«Пігулка» від післявоєнної депресії

«Пігулка» від післявоєнної депресії

Найкраща реабілітація для бійців, які повернулися з АТО, це відкриття власної справи, – переконує Едуард Жарук з Козятина.

  Із майже 14 тисяч учасників бойових дій, які мешкають нині на Вінниччині, до обласного центру зайнятості звернулося 5 тисяч. Більшість з них отримали допомогу по безробіттю, понад тисячу – знайшли нові робочі місця, кілька сотень – пройшли перенавчання і працевлаштувалися. Решта «дембелів» самостійно шукають собі заробіток. Чимало з них повертаються на попереднє місця роботи або ж перебиваються на неофіційних підробітках. Деякі «губляться», «осівши» у сільській глибинці зі склянкою у руках. Але є й такі, які стають прикладом для своїх побратимів, бо прийшовши на «дембель» вони не лише відкривають власні справі, але й дають роботу іншим. Саме такий -  АТОвець-ресторатор із Козятина Едуард Жарук.

   – Після школи я закінчив Козятинське училище, здобувши фах повара. Потім пішов служити в армію. Службу ніс у внутрішніх військах, отримавши гарні рекомендації, залишився працювати в міліції. За кілька років закінчив академію внутрішніх справ, отримав нові погони, здавалося б все чудово, але робота не приносила задоволення. Мріяв про ресторан чи хоча б кав’ярню, де можна було б пригощати друзів і знайомих, – розповідає Едуард.
Здійснити мрію, як би це парадоксально не звучало, допомогла війна. Саме після пережитого і побаченого, Едуард зрозумів, що не треба мріяти, треба діяти.

     – Навесні 2015 року я пішов добровольцем на війну. Більше не міг сидіти і дивитися новини по телевізору. Після «учебки» приступив до виконання обов’язків командира гранатометного відділення 14-го батальйону. Потім нас прикомандирували до 72-ї бригади. Підрозділ розташовувався у Гранітному, Волновасі, Новотроїцькому – добре показували ворогу, де раки зимують, – жартуючи, розповідає про свою службу Едик. – На «дембель» прийшов наприкінці весни 2016 року з чіткою метою – відкрию ресторан. Заручився підтримкою рідних – у мене велика родина – і орендував приміщення під кафе-бар. Коли справа почала приносити прибуток, відкрив ще один заклад. Зараз працюю шеф-поваром. Мій заклад славиться смачною кухнею, до нас навіть учасники шоу «Майстер-шеф» приїжджали. Допомагають мені матір, сестра, брат і дружина. У нас сімейний підряд.

     У Едуарда троє синів від попереднього шлюбу, в нинішньої дружини двоє своїх дітей. Тобто в родині виховується п’ятеро дітей. Зупинятися на досягнутому у родині не збираються. Кажуть, що треба жити заради майбутнього, а майбутнє – це діти. Щоб забезпечити повноцінний розвиток молодого покоління, Едуард планує відкрити в Козятині спортивну школу з різними секціями. Каже, що у вільний час готовий сам тренувати футбольну команду, бо дуже любить цей вид спорту. Своїм побратимам радить знайти себе у житті й не забувати, що воно надто коротке, щоб витрачати його на безцільне існування.
 

 


Олеся ШУТКЕВИЧ



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

722

Купівля квартири - це відповідальний крок для людини будь-якого віку.   Ринок квартир Вінниці рясніє яскравими і привабливими ...

317

Із омбудсменом у Вінницькій обласній поліції Заріною Маєвською зустрічаємося напередодні 10 грудня.   Якраз у світі відзначають День ...

169

Роботодавці кажуть, що нечуючі працівники дуже відповідальні - у них найменші недостачі, вони дуже уважні, не відволікаються на сторонні...

157

На відкритті міської ялинки співатиме "С.К.А.Й", а на Ліверпулі працюватиме "Новорічна пошта" Новорічні заходи у Вінниці стартують 19 ...

151

Нове кладовище у Сабарові уже введено в експлуатацію і там хоронять людей.   Але протести, нехай і нечисленні, проти розташування ...