"За що? За опір! Який чинило українське селянство через небажання йти в колгоспи"

До 85-ї річниці Голодомору у Державному архіві Вінницької області показали архівні документи, які десятиліття зберігалися під грифом "Цілком таємно"

  До 85-ї річниці Голодомору держаний архів Вінницької області представив архівні документи, більшість з яких розсекретили лише у 90-х роках минулого століття. Вони дають можливість визначити передумови трагедії, методи і технології створення голоду, дозволяють проаналізувати демографічні наслідки. І підтверджують, що Голодомор був спланованим і реалізованим більшовицькою владою злочином, був геноцидом українського народу.

  - За що? - емоційно повторює моє запитання співробітник Державного архіву Вінницької області, кандидат історичних наук Володимир Петренко. - За опір! Який чинило українське селянство через небажання йти в колгоспи. Найбільше загострення між режимом і селянством припадає на 1930 рік. Тоді в Україні відбулося понад 4000 масових виступів, у яких взяло участь близько 1, 2 млн осіб. Для контролю вирішили поділити територію країни на області, щоб легше було керувати спланованими процесами. Тому святкування днів заснування тієї чи іншої області - це наруга над репресованими і замордованими голодною смертю українцями.

  За 1932-1933 роки область втратила понад мільйон жителів. До Голодомору на Вінниччині проживало 4 мільйони 726 тисяч 97 осіб, а на липень 1934 року, за даними "особливого" сектору Вінницького обкому КП(б)У, населення області зменшилося до 3 мільйонів 598 тисяч 336 чоловік. Звичайно, не можна стверджувати, що стовідсотково всі подоляни стали жертвами Голодомору (деяка частина з них змогла втекти на новобудови, інша - за кордон), але більшість точно померла саме голодною смертю. І готувала цей сценарій влада довго і ретельно.

Кожному селянину надходила повістка з вимогою негайно виконати план хлібоздачі

  У кожного була своя роль, починаючи ще з кінця 20-х років. Працювали у команді: уповноважений райпарткому або райвиконкому діяв разом з сільською "комісією сприяння хлібозаготівлі", партактивом села та частиною зацікавлених незаможників. Головними виконавцями продовольчих ревізій були так звані буксирні бригади, сформовані більшовицькою номенклатурою, які відбирали до останку продукти харчування у селян. Мало не щодня через село рухалися "червоні валки". Вони зупинялися біля кожного господарства і після "вдалого" пошуку хліба спрямовували все витрушене і зібране на зсипні пункти. Кожному селянину - потенційному утримувачу хліба - надходила повістка з вимогою негайно виконати план хлібоздачі. Наївні спроби ухилятися від отримання таких повідомлень-вироків або ж частково їх задовольняти не рятували селян від обшуків, насильного вилучення всього наявного хліба, а в разі його відсутності, опису й продажу майна. Понад те, ще у 1929 році селянам заборонили залишати українські села без дозволу райпарткомів - тобто до цілковитого виконання планів заготівель.

  - Щоб вгамувати селян, більшовики вдавалися до жорстоких маніпуляцій. На початку 30-го року вони в удесятеро збільшили план хлібозаготівлі, його нереально було виконати навіть за умови гарного врожаю. Ще й один центнер жита оцінювався державою у 92-95 копійок. Фактично влада поставила селянство в опозицію до існуючого режиму. Тих, хто відмовлявся здавати хліб та чинив "опір проведенню хлібозаготівельного плану", стали масово звинувачувати у "зловмисному" ухиленні від сплати податків та невиконанні "загальнодержавної ваги повинностей", що передбачало покарання - позбавлення волі, примусову працю, штраф подвійного розміру невиплачених платежів, - продовжує розповідь Володимир Петренко. - Селянинові доводилося сплачувати податок, самообкладання та, як правило, штраф, невиконання якого завершувалося судом і досить часто розпродажем майна на торгах. Наприклад, із 1 жовтня 1930 року по 20 березня 1931 року лише одним нарсудом Бершадського району в такий спосіб було засуджено понад 100 селян, більшість з них "куркулі", яких позбавили волі на строк від 33 до 90 років та змусили сплатити штраф - від 4 тисяч карбованців до 15000. Сплатити їх було неможливим, і це призводило до конфіскації майна та зубожіння селянства. Цифрові показники засвідчують, що протягом 1928-1932 років приватний селянський сектор зазнав катастрофічних утрат: за роки примусових державних заготівель та колективізації кількість худоби в селянських господарствах зменшилася в 10 разів. До всього, через те, що селян змусили виконувати державну повинність по хлібу, м'ясу та інших продуктах, на 75% зменшилася загальна кількість свиней. І цей фактор стане одним із чинників Голодомору…

