Адреналін під хмарами

Адреналін під хмарами

"Найемоційніше у стрибку із парашутом - це вихід із літака"

Тетяна Сандул 35 років свого життя присвятила небу. На її рахунку - близько 2000 стрибків із парашутом. Але це не так вже й багато, каже вона. Через отримані травми довелося змінити напрямок - і жінка стала інструктором. Проте не відкидає можливості знову повернутися на висоту пташиного польоту, аби ще раз відчути той неймовірний адреналін. 26 липня вона, як і усі колеги по спорту, відзначала професійне свято: День парашутиста.

- Пам'ятаєте перший стрибок?  

- Звісно. Мені було 16. Уже не пригадати емоцій, але пам'ятаю, як все відбувалось. До ВДВ колись готували солдатів із військкомату. І я просто приїхала до свого товариша, так і почалося. Хтось робить три стрибки і йде, а мене затягнуло. Все залежить від бажання людини, характеру. Якщо, наприклад, у рік 500 людей у нас стрибає, то з них менше десяти продовжують цю справу. 

- Можливо, не всі готові через фінансовий бік?

- Насправді 2000 стрибків - це небагато. У мене є товариш, з яким ми починали, в нього за плечима 12 тисяч стрибків. Сьогодні дуже важко стільки "настрибати", бо дорого. Для спортсменів у середньому це 400-500 гривень за один стрибок і 1200 - для аматорів. З інструктором - дорожче в рази, адже сам парашут для тандему коштує 10 тисяч доларів. Підготовка, медогляд, укладка парашутів, власне сам політ - все ж не безкоштовно. Та й клубу потрібно за щось існувати, держава не допомагає давно. Ще років 10 тому пілотам виплачувалася зарплата, тепер вже й цього нема. Членські і доброчинні внески - за рахунок них діє клуб, підтримується техніка.

- Де іще вам доводилось стрибати, окрім Сутисок?

- По Україні їздила, беручи участь у чемпіонатах, були клубні змагання за кордоном. Там і краєвиди інші, відчуття. 

- Що найемоційніше?

- Це вихід із літака - він завжди таким був. Бентежний стан перед стрибком. Перший за день стрибок завжди найемоційніший. Вже потім входиш у ритм. Зараз, будучи інструктором, я найбільше за людей хвилююся, яких випускаю і приймаю. 

- Який вік стрибаючих?

- Раніше були правила, коли у спортсмени брали тільки до 25 років. Зараз обмежень нема. Із 15 років можна з дозволу батьків і до 60-80, якщо здоров'я дозволяє. Нещодавно 56-річний чоловік стрибав. Він раніше вже займався, стрибав його син, і він прийшов підтримати. Спостерігається тенденція саме серед людей старшого віку, які давно виношували задум. І, звісно, вони більш платоспроможні. А загалом середній вік - це 25-35 років. Чоловіки переважають, жінок одиниці. У нашому клубі сьогодні дві дівчини, років п'ять поспіль не було жодної. 

- На яку висоту підіймається літак?

- Ті, хто вперше, стрибають з 800-900 метрів. Для професіоналів найвища висота - три тисячі метрів. Вільне падіння із такої висоти 35-40 секунд - приблизно два кілометри. Сам політ на парашуті триває хвилин п'ять. А може затягнутися й до 15-ти, як вітер занесе. 

- І далеко може занести?

- Висхідний потік здатний на все. На змаганнях одна дівчина умудрилася двічі підряд приземлятися у лісі. Але задоволена. 

- Що головне для людини, яка стрибає уперше? Кому варто це робити, а кому - ні?

- Тих, кому не варто, видно одразу. Відводжу їх у бік, намагаюся пояснити. Навіть якщо по параметрах така людина проходить (від 45 до 90 кг. - Авт.), але відчувається невпевненість, чи трохи "не в собі", відговорюю. Це рідкість, адже, як правило, на аеродром приходять уже ті, хто готовий - і духом, і фізично. Хоча років 15 тому одна дівчина влаштувала справжню істерику, їй "швидку" навіть викликали. З'ясувалося, то блеф. Був ще випадок, коли чоловік жінку змушував стрибати, розлученням погрожував. Тоді я його відізвала і показала наслідок своєї травми - мовляв, ось що трапляється, коли змушують. Він більше не наполягав. Часом телефонують, кажуть, що хочуть, але бояться. Я запрошую на заняття, і все з'ясовується. 

- При яких обставинах отримали травму?

- Я прихворіла, бажання особливого не було. Але мене підбурили - стрибнула. Більше немає бажання стрибати. Так доля склалася. Хоча морально я вся там, у небі! Навчити не боятися людину можу, але мене ще ніхто не навчив. Це не страх стрибка, а страх болю, який сидить досі. Але, можливо, на тандем як пасажир ще зважуся. 

- Питання безпеки - чи не найважливіше, ризиків у цьому спорті вистачає…

- Трапляється по-всякому. Часом сезон проходить без жодного перелому, а буває навпаки - із серйозними травмами. Від самої людини, яка стрибає, багато залежить, як вона ставиться до цього. Можна зламати ногу і через самовпевненість, легковажне ставлення, а можна просто розгубитися у відповідальний момент чи відволіктися в ейфорії. 

- А що, коли основний парашут не відкривається?

- На це впливають різні фактори: в основному укладка, і, можливо, положення тіла у повітрі - людина не так повернулася, перехилилась і парашут заклинив… Тоді відкривають запасний. Ось нещодавно одному із наших досвідчених спортсменів довелося відкривати запасний парашут, уперше у житті. Це велика рідкість. Єдиний трагічний випадок, який стався у нашому клубі, був у 1986 році. Загинув хлопчина-спортсмен. Він відкрив основний парашут, не відчепивши його, бо заклинив один замок - є така технологія, щоб далі запасний відкривати. Слід було різати ножем. Але два парашути заплутались. Мабуть, перехвилювався, розгубився. То був його 326-й стрибок. 
Зараз у парашутному спорті від того, що відмовляє основний парашут, трагічних випадків практично не буває. Травми, у т.ч. фатальні, трапляються при приземленні і на так званих швидкісних парашутах, які дуже інертні (окрім них є ще класичні і середні парашути. - Авт.). 
Ми працюємо з круглими парашутами, які для початківців є "перехідними" - типу крила. Професійні ж спортсмени купують собі самі. Надто швидкісних у нас нема. 

- Кожен спортсмен сам собі спорядження купує?

- Так. Комбінезон - 200 доларів, шлем - 200 доларів, висотомір - теж 200, парашут - від двох тисяч найдешевший. Для початку вкладають до трьох-чотирьох тисяч доларів. Те, що є у клубі, не всіх задовольняє. В основному спортсмени мають свої парашути. В Україні лише дві фірми їх шиють, але купуються в основному закордонні.


Ірина МОХАР



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

103

Під час навчань "Чисте небо" розбився літак.  "Близько 17.00 16 жовтня в районі села Уланів, між населеними пунктами Бердичів та Хмільник, ...

93

Спорткомплекс уже огороджують парканом, роботи почнуть з ремонту даху Минулого тижня почались підготовчі роботи до великої ...

67

За день на благодійному фестивалі для Івасика Бедрія вінничани зібрали 194 тис. грн. Вінниця - місто чуйних людей, небайдужих до чужої ...

63

У Вінниці автомобілісти влаштували акції проти високих цін на пальне 11 жовтня з 9.00 до 10.00 представники вінницького осередку ГО «Авто ...

60

Переваги логістичним компаніям для прискорення перевезень вантажу Корупційний механізм отримання неправомірної вигоди посадовцями ...