День добровольця у Вінниці

 День добровольця у Вінниці

         Відбулася хода на честь добровольців, кожного загиблого згадали поіменно 

У День українського добровольця кілька десятків вінничан пройшли пам’ятною ходою від площі Героїв Небесної Сотні до головного символу міста – вінницької вежі. У перших рядах колони – воїни добровольчих батальйонів, демобілізовані бійці ЗСУ та волонтери. Вони несли стяги добровольчих підрозділів, державні прапори та портрети тих вінничан, хто за покликом серця пішов захищати країну, але не повернувся із війни живим. Загиблих героїв-земляків учасники ходи вшанували хвилиною мовчання та кожного згадали поіменно. 

- У цей день ми віддаємо шану українським патріотам, які з початку подій на Сході України добровільно зголосилися захищати державу від російського агресора, до тих пір не маючи ніякого відношення до армії. Більшість вояків-добровольців, придбавши безцінний бойовий досвід, вступили до лав ЗСУ, Національної гвардії і Нацполіції або займають активну громадянську позицію в житті, – каже відома у Вінниці волонтерка Олена Верлан. – За офіційними даними, тридцять воїнів-добровольців з Вінниччини віддали своє життя, захищаючи Україну. Проте імена усіх загиблих добровольців невідомі. Завдяки добровольцям – їхній мужності, відданості національним інтересам і щирому патріотизму вдалося зупинити російського агресора, дати змогу мобілізувати сили в тилу й озброїти армію.

     Серед учасників ходи - і Влад Сорт із позивним Змій. У 16 років він залишив батьківський дім на Вінниччині і перебрався жити до Криму. Та коли розпочався Майдан, поїхав до Києва, «щоб дізнатися правду», а звідти пішов шукати її на передову. Згадує, як у шльопанцях стояв на позиції біля Савур-могили, а на озброєні мав лише самозарядний карабін СКС, який через раз влучав у ціль. 

- У мене була форма, але берців ще не було, то був взутий у шльопанцях. І був СКС, який стріляв два рази, а решту – робив осічки, і одна граната… Далі був Іловайськ, почав формуватися 5-й окремий батальйон Добровольчого українського корпусу, я поїхав туди з групою секретиків, робили засідки... Там я отримав свою першу травму – під «Градом» мені перебило спину, потрапив у шпиталь Мєчнікова, вчився заново ходити, там мені пан Гелетей вручив орден Богдана Хмельницького, хоча я не був військовослужбовцем, не мав звання, – ділиться спогадами Влад і додає, що не вважає цей день особливим. – Думав, буде багато спогадів, але відчуваю пустоту. Борюся із ностальгією, і якщо я почну знову про це думати, то захочу повернутися на передову, бо там все інакше, по-чесному.

Тим часом біля залізничного вокзалу оркестр Центру військово-музичного мистецтва Повітряних Сил Збройних Сил України організував концерт. Відбувався він прямо перед центральним входом до вокзалу. Слухали оркестр, фотографували і знімали на телефони кілька десятків вінничан. У такий спосіб військові хотіли висловити свою солідарність із добровольцями та вшанувати побратимів, які загинули на війні.
 


Олександра МАКОВЕЦЬКА



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

609

Із 20 по 22 вересня на Вінниччині триватиме Всеукраїнський Конгрес сімей. Його організовують Рада церков та Рада національно-культурних ...

379

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області у червні задоволено позовну заяву керівника Могилів-Подільської місцевої ...

230

Завтра у Вінниці представлять нового голову обласної державної адміністрації. Відповідна інформація міститься на сайті Вінницької ...

228

Усі приміщення і прилеглу територію двох вінницьких університетів, про замінування яких зранку повідомили поліцію, уже обстежено. - ...

222

Гучну заяву сьогодні у Києві зробили представники Вінницької обласної громадської організації "Батьківщина молода". Вони закликали ...