Заготівлям підлягало все - навіть ікони

  Становище погіршувалося у зв'язку з масовою та повною конфіскацією у селян майна, худоби, сільськогосподарського реманенту, продуктів харчування, навіть - ікон. Так, у доповідній записці Соболівському райпарткому КП(б)У партактивіст Сіденко писав: "Сільська рада конфіскувала в гр. Білеми К. все майно, а саме: житлову хату (виселили його одразу), всі господарчі будівлі, робочу худобу, всі хатні речі... Характерно, що при конфіскації забирались самі негідні речі... кошики, старі рамки, фонарі, образи...".

  - Грабіж набирав величезних розмірів. Доходило до абсурду. Штрафи за невиконання хлібозаготівель не стягували лише в тих селян, які мали тільки по одному предмету одягу та взуття, білизну в кількості по дві зміни, постіль (по одній на кожного), харчі і паливо для житла найбільше на два місяці. А ще потрібний посуд у кількості: один чайник або чавун на окріп та одне відро на всю родину, а також по одній тарілці, виделці, ножеві, ложці, склянці або чашці та мисці на кожного з членів родини. Ви це можете уявити? - ставить риторичне запитання історик. - Продовжувалася штрафна політика більшовицької держави у подільських селах і в трагічні 1932-1933 роки. Влада штрафувала одноосібників і колгоспників. Так, у довідці Наркомзему УСРР про виконання постанов РНК УСРР з питань хлібозаготівель за грудень 1932 р. відзначалося: "Застосування репресій до колгоспів. Накладено штрафів по Вінницькій області - на 57 колгоспів... Оштрафовано одноосібників: грішми - 269 господарств, м'ясом - 16. Твердоздавців ("експертників"): грішми - 2 825 господарств на суму - 1153804 крб., з них стягнуто - 430610 крб. Позбавлено землі 57 господарств. Стягнуто безспірним порядком хліба 17306 центнер. Притягнуто до суду 1 663 господарства. Засуджено 960 господарств...". Цей документ засвідчує, що за невиконання хлібозаготівельних завдань, тоталітарна влада штрафувала селян грішми та продовольством, позбавляла земельних наділів, притягала до судової відповідальності, застосовувала арешти. Якщо врахувати, що ціни в той час на продукти харчування були астрономічними - ситуація склалася катастрофічна. Один кілограм продуктів м'яса коштував 9 крб., олії - 10 крб., вершкового масла - 25 крб., сиру - 4, 5 крб., молока - 1, 3 крб., сала - 17 крб., картоплі - 1, 2 крб., хліба - 5 крб. При цьому, за один вироблений трудодень колгоспники більшості сіл отримували лише до одного кілограма зерна, що аж ніяк не могло вистачити на прогодування сім'ї. А місячна зарплата сільського учителя становила всього 71 крб., цих коштів вистачало на тиждень-два, при умові виплати зарплати. Ситуація погіршилася наприкінці 1932 року і у 1933 році, коли у колгоспників почали забирати картоплю, яку вони заробили на трудодні. Отримала родина на зароблені трудодні по 10-16 кілограмів картоплі, і на вимогу влади змушена була повернути продукти. Приводом стало невиконання Вінницькою областю планів її контрактації, а підсумком цієї злочинної акції - повальні обшуки та вилучення продовольства у селян, які вже перебували на межі голодної смерті.

