Просто про шкоду наркотиків

Просто про шкоду наркотиків

Як говорити з дітьми про наркотики - знає харків’янка Марина Грибанова, відома на всю Україну завдяки унікальним лекціям

        
Якщо у вас є діти, особливо коли їм трохи за 10, просто знайдіть в інтернеті відео з лекціями від Марини Грибанової. І подивіться разом. Ця жінка - одна з небагатьох, хто вміє достукатися до підлітків і говорити "їхньою мовою" про наркотики. 
Свого часу Марина Грибанова, яка сьогодні є президентом ГО “Нарконон”, позитивно знизила рівень наркоманії у Харкові. Нещодавно вона, завдяки батьківській ініціативі, приїздила у Вінницю читати лекції для школярів технічного ліцею та у школу №4. А в недалекому минулому навіть об'їздила третину наших міських навчальних закладів. 
Про це та про її ефективну й просту на перший погляд боротьбу з важкою проблемою - в ексклюзивному інтерв'ю "Міста".

- Пані Марино, чому почали читати школярам лекції про вплив наркотиків?

- Взагалі-то, за спеціальністю я вчитель біології. Почала вчителювати у школі в 1982 році. Свого часу проводила профілактику алкоголізму, бо на початку 80-х такої наркоманії, як зараз, не було. Разом з тим, на моїх очах в інституті спивалися друзі, хороші люди потрапляли «не туди». Насправді розказувати про ці речі дітям так, щоб вони уважно слухали, роблячи правильні висновки, неможливо, їм не цікаво, бо «усе знають самі». Я намагалася читати спеціальну літературу, шукала матеріали, та марно. Моя мета по життю – просвітницька. Але найважливіше для мене - навчитися доносити дітям життєво важливу інформацію, ту, яка роз’яснить, як це життя побудовано і що потрібно для щастя насправді. І важливо зробити так, щоб вони самі дійшли висновків. Я завжди була впевнена, що порушники дисципліни в школі – не найгірші діти. Можливо, це потенційні лідери, здатні протистояти, не погоджуватися. Часто саме вони стають на хибний шлях, спиваються. Досі люди дивуються, як мене можуть діти слухати мовчки по півтори години. Аби до них достукатися, я навчалася пів життя, шукала саме те, що працює.      
У 95-му році я вже не працювала у школі. Отримала другу освіту – психолога, працювала за спеціальністю у дитячому садку. Тоді теж зрозуміла, ну чому я можу навчити: відрізняти квадрат від кружечка? Коли невиспана дитина розповідає, що мама з татом всю ніч порно дивилися, про які геометричні фігури тут говорити? У мене масштабне мислення: от зустріла одну таку дитину, а їх же в Україні багато. Ти одразу прогнозуєш їх майбутнє і дивишся вперед, шукаєш щось для глобальних змін.
У далекому 1997 році, на відпочинку в Судаку в бібліотеці випадково натрапила на книгу «Діанетика» Рона Хабарда. Прочитавши, знайшла всі відповіді. Лекцію, з якою зараз працюю, ще в кінці 20 століття створив Боббі Віггінз (США). Вона базувалася на основі опитувань дітей та студентів, яким він ставив одне запитання - «що ви НЕ ЗНАЄТЕ про наркотики». Лекція тому й ефективна - вона відповідає саме на їх питання. А відповіді Віггінз знайшов у відомого американського гуманітарія Л.Рона Хаббарда. І саме його відкриття - в області роботи розуму, а також очищення організму людини від шкідливих речовин (в тому числі наркотиків).
Власне і технологія проведення лекції: як правильно спілкуватися з дітьми (та й взагалі з людьми), як долати перешкоди в їх навчанні, як правильно складати тексти лекцій, щоб там не було слів, які діти можуть не розуміти, як досягти розуміння дітьми даних, і т.д. - теж належить Хаббарду. А я просто додала в лекцію туди своїх прикладів, гумору. Пізніше я випадково дізналася про існування програми «Нарконон». І вивчилася на лектора.

- Якою була найперша лекція?

- Дуже добре пам'ятаю, бо у 2007 році, коли приїздили американці знімати про мене фільм, все відтворювалось у ретроспективі. Але й без того я б ту лекцію не забула. Так от, першими моїми слухачами були наркомани з реабілітаційного центру «Нарконон». До того я в житті не бачила живого наркомана, а там їх було 20. Після лекції вони зізналися, що ніколи б не почали вживати наркотики, якби знали те, що я розповіла. Саме вони і надихнули мене.

- Які питання зараз ставлять діти після лекцій?

- Зазвичай уже ніяких, бо розповідаю все – багато разів перевірено. Як правило, чимало запитань у високоінтелектуальних ліцеях, а ще – у закладах, де багато наркозалежних дітей. Але найбільше мене вражає, що діти говорять про те, що усвідомили, що саме вони несуть відповідальність за своє життя і тільки вони приймають рішення. І це найважливіше.

- По-вашому, коли саме з дитиною слід піднімати цю тему?

- Насправді батьки не знають, що відповідати своїм дітям. Це може бути в будь-якому віці. 

