідними. Хоча усі бар'єри у нас в голові, ми самі собі їх створюємо. А до життя треба ставитися з любов'ю, сприймати його, як дар. До такої думки мене привела людина-легенда Микола Подрезан. Знаєте його? Ми зустрілися з ним під час реабілітації у санаторії в Слов'янську. Тоді він активно займався марафонами для людей із особливими потребами. У санаторії вперше проводив конкурс краси "Міс на колясці". Запропонував і мені взяти участь, але я відмовилася, подумки вирішила, що це кощунство. Утім, коли потрапила на сам конкурс, переглянула завдання, свою думку змінила. Микола після завершення конкурсу мене запитав, ким я працювала до травми. Я сказала, що гінекологом. Він усміхнувся й відповів, що такому лікарю не обов'язкові ноги - були б голова на плечах і руки вправні. Спитав, чи не хотіла б далі працювати. Але тоді надії у мене не було, бо ж кому я потрібна в такому стані. Проте він твердо сказав: якщо начальство мені відмовить, то він за власні кошти організує мені кабінет. При чому зробить це не для мене особисто, а, в першу чергу, для таких людей, як я. Його переконання стали для мене вагомим аргументом і, приїхавши додому, я сказала рідним, що повертаюся на роботу. Вони зраділи. Та ще більше був радий мій головний лікар, бо посада на той час була вакантною.

- До вас приїздять пацієнти звідусіль. Маєте секрети лікарської практики?

- Головне правило лікаря - лікувати не лише тіло, але й душу, коли треба. Якось до мене звернулася жінка, якій провели екстирпацію, але про повне видалення їй не сказали, щоб не травмувати. Вона нормально почувалася, допоки не пішла на огляд до іншого лікаря і той сказав: "О! У вас, виявляється, нічого немає!". Для жінки це стало шоком, порушилися гармонійні стосунки з чоловіком, розпочалася депресія. Коли вона вперше прийшла до мене, на ній лиця не було. Ми багато розмовляли... І в один момент вона каже: "Де ви черпаєте те добро? Пересуваючись на візку, заспокоюєте і втішаєте ту, яка ходить на своїх ногах". Це було свідчення одужання. Іноді лікарю треба просто вислухати пацієнта - і він сам знайде собі ліки від недуги. Тому особливих секретів немає. 

- Скільком жінкам допомогли реалізувати їхню материнську мрію?

- Мої щасливі мами живуть по всій Україні. Пам'ятаю жінку, яка довго не могла завагітніти, лікувала її, а коли вдалось - народила хлопчика. У мій день народження вона заходить у кабінет, тоді був сильний мороз, і тримає у руках оцю ковдру наперевіс - сама невеличкого зросту - в дверях: "Я прийшла вас привітати, подякувати за чудо!". Я кажу: "По телефону потрібно було привітати - мороз, куди з дитиною". А вона плаче і обіймає… Попри те, що своїх дітей не маю, я вважаю себе багатодітною мамою, бо кожного, кому допомогла з'явитися на світ, вважаю рідним. Тепер маю велику "родину", багато спілкування у соцмережах, пацієнти пишуть, дзвонять. 

- Знаю, що заради вашого комфорту керівництво санаторію кардинально переобладнало приміщення. 

- Я про це не просила, але приємно, коли помічають якісь моменти і виправляють. Торік придбали крісло, яке змінює своє положення і дозволяє мені сидячи керувати ним і рухати. У кабінеті все доступно, під руками. Я можу робити все самостійно, навіть без медсестри. 

- А про що мрієте?

- Добре було б мати у одному з куточків кабінету УЗД-апарат. Але поки що лікарня не може собі дозволити. А в житті, як і кожен з нас, люблю подорожувати. Були з чоловіком цього літа в Одесі, а хочеться за кордон, щоб заставити магнітиками з різних країн увесь холодильник.

- Окрім роботи, встигаєте ще й науково-практичні конференції відвідувати.

- Лікар має вчитися все життя і підвищувати свій кваліфікаційний рівень. У мене бувають складні пацієнти, які приходять з надією, хіба можу їх підвести, вивчаю кожен випадок і шукаю можливість допомогти жінці завагітніти і народити дитину. Медицина не стоїть на місці. Якщо сидіти в кабінеті і заповнювати картки, то можна йти на пенсію. А якщо хочеш бути корисним - то розвивайся, не відставай, навіть якщо ти на візку. Свого часу я не наважилася навіть уявити, що маючи таку травму, зможу працювати. Коли народила жінка, якій багато років ставили безпліддя, зрозуміла, що можу приносити користь людям. Зараз я хочу донести людям, які мають подібні, як у мене, проблеми, щоб вони не боялися. Шукали можливість реалізовуватися, бути включеними в усі сфери життя, впливали на рішення у суспільстві. 

 


Олеся ШУТКЕВИЧ



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

529

У Гайсині 14 жовтня сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Skoda та вантажівки Scania. У результаті автопригоди загинув ...

397

Помер Почесний Гетьман Українського козацтва і один із засновників Руху Володимир Мулява. Про це повідомив на своїй сторінці у ...

202

Приїзд до Вінниці міністра оборони Андрія Загороднюка у рамках "Діалогів з Україною" був більше схожий на соціальний зріз суспільних ...

202

Через те, що ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» надіслала побутовим споживачам Вінниці листи-попередження щодо заборгованності за спожиту ...

191

Якщо у когось зупиниться серце десь у натовпі або транспорті, врятувати його зможуть лише ті, хто поруч. Про те, як правильно надавати ...