Дерево Свободи відкрили сім’ї загиблих на Майдані

Дерево Свободи відкрили сім’ї загиблих на Майдані

«Мамо, коли ми повернемося з перемогою - я посаджу вишню свободи»

  У Вінниці 23 лютого на майдані Небесної Сотні відкрили Дерево Свободи - бронзовий монумент вшанування пам'яті загиблих на Майдані під час Революції Гідності. У цей день - 23 лютого 2014 року - тут, на ще не перейменованій площі Театральній, вінничани прощалися із Максимом Шимком, який загинув у Києві від кулі снайпера. У ті гарячі лютневі дні 2014-го на Майдані загинули троє жителів Вінниччини: Максим Шимко, Леонід Полянський і Валерій Брезденюк.

  Дерево Свободи створене у вигляді вишні, яка проростає з карти України. На гілках - квіти, як символ народження нових воїнів України. Квіти, які упали з дерева - це душі загиблих Героїв Небесної Сотні.
- Я прийшла вшанувати пам'ять Небесної Сотні, - каже Аделя Іванівна, одна з присутніх на відкритті. - Ми дуже любимо цих загиблих людей, прогресивну молодь. Хочемо, щоб новому поколінню краще жилося, адже саме за нього загинули люди на Майдані. Мені вже 73 роки, я користуюся тим, що заробила, а новому поколінню нехай буде краще майбутнє, з миром і спокоєм у країні.

  Відкривали пам'ятник мати Максима Шимка Зоя Кузьменко і зовсім юний Едуард Полянський - син загиблого на Майдані жмеринчанина Леоніда Полянського.
Зоя Кузьменко каже, що воля України за 26 років Незалежності ще ніколи не була такою ствердженою, як це зробила Небесна Сотня:
- Хлопці поклали свої життя, щоб всім жилося краще. Почався новий час нашої вільної країни. Ми завжди пам'ятатимемо Героїв і прикладемо сили, щоб про них знали. Нам, батькам, не можна сидіти у куточку і плакати, ми повинні виховувати майбутнє покоління, щоб воно любило і знало Україну.

  Приїхав на відкриття пам'ятника зі Збаража у Вінницю і Володимир Голоднюк - батько Устима Голоднюка. Того самого Устима, у якого була блакитна каска і який казав: "Небо падає". Вклонившись від імені родин загиблих, батько Устима подякував усім, хто "не словом, а ділом творить пам'ять про Небесну Сотню".

  - Нас часто запитують, за що вони загинули і чи варто це було… Я скажу вам так: вони загинули за Україну і смерть була не намарно. Такими, як були колись, ми вже ніколи не будемо, - каже Володимир Голоднюк. - Так, Україна зараз не така, як її хотіла бачити Небесна Сотня, але це якраз уже наша з вами справа. Небесна Сотня свою справу зробила, а решту робити нам. Будьмо гідними їхньої пам'яті й пам'ятаймо, якою ціною нам далася ця країна.

  Про те, що майданівці мали високу ціль, нагадала Людмила Полянська, мати загиблого Леоніда Полянського із Жмеринки:
- Наші діти Герої і знали, для чого вийшли на Майдан, - розповідає Людмила Григорівна. - Те, що вони загинули, є великою помилкою усіх, хто віддавав накази стріляти, і тих, хто стріляв.
Зараз син Леоніда Едуард Полянський - ліцеїст-богунівець.
  Найбільш емоційно про сина згадувала Єлизавета Мойсей. Жінка приїхала з Тернопільщини. Зізналася, що дуже вражена Вінницею, адже не очікувала такої підтримки. Каже, її Василь завжди мріяв мати велику сім'ю - "народити націю".
- Він казав мені: "Мамо, коли ми повернемося з перемогою, я посаджу вишню свободи", - згадує пані Єлизавета. - Василь у мене виріс патріотом, я сама не знала, що народила героя і що ним він стане посмертно. Завжди казав, що хоче добитися чогось великого. Був дуже сміливим, згуртовував коло себе друзів, ось як зараз Вінниця згуртувала нас, і ми приїхали. Я плачу чотири роки, моя подушка вже, як море. Чужих дітей немає. Вони померли не за щось, а за інших дітей і їхнє майбутнє. Кажуть, вони обрані. Вася хотів, щоб я не їздила на заробітки за кордон, а заробляла в Україні, щоб у нас були такі дороги, як в Європі… Я низько вам кланяюся за те, що пам'ятаєте наших героїв.