- Який взаємозв’язок між сім’єю, колом спілкування і тим, що дитина може почати вживати наркотики?

- Закономірності взагалі ніякої. Це може бути будь-яка дитина, не важливо, бідна чи багата сім’я. Стереотипність – це теж ціла проблема. Коли одні батьки намагаються організувати в школі лекцію, то частина просто відхрещуються, мовляв, у них все добре, ще рано, чи це взагалі не про них. А комусь «не на часі» - бо ж ЗНО. Або «давайте з вересня». Який вересень? Літо попереду і цвітуть коноплі! Раніше у мене взагалі до фанатизму доходило: коли день лекцію не проводила, думала, що хтось потім помре. Згодом заспокоїлася, зрозуміла, що виступи дивляться і в Інтернеті.  
Я вам скажу, що при хорошому маркетингу продати наркотик можна 75% населення. Інтелектуалу розкажуть, що він краще від того думатиме, художнику пообіцяють творче натхнення, дипресуючій людині «допоможуть» горе пережити – справа тільки в різному підході. Між іншим, коноплю успішно просувають у самих безневинних, здавалося б, темах, таких, як виробництво одягу й взуття.

- А що про медичну марихуану думаєте? Чи варто її легалізувати у нас?

- Я вивчала стан справ по цій темі в різних країнах. По-перше, легалізація медичної коноплі - це завжди перший крок до легалізації так званого "рекреаційного" вживання. В Європі насправді вже просто засилля вживаючих. Тобто починають (причому голосно, щоб громадськість "обговорювала") з легалізації медичного канабісу, а потім проштовхують легалізацію коноплі для куріння. Завжди. Без винятку. І це потрібно розуміти. Я категорично проти легалізації. І це тема для окремої статті. Коротко - якщо держава каже "так, можна" - то це «можна», значить не шкідливо. І цим все сказано. Але найжахливіше те, що наша держава каже "так, можна" при повній відсутності якісної профілактики та реабілітації наркоманії. Таким чином, як мінімум, спочатку потрібна поголовна грамотність щодо наркотиків.
По-друге – наявність правильної реабілітації наркозалежних. У Португалії, наприклад, людина яка поборола наркозалежність, має пріоритет у кредиті на бізнес, працевлаштуванні, тобто, є заохочення з боку держави, щоб людина знову не взялася за старе. Про яку легалізацію у нас може йти мова, коли все в аптеці запросто купується? Легалізація (марихуани – Авт.) і наркоманія – це суто політичні питання. Звідкись же беруться усі ці марші за легалізацію, і це не ті люди, які йдуть на Майдан за правду.

- Твердження про те, що колишніх наркоманів не буває, - це також стереотип?

- Коли людина проходить програму реабілітації якісно і чесно, до наркотиків не повертається. Це відбувається тільки за умови, коли наркотики виводяться з жирів організму, які є основою залежності – я знаю тільки одну таку програму, і по ній працює "Нарконон". Усі решта тримаються лише на силі волі залежного – тут дійсно є ризики зриву. І він буває у 97%. Що таке медикаментозна реабілітація? Сьогодні, на жаль, це коли людина з героїнового наркомана перетворюється на метадонового, а офіційним наркодилером виступає держава. Це наче пиво горілкою лікувати. Можливо, вони не підуть красти в пошуках дози, але ж метадон зробить з людини «овоча», бо метадон нікого не лікує. До речі, неможливість профілактики наркоманії – ще один стереотип, з яким я досі борюся. 

- Що найголовніше у профілактиці?

- Навчити людину робити усвідомлений вибір на основі правильних даних. Неможливо обмежити, покарати і закрити - це проти людської сутності. 

- Які наркотики сьогодні найпоширеніші?

- Швидкість появи нових наркотиків шалена. Я пояснюю дітям концептуально дію будь-якого наркотику взагалі. За ринком не слідкую, але бачу, що він дійсно змінюється. І найстрашніше, що доступність максимальна. Дитині за грошову винагороду пропонують пройти квест у пошуку «закладки». Створюється цікава ілюзія заробляння коштів і поступове введення у наркобізнес. Ті, хто в темі, добре знаються на всіх цих сайтах і соцмережах, на відміну від батьків. Багато батьків із благополучних родин телефонують і кажуть: «У нас проблема». Неблагополучні уже просто не звертаються.

- Чи є сенс від зафарбовування на будинках і парканах адрес із «закладками»?

- Я сама є активною учасницею такого руху у Харкові. Якщо ми взагалі не даємо ніякої відсічі, то входимо в апатію, бо нас перемогли. Може це не надто ефективно, але хоча б показує незгоду суспільства і протест. Водночас маємо дати нашим дітям альтернативу – ті ж спортивні секції, замість зомбування у телефонах.   