  Чинити фізичний опір озброєним заготівельникам було практично неможливо. До всього, за спротив владі селяни підлягали арешту і притягненню до кримінальної відповідальності. Так, за опір хлібозаготівлі трьох селян села Щурівці Гайсинського району позбавлено волі терміном від 6 до 8 років кожного, із засланням за межі України. Прокуратура, судова система, органи юстиції більшовицької держави тільки сприяли наростаючій українській трагедії, узаконюючи пограбування селянства і проголошуючи судові рішення на користь влади. Навіть у випадках поодиноких рішень суду на користь позивачів у 1932 р. (за відбір продовольства у Літинському районі), отримували директиви працівників обкому партії про "втрату роботи" і "придивитися до цього чудернацького судді".

Убили наймолодшого сина Кузьму, бо він найбільше їв у родині

  То чим харчувалися селяни, щоб не вмерти від голоду? Відповідь на це запитання збереглася в інформаційному листі секретарю ЦК КП(б)У Хатаєвичу від 14 листопада 1932 року від "червоного партизана, колишнього політкаторжанина, командира запасу Червоної армії, члена КП(б)У з 1918 року Войтюка". Він писав: "Вважаю своїм обов'язком, як комуніст, заявити Вам наступне: в партії я перебуваю вже 15 років. Під час громадянської війни приймав участь в багатьох боях. У Червоній армії пробув 5 років, а до цього 3 роки в засланні... Любарському району необхідно здати 10600 тонн хлібозаготівлі, у районі 62 колгоспи, а виконали план тільки 2. Інші колгоспи з трудом тільки на 45-50%... Зерна залишилося тільки на насіння, а що стосується видачі зерна на трудодні і для худоби, так про це говорити не приходиться, так як його немає... Сім'ї приготовляють собі їду на зиму. Вони ріжуть тоненькими кусками гарбузи, розвішують їх на теребки довколо своєї хати... В результаті цього по селах нашого району багато людей хворіє дизентерією - 50%, сипняком - 30%... Я написав далеко не все, що відбувається у районі... Прошу Вас т.Хатаєвич звернути на це увагу". Цей лист був повернутий ЦК КП(б)У Вінницькому обкому партії. Подальша доля Войтюка, який насмілився на подання вищезазначеної інформації, невідома, але серед партійних керівників Любарського району наступних років його прізвище вже відсутнє.

  На завершення нашої розмови співробітник обласного архіву Володимир Петренко розгортає одну із книг цивільних актів (а їх десятки), у яких зберігаються довідки про причини смерті людей у період Голодомору. Навіть при читанні хоча б однієї довідку по тілу пробігають мурашки. У кожній - окрема трагічна історія, яку умістили у кілька слів. У селі Сосонці 12 червня 1933 року померла трирічна дівчинка, причина смерті - "батько зарізав для їжі". 31 травня 1932 року у селі Луці Вороновицького району (нині Немирівського) у льоху Семена Г. було знайдено людські нутрощі та дитячу ніжку. Підозра одразу впала на сусідів - сім'ю Івана Я., в якого було троє малолітніх дітей (наймолодшому виповнилося 3 роки). Та, як з'ясувалося, убивство скоїв 10-річний Михайло Я. з ініціативи своєї матері Параски, яка була вагітна. Убитим був її наймолодший син Кузьма, рідний брат Михайла, бо він… найбільше їв у родині. За цей злочин жінка отримала 8 років, але згодом, не народивши, й сама померла…

  Партійно-радянське керівництво держави зробило голод зброєю масового знищення українців. Але, як каже Володимир Петренко, і така страшна зброя виявилася безсилою, бо навіть голодні і змучені українські селяни до останнього чинили опір системі.
 


Олеся ШУТКЕВИЧ



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

721

Купівля квартири - це відповідальний крок для людини будь-якого віку.   Ринок квартир Вінниці рясніє яскравими і привабливими ...

317

Із омбудсменом у Вінницькій обласній поліції Заріною Маєвською зустрічаємося напередодні 10 грудня.   Якраз у світі відзначають День ...

169

Роботодавці кажуть, що нечуючі працівники дуже відповідальні - у них найменші недостачі, вони дуже уважні, не відволікаються на сторонні...

157

На відкритті міської ялинки співатиме "С.К.А.Й", а на Ліверпулі працюватиме "Новорічна пошта" Новорічні заходи у Вінниці стартують 19 ...

151

Нове кладовище у Сабарові уже введено в експлуатацію і там хоронять людей.   Але протести, нехай і нечисленні, проти розташування ...