Адреналін під хмарами

Адреналін під хмарами

"Найемоційніше у стрибку із парашутом - це вихід із літака"

Тетяна Сандул 35 років свого життя присвятила небу. На її рахунку - близько 2000 стрибків із парашутом. Але це не так вже й багато, каже вона. Через отримані травми довелося змінити напрямок - і жінка стала інструктором. Проте не відкидає можливості знову повернутися на висоту пташиного польоту, аби ще раз відчути той неймовірний адреналін. 26 липня вона, як і усі колеги по спорту, відзначала професійне свято: День парашутиста.

- Пам'ятаєте перший стрибок?  

- Звісно. Мені було 16. Уже не пригадати емоцій, але пам'ятаю, як все відбувалось. До ВДВ колись готували солдатів із військкомату. І я просто приїхала до свого товариша, так і почалося. Хтось робить три стрибки і йде, а мене затягнуло. Все залежить від бажання людини, характеру. Якщо, наприклад, у рік 500 людей у нас стрибає, то з них менше десяти продовжують цю справу. 

- Можливо, не всі готові через фінансовий бік?

- Насправді 2000 стрибків - це небагато. У мене є товариш, з яким ми починали, в нього за плечима 12 тисяч стрибків. Сьогодні дуже важко стільки "настрибати", бо дорого. Для спортсменів у середньому це 400-500 гривень за один стрибок і 1200 - для аматорів. З інструктором - дорожче в рази, адже сам парашут для тандему коштує 10 тисяч доларів. Підготовка, медогляд, укладка парашутів, власне сам політ - все ж не безкоштовно. Та й клубу потрібно за щось існувати, держава не допомагає давно. Ще років 10 тому пілотам виплачувалася зарплата, тепер вже й цього нема. Членські і доброчинні внески - за рахунок них діє клуб, підтримується техніка.

- Де іще вам доводилось стрибати, окрім Сутисок?

- По Україні їздила, беручи участь у чемпіонатах, були клубні змагання за кордоном. Там і краєвиди інші, відчуття. 

- Що найемоційніше?

- Це вихід із літака - він завжди таким був. Бентежний стан перед стрибком. Перший за день стрибок завжди найемоційніший. Вже потім входиш у ритм. Зараз, будучи інструктором, я найбільше за людей хвилююся, яких випускаю і приймаю. 

- Який вік стрибаючих?

- Раніше були правила, коли у спортсмени брали тільки до 25 років. Зараз обмежень нема. Із 15 років можна з дозволу батьків і до 60-80, якщо здоров'я дозволяє. Нещодавно 56-річний чоловік стрибав. Він раніше вже займався, стрибав його син, і він прийшов підтримати. Спостерігається тенденція саме серед людей старшого віку, які давно виношували задум. І, звісно, вони більш платоспроможні. А загалом середній вік - це 25-35 років. Чоловіки переважають, жінок одиниці. У нашому клубі сьогодні дві дівчини, років п'ять поспіль не було жодної. 

- На яку висоту підіймається літак?

- Ті, хто вперше, стрибають з 800-900 метрів. Для професіоналів найвища висота - три тисячі метрів. Вільне падіння із такої висоти 35-40 секунд - приблизно два кілометри. Сам політ на парашуті триває хвилин п'ять. А може затягнутися й до 15-ти, як вітер занесе. 

- І далеко може занести?

- Висхідний потік здатний на все. На змаганнях одна дівчина умудрилася двічі підряд приземлятися у лісі. Але задоволена. 

- Що головне для людини, яка стрибає уперше? Кому варто це робити, а кому - ні?

- Тих, кому не варто, видно одразу. Відводжу їх у бік, намагаюся пояснити. Навіть якщо по параметрах така людина проходить (від 45 до 90 кг. - Авт.), але відчувається невпевненість, чи трохи "не в собі", відговорюю. Це рідкість, адже, як правило, на аеродром приходять уже ті, хто готовий - і духом, і фізично. Хоча років 15 тому одна дівчина влаштувала справжню істерику, їй "швидку" навіть викликали. З'ясувалося, то блеф. Був ще випадок, коли чоловік жінку змушував стрибати, розлученням погрожував. Тоді я його відізвала і показала наслідок своєї травми - мовляв, ось що трапляється, коли змушують. Він більше не наполягав. Часом телефонують, кажуть, що хочуть, але бояться. Я запрошую на заняття, і все з'ясовується. 

- При яких обставинах отримали травму?

- Я прихворіла, бажання особливого не було. Але мене підбурили - стрибнула. Більше немає бажання стрибати. Так доля склалася. Хоча морально я вся там, у небі! Навчити не боятися людину можу, але мене ще ніхто не навчив. Це не страх стрибка, а страх болю, який сидить досі. Але, можливо, на тандем як пасажир ще зважуся. 

- Питання безпеки - чи не найважливіше, ризиків у цьому спорті вистачає…

- Трапляється по-всякому. Часом сезон проходить без жодного перелому, а буває навпаки - із серйозними травмами. Від самої людини, яка стрибає, багато залежить, як вона ставиться до цього. Можна зламати ногу і через самовпевненість, легковажне ставлення, а можна просто розгубитися у відповідальний момент чи відволіктися в ейфорії. 

- А що, коли основний парашут не відкривається?

- На це впливають різні фактори: в основному укладка, і, можливо, положення тіла у повітрі - людина не так повернулася, перехилилась і парашут заклинив… Тоді відкривають запасний. Ось нещодавно одному із наших досвідчених спортсменів довелося відкривати запасний парашут, уперше у житті. Це велика рідкість. Єдиний трагічний випадок, який стався у нашому клубі, був у 1986 році. Загинув хлопчина-спортсмен. Він відкрив основний парашут, не відчепивши його, бо заклинив один замок - є така технологія, щоб далі запасний відкривати. Слід було різати ножем. Але два парашути заплутались. Мабуть, перехвилювався, розгубився. То був його 326-й стрибок. 
Зараз у парашутному спорті від того, що відмовляє основний парашут, трагічних випадків практично не буває. Травми, у т.ч. фатальні, трапляються при приземленні і на так званих швидкісних парашутах, які дуже інертні (окрім них є ще класичні і середні парашути. - Авт.). 
Ми працюємо з круглими парашутами, які для початківців є "перехідними" - типу крила. Професійні ж спортсмени купують собі самі. Надто швидкісних у нас нема. 

- Кожен спортсмен сам собі спорядження купує?

- Так. Комбінезон - 200 доларів, шлем - 200 доларів, висотомір - теж 200, парашут - від двох тисяч найдешевший. Для початку вкладають до трьох-чотирьох тисяч доларів. Те, що є у клубі, не всіх задовольняє. В основному спортсмени мають свої парашути. В Україні лише дві фірми їх шиють, але купуються в основному закордонні.


Ірина МОХАР



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

1032

Дорожньо-транспортна пригода за участі велосипедиста та автомобіля « Fiat Scudo» сталась 5 листопада у Бершаді. У результаті аварії ...

468

Увечері п’ятого листопада камери ситуаційного центру відеоспостереження Ситуаційного центру зафіксували ДТП із потерпілими на ...

390

Вагому суму в 454,8 мільйонів гривень перерахували платники податків області на модернізацію та реформування української армії впродовж ...

379

Кандидат технічних наук, доцент кафедри електроніки та наносистем Вінницького національного технічного університету Олена Жагловська...

379

Вінницький відділ поліції ГУНП у Вінницькій області встановлює особу невідомого чоловіка, тіло якого знайшли на платформі ...