- До-речі, попри благі наміри, в Інтернеті можна знайти чимало негативу про вас.
- Звісно, я ж магією володію, зазомбовуючи дітей, які спокійно висиджують усі мої лекції (сміється - Авт.). Саме тому я тепер маю 40 експертиз від професорів різних спеціальностей, які підтверджують, що моя діяльність – це не гіпноз чи щось подібне. Коли на мене нападали, я просто захищалася у такий спосіб - експертизами науковців, бо чорний піар – страшна річ. Це коли ти просто боїшся вийти з дому. Не всім вигідно, що я розповідаю дітям про шкоду наркотиків, про те, що депресія – не хвороба. Після активного читання лекцій у моєму рідному Харкові знизилася наркоманія на 2%, я бачила цифри статистики. Але потім мене по-хорошому «попередили», мовляв, ті, хто треба, уже знають, завдяки кому такі показники. Нагадали мені, що я мама двох маленьких синів, а тому маю займатися своєю безпосередньою професією. То був 99-й рік…  

- Що має змінитися в країні, аби побороти наркоманію?

- Найголовніше – будь-де знаходити адекватних однодумців і наполегливо працювати. Чим більше буде активних громадян – тим краще. Перестаньте плакатись, що держава щось вам винна. Повинні робити ми, бо ми – це держава. Вимагання чогось – це підхід немовляти. 

- Ви вже приїздили у Вінницю раніше з лекціями.

- Це сталося за цікавим збігом обставин. Якось канал «Ера» вирішив нарешті запустити мій диск, який до того пролежав у них в студії чотири роки. Поставили його в ефір о 12-й ночі, але й на тому спасибі. Наступного ранку мені телефонували з приймальні Гройсмана (на той час мер Вінниці – Авт.), який подивився мій виступ. Так я опинилася у вашому місті, обійшла третину шкіл в 2009 році, була у Тростянці, Ладижині - там знайшлася ще одна небайдужа чиновниця. Ось вам теж людський фактор, головне – бажання і вміння організувати. 

- Бюрократія здатна нищити під корінь найкращі ідеї. Знаю, вона вас іноді переслідує у навчальних закладах.


- Я бачила багато шкіл по Україні. І скажу, що найпростіший шлях для більшості з них – це коли зверху дають пряму вказівку, бо так зручно. Але коли час самим проявляти ініціативу, це щось страшне і надто відповідальне. Якось в одній із харківських шкіл, де я планувала провести лекцію, мене спитали про дозвіл. Хоча згідно із законом він не потрібен – це вирішує директор. І тут виникла дилема для освітянки: і лекція хороша, але дозволу нема. Тоді вона мені запропонувала «золоту середину»: виступити тільки перед восьмими-дев’ятими класами, а перед 10-11-ми - ні. Це була межа для моєї логіки, я не витримала і кажу: «Якщо вам завтра скажуть свастику дітям на рукав начепити, ви це зробите?». І мені відповідають: «Звісно, бо ми законослухняні люди». Весь сенс сарказму навіть не був почутий. Шкільна проблема не в корупції, а в тому, що там усі бояться щось вирішувати.

- Як ставитеся до залякування дітей для «профілактики», адже ці методи часто використовують дорослі?

- На залякуванні неможливо зробити усвідомлений вибір, адже коли страх минає, дитина пробує заборонене. Чому батьки, забороняючи алкоголь, самі п’ють при дитині? А ще мені дуже «подобається» фраза: «Ти ще малий». То що ж, виходить, можна травитися, коли виростеш? Приклад, який подають дорослі дітям, жодним страхом не перебити.
  
- Що стимулює вас рухатись вперед і де берете сили?

- Мене стимулює тільки отриманий продукт, тобто те, що дійсно бачиш зміни. Наш головний нарколог-психіатр якось в інтерв’ю сказав: «Якби у кожному місті був такий лектор, як Марина, мені б не було що робити». І він став моїм «янголом-охоронцем». Але читати в Харкові лекції мені досі непросто після всіх тих чорних піарників і бруду.

- Чи думали ви про те, щоб передати іншим власний досвід?

- Свого часу у нас були соціальні служби, які займалися профілактикою, і яких я теж навчала, проте з часом вони переформатувалися. Сьогодні по школах ходить поліція і розповідає дітям інформацію, яку школярі не завжди з цікавістю сприймають. Але якщо поліцейських правильно навчити, цілком можливо з інтересом подавати дітям дані, після яких вони задумаються над вибором у власному житті. Я готова у будь-яке місто приїхати для такої мети - навчити нову поліцію проводити якісну та цікаву профілактику наркоманії. 

 


Ірина МОХАР



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

23

Громадськості запропонували обговорити варіант забудови набережної від Староміського мосту до "Спартака" Громадські слухання з ...

23

11 липня "Нива" на Київщині зіграла контрольний поєдинок проти "Діназа" (Вишгород). Цей клуб є суперником нашої команди у новому сезоні ...

21

У зв'язку з реконструкцією трамвайної колії по вул.Соборній та враховуючи проведення робіт на Замостянській, до 29 липня буде повністю ...

20

Слідство обіцяє викриття ще цілої низки схем митниці Правоохоронці 15 липня затримали начальника митного поста "Вінниця-Центральний" ...

19

Які оцінки вже поставили вінничани і який заклад - у лідерах У вінницьких міських медичних закладах первинного рівня запрацювала ...