Коли були обстріли - покинутих дітей не було

Коли були обстріли -  покинутих дітей не було

Дитячий притулок у прифронтовому Торецьку, як і інші дитячі притулки в Україні, із 2012 року став Центром соціально-психологічної реабілітації дітей. Наразі у ньому 37 дітей: і сироти, і ті, чиї батьки позбавлені батьківського піклування, і діти, що опинились у т.з. важких життєвих обставинах. Найстаршій дитині - 18 років, наймолодшій - 2. 
Саме у цей Центр нещодавно привезли допомогу, яку зібрали співробітники Вінницького обласного управління СБУ. Поки старші хлопчики допомагали розвантажувати продукти, молодші діти зібрались в актовій залі. Коли ж дорослі гості принесли ящики з іграшками, малеча не перебираючи і не стримуючи емоцій та цікавості за кілька хвилин їх розподілили між собою.

- Дайте іграшку нашому Дмитрику, - дає мені медведика у руки одна з виховательок, показуючи на хлопчика, який сидить поряд із іншою працівницею закладу. І пояснює, - він сором'язливий, сам не підійде не візьме. 

- Сказати, що до нас часто так приїздять - ні, не часто, але буває. В такому об'ємі - давно у нас такої допомоги не було. Окремо дякуємо за продукти харчування, за речі, за канцелярію, за іграшки, - каже Валерія Корнієнко, директорка Центру. 

Речниця УСБУ у Вінницькій області Ірина Алексєєва зазначає, що візити до цього Центру були і раніше, але в такому об'ємі зібраної допомоги - вперше. 

- Усю допомогу зібрали співробітниками Вінницького обласного управління Служби безпеки. Мені випала честь привезти її сюди - де її потребують, де на неї чекали. Я вдячна безмежно колективу нашого управління, що вони активно долучилися до цієї ініціативи. Стільки радості, як сьогодні побачила, я давно не бачила, - каже вона. 

У 2016-му у цьому Центрі з'явилася дитина, яка прийшла сюди із Горлівки, яка за 30 кілометрів, на окупованій території. Згодом ще одна дитина прийшла з-під Донецька.

- Обоє малолітні, до 14 років. Пішки прийшли, - розповідає Олена Кульбачна, заступниця керівника військово-цивільної адміністрації Торецька. - Прийшли сказали, що там вони нікому не потрібні. А тут у них бабусі, дідусі. Ось так… Знайшли бабусь-дідусів. Зараз ці діти у сім'ї.

А ще пані Олена пригадує 2014 рік, коли були сильні обстріли. Тоді, каже вона, у міському пологовому будинку покинутих дітей не було. 

- Ті півроку, які стріляли, не було покинутих (дітей - Авт.) взагалі, не кидали. 16 рік, уже тихіше стало, і пішли кинуті дітки, на сьогодні у нас їх там шість, - каже Олена Кульбачна. - Життя налагоджується, виплати пішли, і… Але ж війна має чомусь вчити. Переоцінка має бути не тільки політичних пріоритетів, а й життєвих.

 

 


Ірина ЖУК



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

332

Психіатр Наталя Денисюк: У моїх пацієнтів найтовстіші медичні картки Наталя Денисюк 22 роки допомагає вінничанам долати депресивні ...

228

Потужності підпри\мства можуть щорічно забезпечувати електроенергією 150 тисяч квартир. Першу чергу унікального для України заводу із ...

208

Що зміниться з березня 2019 року У Західній Європі люди, досягаючи пенсійного віку, починають нове повноцінне життя. Їхні пенсії ...

205

Вінницький шаховий клуб "Романтик", де діє філія МДЮСШ № 6, торік переміг на юнацькому командному чемпіонаті області у Літині. Цього року ...

200

У прокуратурі заявили про 15 тисяч доларів за 0,3 га землі під забудову. Під слідством мер Мигилева-Подільського Прокуратура Вінницької ...