  Приїхала на відкриття пам'ятника у Вінницю і Юлія Кравчук - донька загиблого жмеринчанина Валерія Брезденюка. Його українці ще запам'ятали, як учасника "Х-Фактора", талановитого майстра малюнка на воді.
- Герої усі: і медики, які допомагали пораненим, і дівчата, які варили чай, усі, хто ризикував своїм життям, - каже Юлія. - Чи варто було жертвувати життям - питають усі. Навіть якщо ми не бачимо очевидних змін у суспільстві, люди стали іншими, прокинулася громадська свідомість. Якщо будемо правильно виховувати своїх дітей, вчити справедливості і людяності, тоді побачимо зміни.
Того ж дня, після відкриття пам'ятника, вінничани з цікавістю розглядали скульптуру. Фотографували і фотографувались. Діти ж і підлітки виявились сміливішими за дорослих, вони уже освоювали новий простір - обходили бронзову вишню, торкались гілок і квіток.

  Монумент загиблим Героям встановлено за ініціативи двох благодійних фондів: "Подільська громада" і "Пам'яті Небесної Сотні", які залучили необхідні кошти від меценатів і небайдужих людей для виготовлення композиції. Поки на монументі пам'яті загиблих майданівців немає таблички, що це пам'ятник Героям Небесної Сотні. Але вона запланована і буде встановлена. Про це розповів скульптор пам'ятника Борис Данилюк.

Небесна Сотня свою справу зробила, решту робити нам

  - Нас часто запитують, за що вони загинули і чи варто це було… Я скажу вам так: вони загинули за Україну і смерть була не намарно. Такими, як були колись, ми вже ніколи не будемо, - каже Володимир Голоднюк, батько загиблого Устима, того самого, який свою блакитну каску називав щасливою. - Так, Україна зараз не така, як її хотіла бачити Небесна Сотня, але це якраз уже наша з вами справа. Небесна Сотня свою справу зробила, а решту робити нам.

Скульптор і автор "Дерева Свободи" Борис Данилюк:

- Нашим із сестрою завданням було створити символ, який би увіковічнив подвиг цих Героїв. Вишня - давній символ в Україні. Вишневу гілку вішали біля хати, висаджували вишневі садки як оберіг від нечистої сили. Це - символ Божого дерева і Матері-Батьківщини.

Голова благодійного фонду "Пам'яті Небесної Сотні" Андрій Павленко:

- Вінниця всій країні продемонструвала дух єдності, як треба вшановувати пам'ять героїв. У нас великі люди, великі подвиги, ми маємо їх цінувати, це наша історія. Льоня Полянський врятував мене, закривши своїм тілом від кулі снайпера. Я пам'ятатиму про це усе життя.

 

 


Ірина МОХАР



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

4154

Родина з Луганська каже, що кращого за Вінницю міста ще не бачили Життя для Світлани Петрищевої і її сім'ї розділилося на "до" і "після" ...

149

Жителька приміського села Іллінецького району, яка звикла ходити з райцентру додому пішки і якій протягом тривалого часу ніщо не ...

139

У Вінниці запустили систему пошуку дітей за допомогою СМС Із 14 вересня поліція Вінниччини долучилась до соціального проекту "Пошук ...

131

17 вересня перестало битися серце неймовірно сильної і талановитої жінки Раїси Панасюк.  45-річна громадська діячка за своє непросте ...

123

У Вінниці 13 вересня у залі засідань міської ради почесні грамоти та грошові премії отримали четверо поліцейських, які менш ніж за два ...